Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Новорічна ніч над Сяном Сніг перестав падати. Темні хма ри гонили по н ебі грізні й неспс- 'Кіі'йіні, неначе чимсь сполошене стадо велетенських птахів. Час від часу удалось місяцеві пробити темну заслону хмар і тоді він ки дав смугу зимного світла по ши роких полях, покритих глибоким с н іг с і М, на яких у різних місцях рухались темні пункти. Мороз міцно стискав у своїх сильних раменах землю. Тверда екеру па снігу скрипіла немило сердно під ногами. Христина, лед ве віддихаючи зі змучения і зим на, старалась цілою силою волі дотримати кроку решті „туристів**. Бродячи по коліна у снігу, вони дазго блукали по полях, щоб оми нути ,розставлені большєвицькі стійки і дійти неспостережено до Сяну. Провідник, по довшій застанові вибрав ніч під Новий Рік. Рахуючи ■на те, що большевики завжди ду же гучно святкують Новий Рік, він припускав, иш границі не бу дуть так стерегти. Сян замерз і той природний ледовий міст улег- шував утечу сотням людей. Христина довго не могла ріши тись на той крок. Серце тягнуло до втечі, а розум диктував щось ІНШОГО'. Адже не всі можуть втек ти, хтось мусить залишитись на рідній землі! Важкі думки шале ним коловоротом кружляли у го лові. Картини з недавно минулого пересувались перед очима вперто й хаотично. Ось ясний, вересневий день. Зі сторони Личакова на танках су неться червона армія. А на, них сірі обличчя червоноармійців у нужденних уніформах... А ось голос мегафону, що роз ставлений 'ПО цілому місті, ричить від рана до ночі російські рево люційні пісні... А на будинках велетенські пор трети „вождів революції “, що пригадують про 'Своє панування в цій країні... Ходила, як у гарячці. Бунт що раз сильніше кипів у душі. Руки затискались у безсильному гніві. Шепіт провідника перервав нит ку прикрих споминів. — Ми вже дійшли над беріг рі ки, сказав, стараймося якнайтих- ше зійти на лід. Ріка добре замерз ла, -нема чого боятись... За кілька хвилин уже будемо на тому боці! На вид освітленого Ярослава по другій стороні ріки, звідкіля дохо дили уривані мелодії пісень і сміх розбавлених людей, що зустріча ли Новий Рік, щось здавило гор ло. Радість із болісною тривогою зливалися в одне, при спішуючи биття серця. А серце, 'ЯК великий дзвін, било тяжко у грудях. •Очі дивились, як зачаровані, на упрагнену ціль. Ноги жвавіше ру хались у глибокому снігу. Тільки кілька хвилин, так — кілька хви лин... Несамовитий рев „Стой! Рукі ввйорх!** вдарив мов грім із ясного неба. Перед втікачами, як із-під землі виросли три постаті у білих плащах зі зверненими на них ав томатами. (Біле накриття допо могло їм підсунутись зовсім близь ко). З ними був великий, гончий пес. Христина автоматично піднесла руки догори з міцно затисненими кулачками. Один із них прискочив, роблячи побіжно ревізію — шукав зброї — а верещав при тому, як скажений. Пізніше вистрілив ракету, даючи знак сусідній стійці, що зловив втікачів. Христина ошоломлена дивилась на „ловців", на пса і зір її затри мався, а радше впився безтямно в образ ясно освітленого міста по тій стороні ріки. Гострий біль про шив її мозок. Заледве кільканад цять метрів ділило її від мети. Усвідомлення трагічної хвилини залляло серце полином. Щось там вогнем запекло і неначе щось там урвалось і тяжко впало на його дно. А в душі постала пустка, та ка страшна, мертвецька пустка. — Ложись на землю! Новий крик сторожі. Всі безвладно впа ли, немов слараліжовані криком та гострими клами пса. Добрі дві години зловлена чвірка лежала без найменшого руху в снігу. Христина напів жива з зимна, вбила здеревілі руки у тверду ско- рупу снігу. Тулилась до замерз лої землі, а посинілі уста несвідо мо ворушились і шепотіли щось неначе слова молитви, а може сло ва прощання... Сян гудів зловіщо під грубою кригою. А свавільний вітер упер то, як на тлуїм, приносив відгомін уриваних мелодій, радісних пісень та сміху з другої сторони ріки. А по цій стороні Сяну темні, згорблені постаті зловлених лю дей, воліклись тяжко по глибоко му снігу, мучені неспокоєм і три вогою. Воліклись у незнане, гнані криками большевицьких сторожів і гарчанням пса. Віра Охримович З листів до Редакції „Золоті Дзвіночки“ це дуже гарно видана книжка для дітей. її вид влривабливий не тільки для дитини, 'але й дорослої людини. Зміст казок також цікавий. Одна че в тих казках забагато мякости — і куток тепленький, і хатинка чепурна, і хмісяць ясний. На мою думку, у казках повинні відзерка- люватись плекання сильної волі й глибина віри, бо такі речі будують сильні характери. А тут хлопчина міняє корону за шапочку. Чи це не обнижу є в дитини пошани до корони — символу держави? Анастазія Біловус, Дітройт * ...Трохи злякалась я, коли діста ла стільки „Золотих Дзвіночків", бо на Лорейн 42 примірники — це трохи багато. Але „розвинувши швидкість** мені пощастило. Звіс но, я вишукала всіх дітей від од ного місяця вгору і навіть таких, що мають ще народитись. Але продавати не було трудно, бо кни жечка на вигляд така ,,апетитна а казки такі гарні, що люди радо беруть. Мене особисто зворушила казочка про материну шапочку. Чомусь нагадала вона мені дитячі роки і я дуже втішилася, побачив ши її у збірочці. Дуже перекон ливим аргументом для батьків є те, що всі казочки мають „моральну науку** і ними можна дітей не тіль ки забавити, але й виховати. А це дуже важне, щоб дитина відрізня ла змалку, що добре, а що зле. Дарія Микита, Лорейн Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
