Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Перший сніг Від давно ‘Минулих літ дитин ства запамяталось мені враження з першого снігу. Спершу це були враження зорові. Розплющивши вранці очі я 'бачила в кімнаті, після похмурних осінніх дощевих днів, велику ясність. Потім підскочив ши до вікна: сніжок! — що (вже суціло покрив землю і все ще па- да:з платками великими немов пе люстки вишні. А потім приходиліа радість, не мов це проясніння іна дворі, що вікнами вривалось у кімнату, роз- ясняло душу і приневолювало ме не до радісного 'Вигуку: „На дворі сніг! Паде сніг!“ Це почуття радости повторяло ся кожний рік, 'Стрічаючи перші •сніжинки — іВІсниці зими — у «ас на Батьківщині. Проснувшись нині зранку я по бачила, що в .кімнаті якось надзви чайно ясно. Поглянула в вікно, на дворі падав перший густий сніг! Як багато пройшло літ тут у Канаді, але властиво я першого снігу й не замічала. Чи його взагалі не було, а коли і зяівлявся то так пізно, що не робив того враження, що ко лись — а так само, як зявляївся, так >само і пропадав злизаний теп лими подувами вітру. Стою перед вікном, зачарована ніжним нечутним ритмом падаю- їздучих сніжинок. В кімнаті тепло, привітно, повно зелені й квітів на вікнах, а сміх і радісні вигуки малої Галі, що до ходить до мене знизу, нагадують мені притьмом і мої дитячі роки, повні незакаламученої радости. Скільки радости приносив нам перший білий сніг у шкільні часи! Він заповідав наїм прихід бабусі зими, що немов піря натрясала на землю. Мороз щипав у пальці, мо розив вуха, але це нам не шкоди ло. Ми радісно вітали зиму, а з нею зимові розради, санкування, їзду на лещатах та совгах. Або просто, коли високий сніг западав кругом хати, ми дітвора вибігали з лопатами й мітлами на двір. Про чищали стежку, сходи, щоб зійти на вулицю, а там снігу майже по пояс! Зарумянені й розігріті від гортали широку стежку попри на шу хату. Не обійшлося без того, щоб один одного не трун уз у гли бокий сніг, що з нього і тяжко ви- карабкатись. Або зачинали жваву війну сніговими кулями. Верещав і репетував той, кому попаде сніг за комір, або просто в лице, але радість руху й забави світила в дитячих очах, а щоки горіли здо- •ровям. Та немов темна намітка нахо дить на душу інша картина і 'Спов няє її пекучим болем... Бачу наші діти, діти Укра їни, з хуторів і сіл, які зостались сиротами в той час, коли лютий ворог погнав їх батьків іна заги- біль у холодну тайгу Сибіру. Ту лились у розвалених хатах, недо- гсрілих стодолах, у безнадії знай ти кусок хліба й ложку теплої страви. Я бачу міліони їх, загна них на північ до сірих домів для безприютних, де гинули .воїни сот нями, тисячами! А перший сніг приносив їм нові страждання го лоду й смерти. На хвилину вітер розігнав сні гову хмару і ярке сонце опро мінило світ. Кожен промінчик за яснів мінливими кольорами в крч- шталях сніжинок, і знов на душу прийшла радість, а ясна картина станула перед очима. Я в Києві. Зустрічаю перший сніг, що ніччю покрив розкішною білою пеленою ціле місто. В душі радіс-но й усе кругом повне роз- сміяних веселощів. Щирий приятель, але не судже ний, телефонував зранку, запро шує проїхатись санками. З вели кою радістю згоджуюсь. Побачен ня на Софіївській площі, коло па мятника Б. Хмельницького. Я бі жу, сніг тріщить під ногами, мороз захоплює віддих, іней покриває ■моє волосся і хутряний комір, що ним закриваю лице. Ховаю руки в зарукавок, щоб пальці не заду біли. На мене вже чекають. Попри сам хідник, зараз засипа ний снігом, стоять рядом маленькі саночки тільки на дві особи, за пряжені трійкою скорих коней, один під дугою, два по його бо ках. Візник закутаний в сивечий ко- ж у х від НІГ ДО ГОЛОВИ гріє руки, бю чи ними боки і пр итупує нога- lvih в 'незугарних, але теплих «л- лянках. З захопленням диблюсь на ра сові звірята, що нетерпляче бють копитами сніг, з захопленням зу стрічаю вимріяну, але зовсім не сподівану роз-раду. Дотепер я тіль ки любувалась отими ,,тройка.ми“, що пролітали, радісно видззоню- ючи дгзін очками, .вулицями Києва, багато про них читала, багато чула циганських романсі», що їзду и них оспівували. Садовимось у санки, візник за криває нам ноги теплою опоною. Коні покриті кольоровою сіткою, що тягнеться аж до візника, закри ваючи санки і нас від снігу, що летітиме з-під кінських копит. Рвучко зриваються коні і біжать Як відзначення Національного Інсти туту у Ню йорку пні Олена Лотоцька, голова СУА, дістала почесну медалю. Точніше про відзначення в поперед ньому числі. A medallion of honor bestowed to the President of UNWLA Mrs. Helen Lototsky, on occasion of the 35th W omen’s International Exposition 19558.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
