Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Днесь пою ще купно іграймо, Царя рожденного всі восхваляймо. Пою ще, славяще, Слава в о Вишніх глаголюще... Торжествекно святково лунає давня колядка з уст молодих за сніжених співаків, що прийшли в гссподу радість возвістити. Коли стоїмо отак віч-на-віч із Різдвом Христовим, незримо спливає на нас проміння від Вифлеємської зірки, як відсвіт ніколи не меркну чої Правди, що, народившись у постаті Христа, рік-річної рожда- ється з новою силою вже 1959 раз в історії роду людського. ...Ірод вельми засмутився, Що Христос-Цар народився. Пішов Ірод аж до аду, к Люциперу на пораду... І ще чорнішою, ще задушливі- являється при сяйві Зорі темінь серця людського. Виринають не- жданно в свідомості слова поета: „Як страшно людське серце до краю обідніло..." Колись зроджені болем — німим зойком проносять ся по душі, як по чутких КЛЯВІ- шах... Страшно, коли серце люди ни — подоби Божої камяніє й хо вається у пітьму самоомани, крив ди й зла. Новітні Іроди — крем лівські можновладці, відвертають зір свій від Світла, бо воно сліпить їх і брязкотом зброї й кайданів закинених на жертви свої заглу шують Слово Правди. Глухі й не видющі, з закамянілими, зубожі лими серцями творять земних ідо лів — носителів запліснілих, про ношених ідей. Та не заглушити їм гомону Правди, не заслонити чер воною пеленою ясности її. В народі нашім — у тих, що дома, на каторзі, ген за полярним колом — очі відкриті і слух чуй ний. Вони не падають у зневірі, бо не заморозити морозом півночі сердець їхніх, що в них оселилась Правда. В уяві їхній десь у ці свят кові дні проходить уся містерія Різдва: — Зоря вечірня і пастирі убогі, і волхви-мудреці халдей ські, і щедро сяйвом залита Свята Родина у яскині, що. ось мусить втікати від погоні царя нечисто го. „...'Возвістили в Назареті, ста ла слава у вертепі..." — проне сеться ген далеко різким мороз ним повітрям, вирвавшись само хіть із змучених грудей, — і за глухне десь у льодах півночі... Коли там не заморозили серця людини льоди, не скували голод і спрага, — то невже ж здолає скувати наше серце тутешній до бробут, мерехтіння барв, різно колірні електричні світла й рекля- ми, меркантильні поклики фірм, товари, якими завалені крамниці, арлекіни в червоних: шапках? Де ж пристати серцю нашому, де перебуватимемо ми в Свят-Ве- чірню годину? В ясній огрітій хаті при теплім і лагіднім світлі свічок, перед кутею на столі святковім — шукаємо відповіді в очах найкра щих з-посеред нас — наших ді тей. — Дитячі очі сяють вірою і радістю — вони співають з нами давню рідну колядку. — І ось ми вже на Україні — чобітки скрип лять на втоптаній іскристій дорозі, то знову грузнуть глибоко в сніг, а ми зарумянені від колючого мо розу, добираємось таки під за мерзлу розмальовану дивним га луззям шибку, що ледве блимає світлом до нас — з рідної, убогої хати. Припадаємо до. неї, щоб за глянути в нутро — там теж кутя на столі — дідусь, мати й дітки. Лямпада блимає під образами й сніп прислонений в куті. В хаті царить тиша й настороженість. Всі при столі, та неначе чекають на когось. А може там ще хтось не видимий гостює з ними?.. Тиша... Ми затягаємо колядку під вікном: ...Тріє, тріе ца-а-арі Несуть Христу дари». Возвістили в Назареті. . . В ЮВІЛЕЙНОМУ РОЦІ зРІЗДВОМ ХРИСТОВИМ вітаємо всіх співосновниць нашого журналу, що 15 літ тому у щасливу годину приложили своїх рук до його засновання. Шлемо щире ХРИСТОС РАЖДАЄТЬСЯ Гол. Управі СУА та всім нашим читачкам у Зєдинених Державах Америки, Канаді й інших країнах вільного світу. Кличемо ХРИСТОС РАЖДАЄТЬСЯ й поза залізну заслону, отим міліонам наших українських жінок, що позбавлені вільного друкованого українського слова й яких наші сторінки не досягають. РЕДАКЦІЯ й АДМІНІСТРАЦІЯ „НАШОГО ЖИТТЯ“
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
