Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Гетьманова мати Доба гетьмана Мазепи не зали шила нам мемуаристики чи листу вання. Люті переслідування царя Петра та його опричників змели кожен клаптик папірця, що носив гетьманове наймення. Тепер при- ходиться із скупих, хронікарських вісток та з родословних списків реконструвати його життєві вза ємини. А до них належить також його відношення до матері Марії Магдалини. Походила вона з шляхетського роду Мокієвських, мабуть із во линської його галузі. Бо у списках церковного сестрицтва у Луцько му знаходимо її під дівочим пріз вищем. Отже видно вписалась во на туди ще молодою дівчиною. Вийшла заміж за Степана Мазепу - Колединського. Одна вістка з 1654 року вказує на те, що був він тоді отаманом у Білій Церкві, тобто старшиною козацького війська першої ранги. Не є виключене, що Мокієвські з Білоцерківщини (а там була друга галузь того ро ду) причинились до здійснення того подружжя, бажаючи посвоя читись із впливовим козацьким старшиною. Степан Мазепа - Колединський походив із с. Мазепинці коло Білої Церкви, що було власністю його роду. Там на хуторі й зажила мо лода пара. Нічого невідомо нам про їх життя там, за вийнятком того, що з подружжя вийшло двоє дітей — син Іван та дочка Оляна або Уляна. Та з дальшого богобійного жит тя Марії Магдалини можемо суди ти, що дала вона своїм дітям стро ге, християнське виховання. Вона розуміла вагу освіти і тому напев не підтримувала охоту до неї і в своїх дітей. Глянувши на її пор трет вичуваєте, що ця матрона вміла поставити дім і під її рукою син напевне дістав найкращу то вариську огладу. По смерти чоловіка Марія Маг- країнську дівчину з круга її ро дини й кидає її на поталу нелю бому подругові. Це можуть і по винні перевести українські жіночі організації і це повинно стати найближчим їх завданням. далина зреклася світського життя. Діти вже були дорослі. Син подав ся на мандрівку, якої вимагало тоді світське виховання юнака, а дочка вийшла заміж за шляхтича Яна Войнаровського. Тому Марія Магдалина подалась до жіночого манастиря св. Вознесення на Пе- черському. У тому манастирі, за снованому біля 1566 p., жили в подвизі переважно вдовиці й дів чата з шляхетських, старшинських і священичих родів. При ньому бу ла також дівоча школа. З часом Марія Магдалина стала ігуменею того ж манастиря, мабуть після 1687 p., коли її син Іван був уже гетьманом. Це є також доказом її здібностей та поваги, що її здо була вона серед черниць у мана стирі. Що син Марії Магдалини, геть ман Іван Мазепа, перебував із нею в постійному звязку та відвідував її час від часу, на те є багато до казів. Такі відвідини занотував у своєму щоденнику П. Ґордон. Під днем 6. липня 1690 він пише в ньому: „Цього дня отримано з У- країни вістку, що гетьман Іван Мазепа, по своєму від'їзді з Мо скви, подався до Києва, щоб наві стити святі місця й відвідати свою маму, ігуменю жіночого манастиря на Печерську". До речі кажучи, в цьому мана стирі була черницею також дочка Марії Магдалини, Уляна. Десь бі ля 1695 р. вона покинула свого чоловіка й переїхала з двома його дочками з першого подружжя до Києва й там постриглася в черни ці. Незабаром, бо вже в 1700 р. вона померла. Її дочка Марта була там також черницею. Можна при пускати, що після поразки під Полтавою її теж досягла рука мо сковського ката. У Марії Магдалини завважуємо рису, що ціхувала також її вели кого сина: жертволюбивість на церковні цілі. У своєму манастирі вона збудувала на власні кошти камяну церкву й устаткувала її гойно необхідними предметами. Цю будову викінчено у 1705 p., але з наказу московської влади знищено цю церкву у 1798 р. Жер твувала вона й на інші церкви та манастирі. У Печерській Лаврі збе рігся подарований нею воздух. Зроблений він із червоного окса миту, з зображенням по середині Спасителя у гробі. Краєм його бу ла лиштва з зеленого оксамиту з зображеннями святих на ній — Марії Магдалини, мучениці Юлі- янни, архидиякона Степана й Іва на Предтечі, отже патронів-святих своєї родини. Ігуменя Марія Магдалина упо коїлася в місяці листопаді 1707 р. Такий висновок можна зробити з листа її сина з місяця листопада того року до канцлера Г. Голов- кина. У ньому пише гетьман, що він перебуває тепер у Києві „най паче тому, что госпожа матка моя вельми болезнуеть і до коньчин живота приближается“ (найбіль ше тому, що моя пані-матка дуже хворіє й до кінця життя зближу ється). У цьому бачимо теж без мірну любов сина до матері, що не хотів покинути Києва в ту най важчу для неї хвилину. Це остання вістка про неї, що нам залишилась. Залишився ще портрет її, що говорить багато про неї. У пишному вбранні того часу, у гідній поставі матрони можна багато відчитати. А най більше говорить погляд її очей, свідомий своєї ваги, але й відпові- дальности. Це не тільки мати геть мана Мазепи. Але й мати цілої до би, яку звемо мазепинською. Боже Провидіння не дало їй до жити поразки свого сина. Та вона напевне ділила з ним багато його турбот і знала більше про них, ніж припускаємо. Не думала вона, що діло її рук теж загине від переслі дувань. Бо в 1712 р. перестав на віть існувати жіночий манастир на Печерському. Звязаний із памят- тю гетьмана Івана Мазепи був не милою пригадкою для загарбників. Його перенесено на Поділ і там обєднано з манасгирем св. Флора. А про уфундовану нею манастир- ську церкву ми вже писали. Д. О. ВСТУПАЙТЕ В ЧЛЕНКИ-ПРИХИЛЬНИЦІ СФУЖО!
Page load link
Go to Top