Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Гетьманова мати Доба гетьмана Мазепи не зали шила нам мемуаристики чи листу вання. Люті переслідування царя Петра та його опричників змели кожен клаптик папірця, що носив гетьманове наймення. Тепер при- ходиться із скупих, хронікарських вісток та з родословних списків реконструвати його життєві вза ємини. А до них належить також його відношення до матері Марії Магдалини. Походила вона з шляхетського роду Мокієвських, мабуть із во линської його галузі. Бо у списках церковного сестрицтва у Луцько му знаходимо її під дівочим пріз вищем. Отже видно вписалась во на туди ще молодою дівчиною. Вийшла заміж за Степана Мазепу - Колединського. Одна вістка з 1654 року вказує на те, що був він тоді отаманом у Білій Церкві, тобто старшиною козацького війська першої ранги. Не є виключене, що Мокієвські з Білоцерківщини (а там була друга галузь того ро ду) причинились до здійснення того подружжя, бажаючи посвоя читись із впливовим козацьким старшиною. Степан Мазепа - Колединський походив із с. Мазепинці коло Білої Церкви, що було власністю його роду. Там на хуторі й зажила мо лода пара. Нічого невідомо нам про їх життя там, за вийнятком того, що з подружжя вийшло двоє дітей — син Іван та дочка Оляна або Уляна. Та з дальшого богобійного жит тя Марії Магдалини можемо суди ти, що дала вона своїм дітям стро ге, християнське виховання. Вона розуміла вагу освіти і тому напев не підтримувала охоту до неї і в своїх дітей. Глянувши на її пор трет вичуваєте, що ця матрона вміла поставити дім і під її рукою син напевне дістав найкращу то вариську огладу. По смерти чоловіка Марія Маг- країнську дівчину з круга її ро дини й кидає її на поталу нелю бому подругові. Це можуть і по винні перевести українські жіночі організації і це повинно стати найближчим їх завданням. далина зреклася світського життя. Діти вже були дорослі. Син подав ся на мандрівку, якої вимагало тоді світське виховання юнака, а дочка вийшла заміж за шляхтича Яна Войнаровського. Тому Марія Магдалина подалась до жіночого манастиря св. Вознесення на Пе- черському. У тому манастирі, за снованому біля 1566 p., жили в подвизі переважно вдовиці й дів чата з шляхетських, старшинських і священичих родів. При ньому бу ла також дівоча школа. З часом Марія Магдалина стала ігуменею того ж манастиря, мабуть після 1687 p., коли її син Іван був уже гетьманом. Це є також доказом її здібностей та поваги, що її здо була вона серед черниць у мана стирі. Що син Марії Магдалини, геть ман Іван Мазепа, перебував із нею в постійному звязку та відвідував її час від часу, на те є багато до казів. Такі відвідини занотував у своєму щоденнику П. Ґордон. Під днем 6. липня 1690 він пише в ньому: „Цього дня отримано з У- країни вістку, що гетьман Іван Мазепа, по своєму від'їзді з Мо скви, подався до Києва, щоб наві стити святі місця й відвідати свою маму, ігуменю жіночого манастиря на Печерську". До речі кажучи, в цьому мана стирі була черницею також дочка Марії Магдалини, Уляна. Десь бі ля 1695 р. вона покинула свого чоловіка й переїхала з двома його дочками з першого подружжя до Києва й там постриглася в черни ці. Незабаром, бо вже в 1700 р. вона померла. Її дочка Марта була там також черницею. Можна при пускати, що після поразки під Полтавою її теж досягла рука мо сковського ката. У Марії Магдалини завважуємо рису, що ціхувала також її вели кого сина: жертволюбивість на церковні цілі. У своєму манастирі вона збудувала на власні кошти камяну церкву й устаткувала її гойно необхідними предметами. Цю будову викінчено у 1705 p., але з наказу московської влади знищено цю церкву у 1798 р. Жер твувала вона й на інші церкви та манастирі. У Печерській Лаврі збе рігся подарований нею воздух. Зроблений він із червоного окса миту, з зображенням по середині Спасителя у гробі. Краєм його бу ла лиштва з зеленого оксамиту з зображеннями святих на ній — Марії Магдалини, мучениці Юлі- янни, архидиякона Степана й Іва на Предтечі, отже патронів-святих своєї родини. Ігуменя Марія Магдалина упо коїлася в місяці листопаді 1707 р. Такий висновок можна зробити з листа її сина з місяця листопада того року до канцлера Г. Голов- кина. У ньому пише гетьман, що він перебуває тепер у Києві „най паче тому, что госпожа матка моя вельми болезнуеть і до коньчин живота приближается“ (найбіль ше тому, що моя пані-матка дуже хворіє й до кінця життя зближу ється). У цьому бачимо теж без мірну любов сина до матері, що не хотів покинути Києва в ту най важчу для неї хвилину. Це остання вістка про неї, що нам залишилась. Залишився ще портрет її, що говорить багато про неї. У пишному вбранні того часу, у гідній поставі матрони можна багато відчитати. А най більше говорить погляд її очей, свідомий своєї ваги, але й відпові- дальности. Це не тільки мати геть мана Мазепи. Але й мати цілої до би, яку звемо мазепинською. Боже Провидіння не дало їй до жити поразки свого сина. Та вона напевне ділила з ним багато його турбот і знала більше про них, ніж припускаємо. Не думала вона, що діло її рук теж загине від переслі дувань. Бо в 1712 р. перестав на віть існувати жіночий манастир на Печерському. Звязаний із памят- тю гетьмана Івана Мазепи був не милою пригадкою для загарбників. Його перенесено на Поділ і там обєднано з манасгирем св. Флора. А про уфундовану нею манастир- ську церкву ми вже писали. Д. О. ВСТУПАЙТЕ В ЧЛЕНКИ-ПРИХИЛЬНИЦІ СФУЖО!
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
