Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
є слово, а воно починає виховзува. тися з ужитку молодого покоління. Залишаємося ми, ніби останні Могікани, свідомі того, що наша сьогоднішня будівля може розва литися вже наступного дня. Це знаємо й відчуваємо найбільше са ме ми, працівники пера, яких си лою і зброєю є рідне слово, яке любили й розвивали наші великі попередники, як Шевченко, Леся Українка, Франко, Коцюбинський, Лепкий і ще і ще, а яке підхопили ми і бажаємо передати їх, як скарб, молодому поколінню. Як гордість'нації, як ї ї надбання, як вияв ЙОГО культури. ; Чи зайшли ми справді у такий глухий ку т із своїми творами, в який молодому ^поколінню не ці каво йти? Чи це справа' мови? Можливо, я не буду далека від правди, коли скажу, що одне і др у ге. Тема, сюжет і опрацьовання твору може допомогти слову. Як що молодь побачить у них сама себе, як знайде там щось знайоме і зрозуміле, вона потім залюбки піде за тим, що було їй чуже й д а леке. Коли в ї ї мові відчувається малий запас слів, які вона без на- думи заступає чужими, то з читан ня вона набере їх більше. І тоді поруч перфектного опанування державної мови країни поселен ня, вона знатиме так само добре мову своїх батьків. На сторінках „Нашого Ж иття" було зроблено закид письменни кам, щ о не пишуть для молоді і висловлено бажання, щоб тим з а цікавилися молоді письменники, які можуть мати більше зрозумін ня для молоді і не сидять так у ми нулому, як старші. Написання лі тературного твору — це, на мою думку, справа таланту, це дар тво рити конфлікти, створювати ситу ації, різьбити постаті. Це не завж ди йде впарі з віком. Але кожен письменник, збираючись написати навіть найменший твір, мусить пе редовсім добре перестудіювати те, про що думає писати, увійти в кон такт із тим, читати, поїхати туди, якщо це віддалене від нього, бути там і пережити. Тільки так написа ний твір може дійти і промовити до читача. Писати про і для наших молодих, це значить йти поміж них, пізнати їх будні і їх самих без пози і бажання зробити вра ження. Цікаво, чи були випадки, щоб провідники вакаційних осель для молоді запросили до себе ко гось із письменників не для ВИГО-. лошення рефератів (у нас чомусь прийнялася думка, що це справа письменників виголошувати допо віді!), навіть не для читання творів (хоч це не було б від речі), тільки на те, щоб вони побули з молод дю, приглянулись до неї і пізнали ї ї зацікавлення, а потім переду мавши все, написали твір про них і для них? Не знаю, чи таке буває, до мене ніхто не звертався. Ціка во також, чи погодились би батьки написат» щось про своїх дітей, щось добре й зле, якусь пригоду, або просто про один день і післати те письменникові (ц і), що його са мі люблять, або думають, що міг би (могла би) це використати? Са мі факти, не подаючи ні імени ні прізвища свого, чи дитини, без ба жання здобути славу для своєї дитини і без образи, якщо пись менник перекрутить щось, бо іноді Одного разу жили собі два б у рундуки, самець і самичка. Б урун дук уважав, що складати горіхи в мистецькі взори було цікавіше, як просто нагромаджувати їх на купу на те тільки, щоб бачити як багато зможеш їх нагромадити. Бурунду- чиха була за те, щоб нагромадити їх так багато, як тільки можна. Вона сказала чоловікові, що коли б він перестав укладати з горіхів узори, в їхній великій печері бу ло б місце на багато-багато більше горіхів і він укоротці став би най- багатшим бурундуком лісу. Але бурундук не дозволив їй мішатись до своїх узорів; тоді вона розсер дилася і залишила його. „Тебе со рокопуд схопить" — сказала вона — „бо ти безпомічний і не вмієш дбати про себе". Справді, не минуло три ночі від коли бурундучиха пішла собі, як бурундукові прийшлося вдягатись на бенкет і він не міг знайти своїх запонок, ні сорочки, ні підтяжок. Тому він і не міг піти на бенкет, але це було саме й добре, бо всіх бурундуків, що туди пішли, напала й повбивала ласиця. для більшого зацікавлення це не обхідно зробити — щось, що було би матеріялом для твору (ів ), брак яких так усі болюче відчуваємо. Чому справді не допомогти пись менникові У його нелегкій, у н а ших умовах, праці і бути співтвор цем такого твору?! А такі твори варто б уже написати, бо вироста ють нові люди із своїми власними переживаннями, новими проблема ми і новим підходом до життя! Ц е були думки, які зродилися в мене на тому Вечорі, влаштовано му, я думаю, для більшого контак ту працівниць пера із громадян ством. У нього чимало тр у д у влог жили всі пані з Управи з головою п-нею Настюковою на чолі, але найбільше праці вложила його культурно-освітня референтка п-ні Ярослава Олесницька. Чи знай деться відгомін на мої думки, х о ча б у виді надсиланих матеріялів написаних батьками, або і самою молоддю, покаже час. Наступного дня сорокопуд по чав кружляти довкола бурундуко в о ї печери, чекаючи, щоб його зловити. Сорокопуд не міг діста тися досередини, бо вхід був заби тий занечшценою білизною і бруд ним посудом. „Він вийде на про хід після сніданку і тоді я його д о стану" — подумав сорокопуд. Але бурундук спав цілий день і не встав, і не снідав, аж поки не стем- нілося. Тоді він вийшов п о д и х а т и свіжим повітрям перед тим, як по чати працю над новим узором. Со рокопуд кинувся вдолину, щоб схопити бурундука, але не міг д о бре бачити з уваги на сутінки, вдарився головою об галузку віль хи й забився. Декілька днів пізніше бурунду чиха повернулася і побачила, що хата в страхітливому безладді. Во на підійшла до ліжка й потрясла своїм чоловіком. „Щ о ти без мене робив б и ?!“ — запитала. „Здаєть ся, жив би собі далі", — сказав він. — „Ти не перетриваєш п’яти днів", — відповіла. Вона підмела хату, помила посуд, вислала білиз ну до пральні, а тоді примусила Джеймс Тербар С ор ок оп уд та б у р у н д у к и ( З книги „Казки для нашого ч асу ") Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
