Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Погасло щире серце (Памяті Неонілі Т ерлецької) Крізь часописи промайнула віст ка .про смерть ще однієї львовян- ки і струснула душею всіх тих, що колинебудь були звязані з цим містом. Бо постать Неонілі Т ер лецької тісно повязана з його гр о мадським і товариським життям, її соняшна вдача промінювала тут довгі роки. У посмертних згадках їй прида ли наймення „боярині", що ма ло б характеризувати ї ї постать та ї ї ролю у нашій громаді. Дещо правди може й криється в тему. Неоніля Терлецька мала дар ожив ляти товариське життя, плекати його рівень і глибоко розуміла й о го суть. Тому й завжди гостинний ї ї дім мав відповідні рямді для цього, а вона сама надавала йому відповідного змісту. Та ніхто не відмітив найважні- ш ої риси, щ о так відкривала до неї серця людей — теплоти й 'безпо середносте ї ї вдачі. Із ї ї слів, що плили жваво й невимушено, про мінювала завжди доброта і щире, дружнє відношення до людей. Щ ось материнського крилося в тому. Оце творче материнство, що так відзначилось на ї ї дітях, Н ео ніля Терлецька переносила також і на довкілля, « а громаду. її сер ця стало на всіх — на членів даль ш ої родини, що шукали в н еї по ради й допомоги, на пригнобле них і самітних із ї ї окруження. Вона завжди памятала про якусь хвору бабусю, що ї ї треба було відвідати чи студента, що його треба було підгодувати. Так зазначила себе й ї ї громад ська праця. Про неї мало хто зга дує тепер, бо вона не змагала ні коли до провідного місця і не лю била рутини засідань. Але з ра- ному виданні, сполучена з цирко вими продукціями". Оце й окреслює тепер поставу Оксани Вікул. Вона позбавлена пишної сцени й оркестри — не має даних для праці хореографа. Але творить і в тих умовинах оте, чого не дають найкраще вишколені ан самблі СССР — внутрішній зміст українського танку. JI. Бура дістю перебирала на себе звичай ну чорну роботу. Проф. Шанков- ський згадує у своїй посмертній згадці про те, як вона варила їж у ш ш им полоненим під час україн- ськ 0 --п 0 льськ' 0 ї війни. Пізніше ба чимо ї ї в Порадні Матерей при звичайній допоміжній роботі. Р о ками вона провадила її. А пізніш така ж допоміжна праця в кооп. „Українське Народнє Мистецтво", де вона з радістю порядкувала взори та переговорювала з виши вальницями. Бо Неоніля Терлецька мала ще одну рису, що їй можливо й при несла це наймення „боярині". Во на любила й розуміла мистецтво. Воно проявлялось по-різному в неї. — Чи в багатій збірці картин, яка прикрашувала ї ї хату, чи- то в тонкому розумінні музики, чи в вишуканій елеганції ї ї власної по статі. Але найбільше вона полю била народнє мистецтво. І в пі знанні його взорів, у щасливому приміненні. їх — вона досягала майстерности. Вечірня сукня, яку вона вишила дочці на оперний баль у Відні, викликала там вра ження. А це щось значило в над дунайській столиці! Отак вона щасливо лучила у своїй багато обдарованій вдачі риси, що приєднували. І хоч доля не була до н еї ласкава, вона вміла з усією погодою своєї вдачі ста вити їй чоло. Н ераз вгиналась під ударам ї ї (єдиний ї ї син Іриней згинув під Бродами) та все пере магала ї ї життєрадісна вдача, щоб сіяти довкруги себе тепле про міння свого материнського серця. Отакою вона зійшла передчасно в могилу. Хоч і хворіла вона, п ро те не була кволою й немічною і до останку своїх днів зберегла ра дість і погоду духа. Такою памя- татимуть ї ї всі, що ї ї любили. Л. Б. Подаруйте „ДУХ ПОЛУМЯ“ Лесі Українки до найближчої амери канської бібліотеки. Ц я книжка освїдомить світ про нашу куль туру. НОШ ВИДАННЯ Т. Білецька: Бабунині казки. Ви дання Обєднання Працівників Ди тячої Літератури, Торонто, 1959. Мистецьке оформлення М. Левиць. кого. Ст. 64. Сім казок зібрала авторка у цій книжечці. Вони частинно основані на давніх переказах, а частинно оперті на актуальних подіях. При значені для дітей шкільного віку. Н азва „Бабунині казки" має своє оправдання в тематиці й спо собі оповідання. Стародавній по бут і деяка розтяглість дії осяяна теплотою бабуніного серця, що творить ці казки для свого вну чати. Ілюстрації Мирона Левицького роз’яснюють книжку рухливістю постатей і ситуацій. Іванна Савицька: Незабудьки. Вірші для дітей. Мистецьке оформ лення Олени В. Войтович. Фила- делфія— Ню-Йорк, 1959. Ст. 40. Цього року авторка подарувала нам збірку віршів у передсвяточ- ному часі. Дбайливо упорядковані за певним пляном, вірші обіймають цілорічний цикль зацікавлень ди тини. Починаються молитвою та збірною деклямацією в честь Рід ного Краю, а закінчуються радіс ним відгуком на ялинку, що її „вогники іскристі палають, мінять ся, горять". Дітвора знайде в цій книжечці всі свої враження, висказані вір шованим словом. А для виховника — це цінний матеріял для висту пів чи дитячих свят. Ілюстрації Олени Войтович д о бре достосовані до кож ної ситу ації. ОДЯГ ДЛЯ ДІТЕЙ Із листування окремих осіб зна ємо, що найбільше придається те пер українцям у Польщі вбрання для шкільних дітей. Хлоп’ячі кур тки й черевики, дитячі светри і вбрання — це все мило вітані там речі. Без них у суворому кліматі неможливе відвідування школи. На це повинні звертати увагу наші Відділи, що висилають пачки. Треба добирати добрі, солідні речі, що зможуть там щ е принести ко ристь. Коли немає дитячих, можуть бути 1 з дорослих, але такі, що їх можна б ще переробити. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
