Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Щасливий Святий Вечір Сьогодні Марічка дуже поспі шала додому. Насилу дочекалася вона останньої години навчання в школі. Сьогодні Святий Вечір, а завтра Різдво. Марічка дуже лю бить Різдвяне Свято. Тоді так гар но вдома, так гарно в церкві... Мабуть мамуся вже прилагодили Святу Вечерю. А ялинку щ е вчора тато приніс знадвору й Марічка вже прикрасила ї ї : і янголик вго рі під зіркою, і кольорові ланцюж ки й золоті горішки... Тільки все якось не так весело на душі, як завжди було в цей вечір. І тато й мама потихеньку сумують. Це теж бачить Марічка й знає чому... Ось уже скоро рік, як братік Ю р ко поїхав від них у далеку подо рож на великім кораблі. Він мину лого року закінчив морську ш ко лу та поступив на службу до мор ського флоту. Часто присилав він листи до тата й мами, багато ціка вого в них оповідав про всі ті кра їни, де встиг уже побувати, і ніко ли не забував він своєї сестри — Марічки. Завжди кілька привітних, веселих слів було для неї. Завжди обіцяв привезти Марічці гарних ї ї бандити? Чи де попала під авто і вже не живе?... І мама і тета те лефонують на всі сторони. Ні, н е ма... Ніхто не бачив... Не знаємо... І мама руки ломить, плаче. Аж у цю сумну хвилину телефон. Ма ма слухає: — Галльо! Тут старший пластун Дам’ян Книш, ваш добрий знайо мий, пані добродійко. Ви мене т о рік у лікарні доглядали, коли я був звихнув ногу. ■— Ага! — Мама нетерпеливо пригадує собі. — Ну, і що ти мені скажеш, Дам’яне? — Подаю вам вістку: Ваша Га- люся заблудила. Є під моєю опі кою. За десять хвилин привезу ї ї до вас. До побачення! Від цієї вістки мама захиталася, мало не зімліла. Її дитина, Галю- ся, знайшлася! І яке це чудо, що якраз цей Дам’ян заопікувався нею!... Швидко вже мама обняла свою віднайдену доню. І по закінченій Свят-Вечері всі радісно заколяду вали: „Нова радість стала...". гостинців зі своєї подорожі, а... от уже другий місяць, як перестав писати... Мама й тато питали скрізь, що сталося й от сказали, що під час великої бурі на океані той корабель, де був Юрко, р о з било й досі не знають, де всі люди з корабля, хто живий, хто загинув, але потішають, що мабуть усі в р я тувались, тільки ще не мають віст ки про них. Це все бентежить, смутить маму й тата й Марічку теж... І яке ж це буде свято без Ю р ка?.. — 3 такою думкою добігла дівчинка додому та перестрибую чи по два-три ступні піднялася по сходах і ввійшла до їхнього по мешкання. Вже темніло. В їдальні коло ікони мамуся засвітила лям- паду. В світлі ї ї привітно всміха лася на іконі Мати Божа до Ісуси- ка. Було тихо й якось ще більше сумно, як завжди в останній час. Мама ще поралася в кухні, але все вже було готове. Стіл був накри тий вишиваною скатертю. Там уже лежав румяний Різдвяний колач, а на пучечку сіна стояли полумиски з кутею та узваром. ...Мабуть треба вже прилагоди- ти посуд для вечері. Піду запитаю в мами... — подумала Марічка, й побігла до кухні. — Я вже прийшла, мамо... — почала Марічка та замовкла. — В мами очі червоні, плакала?... — несміло вона запитала мами. — Де тато, мамусю? Вже смеркло, може лагодити посуд для вечері? — Так, донечко, — відповіла мама. І зідхгіула... — Будемо п о чинати вечерю. Тільки сьогодні Святий Вечір і ти постав таріль для Ю рка теж. Його нема з нами, то хоч його місце, його таріль бу де між нас... — В голосі мами за- бреніли сльози. — Добре, мамо... — і Марічка швидко вибігла з кухні, щоб і собі не розплакатись. Незабаром усі зібралися до їдальні. Не сміявся і не жартував тато з Марічкою, як завжди. Д ів чинка потихеньку сіла на своє мі сце. Мама засвітила свічку. На сто лі вже стояв борщ і пиріжки. Вона ще раз глянула на стіл, чи все в порядку та й звернулася до тата. — Ну, щож, будемо вечеряти, Іване?... Вже перша зірка засвіти лася... Хоч і нема з нами нашого Юрка, то може вона й йому десь засвітить. Тато похилився. Мимоволі очі всіх звернулися на місце, де сто яло порожнє крісло, а перед ним на столі Юрків таріль, що прила- годила Марічка. Тато почав молитися. Слова мо литви промовляв уголос, а за ним їх повторювали потихеньку мама й Марічка, а в думці бриніли другі слова, якими вона зверталася до Бож ої Матері, що ласкаво всміха лася до неї з ікони (так їй здава л о ся). „Пречиста Діво Маріє, вер ни нам нашого Юрка, верни нам його..." У цю мить за дверима почулися кроки, хтось узявся за двері, про бував відчинити, тоді задзвонив. — То, мабуть, хлопець, що га зету носить, по гроші прийш ов, --- сказала мама. — Я зараз. Та ж двері не замк нені... — відповів тато та й пішов до передпокою. Та ще він не встиг переступити порога, як двері від чинилися і в них стояв Юрко в морській уніформі з валізкою в руках. — Юрчику! Синку! — скрикну ла мама, а тато вже обіймав хлоп ця. А Марічка? Вона вже проти снулася поміж татом і мамою й повісилася братікові на шию. — Отож бачиш, отож бачиш, яка несподіванка для нас! — щ е бетала вона. — Я для тебе місце й таріль прилагодила, а ось і ти з нами. Я знала, що Пречиста Діва допоможе тобі повернутися до нас. І який то був щасливий Святий Вечір, такого, здавалося, ніколи не було в цій хаті. Весело вечеря ли, сміялися, гомоніли. Після в е чері засвітили ліхтарики на ялинці та співали коляди. А потім Ю рко оповідав про свої пригоди на морі. Марічці він привіз багато гарнень ких мушельок, прикладав до ї ї вушка й казав: — Слухай, як шумить у мушель- ці, це хвилі говорять! Так із мушелькою в руці й з а снула Марічка та снилися їй хвилі, а на них Юрко в човні. Над чов ном простягла руки Пречиста Діва, ніби захищає його... Ніна Наркевич Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
