Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Погасло щире серце (Памяті Неонілі Т ерлецької) Крізь часописи промайнула віст ка .про смерть ще однієї львовян- ки і струснула душею всіх тих, що колинебудь були звязані з цим містом. Бо постать Неонілі Т ер лецької тісно повязана з його гр о мадським і товариським життям, її соняшна вдача промінювала тут довгі роки. У посмертних згадках їй прида ли наймення „боярині", що ма ло б характеризувати ї ї постать та ї ї ролю у нашій громаді. Дещо правди може й криється в тему. Неоніля Терлецька мала дар ожив ляти товариське життя, плекати його рівень і глибоко розуміла й о го суть. Тому й завжди гостинний ї ї дім мав відповідні рямді для цього, а вона сама надавала йому відповідного змісту. Та ніхто не відмітив найважні- ш ої риси, щ о так відкривала до неї серця людей — теплоти й 'безпо середносте ї ї вдачі. Із ї ї слів, що плили жваво й невимушено, про мінювала завжди доброта і щире, дружнє відношення до людей. Щ ось материнського крилося в тому. Оце творче материнство, що так відзначилось на ї ї дітях, Н ео ніля Терлецька переносила також і на довкілля, « а громаду. її сер ця стало на всіх — на членів даль ш ої родини, що шукали в н еї по ради й допомоги, на пригнобле них і самітних із ї ї окруження. Вона завжди памятала про якусь хвору бабусю, що ї ї треба було відвідати чи студента, що його треба було підгодувати. Так зазначила себе й ї ї громад ська праця. Про неї мало хто зга дує тепер, бо вона не змагала ні коли до провідного місця і не лю била рутини засідань. Але з ра- ному виданні, сполучена з цирко вими продукціями". Оце й окреслює тепер поставу Оксани Вікул. Вона позбавлена пишної сцени й оркестри — не має даних для праці хореографа. Але творить і в тих умовинах оте, чого не дають найкраще вишколені ан самблі СССР — внутрішній зміст українського танку. JI. Бура дістю перебирала на себе звичай ну чорну роботу. Проф. Шанков- ський згадує у своїй посмертній згадці про те, як вона варила їж у ш ш им полоненим під час україн- ськ 0 --п 0 льськ' 0 ї війни. Пізніше ба чимо ї ї в Порадні Матерей при звичайній допоміжній роботі. Р о ками вона провадила її. А пізніш така ж допоміжна праця в кооп. „Українське Народнє Мистецтво", де вона з радістю порядкувала взори та переговорювала з виши вальницями. Бо Неоніля Терлецька мала ще одну рису, що їй можливо й при несла це наймення „боярині". Во на любила й розуміла мистецтво. Воно проявлялось по-різному в неї. — Чи в багатій збірці картин, яка прикрашувала ї ї хату, чи- то в тонкому розумінні музики, чи в вишуканій елеганції ї ї власної по статі. Але найбільше вона полю била народнє мистецтво. І в пі знанні його взорів, у щасливому приміненні. їх — вона досягала майстерности. Вечірня сукня, яку вона вишила дочці на оперний баль у Відні, викликала там вра ження. А це щось значило в над дунайській столиці! Отак вона щасливо лучила у своїй багато обдарованій вдачі риси, що приєднували. І хоч доля не була до н еї ласкава, вона вміла з усією погодою своєї вдачі ста вити їй чоло. Н ераз вгиналась під ударам ї ї (єдиний ї ї син Іриней згинув під Бродами) та все пере магала ї ї життєрадісна вдача, щоб сіяти довкруги себе тепле про міння свого материнського серця. Отакою вона зійшла передчасно в могилу. Хоч і хворіла вона, п ро те не була кволою й немічною і до останку своїх днів зберегла ра дість і погоду духа. Такою памя- татимуть ї ї всі, що ї ї любили. Л. Б. Подаруйте „ДУХ ПОЛУМЯ“ Лесі Українки до найближчої амери канської бібліотеки. Ц я книжка освїдомить світ про нашу куль туру. НОШ ВИДАННЯ Т. Білецька: Бабунині казки. Ви дання Обєднання Працівників Ди тячої Літератури, Торонто, 1959. Мистецьке оформлення М. Левиць. кого. Ст. 64. Сім казок зібрала авторка у цій книжечці. Вони частинно основані на давніх переказах, а частинно оперті на актуальних подіях. При значені для дітей шкільного віку. Н азва „Бабунині казки" має своє оправдання в тематиці й спо собі оповідання. Стародавній по бут і деяка розтяглість дії осяяна теплотою бабуніного серця, що творить ці казки для свого вну чати. Ілюстрації Мирона Левицького роз’яснюють книжку рухливістю постатей і ситуацій. Іванна Савицька: Незабудьки. Вірші для дітей. Мистецьке оформ лення Олени В. Войтович. Фила- делфія— Ню-Йорк, 1959. Ст. 40. Цього року авторка подарувала нам збірку віршів у передсвяточ- ному часі. Дбайливо упорядковані за певним пляном, вірші обіймають цілорічний цикль зацікавлень ди тини. Починаються молитвою та збірною деклямацією в честь Рід ного Краю, а закінчуються радіс ним відгуком на ялинку, що її „вогники іскристі палають, мінять ся, горять". Дітвора знайде в цій книжечці всі свої враження, висказані вір шованим словом. А для виховника — це цінний матеріял для висту пів чи дитячих свят. Ілюстрації Олени Войтович д о бре достосовані до кож ної ситу ації. ОДЯГ ДЛЯ ДІТЕЙ Із листування окремих осіб зна ємо, що найбільше придається те пер українцям у Польщі вбрання для шкільних дітей. Хлоп’ячі кур тки й черевики, дитячі светри і вбрання — це все мило вітані там речі. Без них у суворому кліматі неможливе відвідування школи. На це повинні звертати увагу наші Відділи, що висилають пачки. Треба добирати добрі, солідні речі, що зможуть там щ е принести ко ристь. Коли немає дитячих, можуть бути 1 з дорослих, але такі, що їх можна б ще переробити. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
