Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Із перспективи Збираючи матеріяли про визнач них жінок українських, головно про письменниць, натрапив я на пресовий орган Союзу Українок Америки, місячник „Наше Життя", і почав з цікавістю переглядати. При тій нагоді довідався, що саме тепер припадають 15-ті роковини цього журналу і редакція з упра вою організації пробують підводи ти підсумки пройденого етапу в житті організації і побачити, що зроблено та що треба дальше ро бити. От і питаються мене при тій нагоді про мою думку — як я бачу журнал, чого він вартий і яке його місце серед інших українських журналів чи взагалі серед україн ської преси. А я не розуміюся на тих справах і нічого особливого не можу сказати, проте хотів би й без окремого запиту відмітити те, що звертає на себе особливу ува гу й що, по-моєму, має особливе громадське значення. Перелистовуючи журнал для своїх цілей я завважив три речі, які варто відмітити. Перша, це те, що цей журнал, від самого свого початку, не є чисто й виключно жіночим журналом. Окрім чисто жіночих і організаційних справ, які забирають яких 50 відсотків місця, тут є все таки багато такого матеріялу, який може цікавити не єдине жіноцтво, але й усякого ін шого читача. Це має таке значен ня, що журнал набирає загальні шого інтересу й може служити не самим тільки жінкам. Це не зна чить, що якби він служив самим тільки жінкам, що він не мав би громадського інтересу чи характе ру та все таки, коли зміст його ба гатший і виходить поза станові рямці, його загально-громадська вартість підноситься, це ясне. От же про „Наше Життя" можна смі ло сказати, що це журнал загаль- но-громадського значення, але з певною настановою на жіночі по треби й проблеми. Друга риса, яка звертає на себе увагу, це певна мистецька наста нова журналу. Справа отже в то му, що журнал, присвячуючи до сить багато уваги мистецтву і ми стецьким справам, а зокрема укра їнському народньому мистецтву, з одного боку виховує чи виробляє в читачів мистецький смак і смак до мистецтва, а з другого — попу ляризує й поширює українське на родне мистецтво, а через нього повязує душі українських людей, які, опинившись в іншому середо вищі іншого народу, знаходять усе тгки нитку, досить сказати б міц ну, яка вяже їх із українством. І це велика заслуга журналу, що він став тією сполучною ланкою між душами українських людей. Третя справа — вона вяжеться з попередньою і з громадського боку ще важніша — це справа на ціонального виховання. Треба при знати, що національно-виховним справам журнал віддав дуже бага то своєї уваги. І то в першому періоді більшу, ніж у другому. Першим періодом, я вважаю той, коли журнал був у руках „тутеш нього" жіноцтва, тобто коли ту тешні жіночі сили, старші й молод ші, були собі самовистарчальні й мали перед очима свої власні, тоб то чисто українські або краще а- мерикансько-українські цілі й зав дання. Другим періодом треба вва жати той час, коли місцеві жіночі сили, зокрема молодші, що почали були виявлятись у громадській праці, начебто принишкли, а го ловну ролю почав відгравати еле мент новоприбулий, який деякі „внутрішні" справи, дуже, до речі, важливі, легенько відсунув на тро хи дальший плян і розмахнувся, так сказати б, на ширші води або таки на світовий маштаб. І в цьому другому періоді національно-ви ховні справи не те, що змінилися, але взяли собі інший обєкт. Це значить, що коли в першому пе ріоді обєктом національно-вихов ної праці були самі жінки, зокрема молоді, ті, що тут родилися й ви ховувалися, то в другому періоді предметом виховання стали ма лята. Кажу одверто, що мені більше подобався перший період, коли українські жінки були більш кон кретні й реальні і бачили велике поле до праці в себе і довкола се бе, праці абсолютно не меншевар- тісної для обидвох країн, України й Америки, ніж та, яка висунулася на перше місце у другому періоді — в світовому маштабі. Я не хочу недоцінюваги і тієї праці, що йде на світову скалю, бо вона має своє значення, але довкола нас є такі важні внутрішні справи, які з за гального українського погляду багато-багато важніші. Власне, цим справам журнал присвячував більше уваги в першому періоді, коли напр. в кожному числі були цінні статті на національно-вихов- ні теми, писані жінками чи дівчата ми, що тут родилися й виховува лись, але не згубили звязку зі сві том своїх батьків та мали досить високу національну свідомість. їхні статті були призначені перш за все для молодих членок Союзу Укра їнок Америки, якщо судити по наз ві їх сторінки, де ті справи обго ворювано — Джуніор Ліґ Секшен. Але їх могли читати також сотні тих молодих жінок, які не належа ли до тієї молодечої секції. Отже загально були призначені для та ких самих дівчат чи жінок, як во ни самі, але тих, що стояли по дальше від українського націо нального життя, а коли й були близько, то все таки психічно були більше або менше байдужі й відчу жені. От і мені здається, що статті тих молодих жінок, звичайно в ан глійській мові, статті, до речі про думані й дуже патріотичні, варто сьогодні передруковувати не раз, а кілька разів на рік, щоб їх читали сотні, коли не тисячі наших моло дих жінок і дівчат, які прибули сюди тому девять чи десять років, але вже встигли цілковито, або ве ликою мірою відчужитися від у- країнства, а навіть від своїх рід них батьків і їх світу. Завданням цих статгей було викорінювати ду же глибоко, на жаль, у нас закорі- нене почуття меншевартости й со ромливосте за своє походження. Окрім того на сторінках цього мо лодіжного відділу журналу було чимало статтей інформативного характеру про українську культу ру, літературу, мистецтво, побут і громадське життя. Ці сторінки редагували молоді жінки, як п-на Милдред Милянович, а потім Оле на Мураль. їх редакційна настано ва дуже актуальна й сьогодні, бо дуже добре підходить до нашого молодого покоління. Важко ствердити, які успіхи ма
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
