Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Днесь пою ще купно іграймо, Царя рожденного всі восхваляймо. Пою ще, славяще, Слава в о Вишніх глаголюще... Торжествекно святково лунає давня колядка з уст молодих за сніжених співаків, що прийшли в гссподу радість возвістити. Коли стоїмо отак віч-на-віч із Різдвом Христовим, незримо спливає на нас проміння від Вифлеємської зірки, як відсвіт ніколи не меркну чої Правди, що, народившись у постаті Христа, рік-річної рожда- ється з новою силою вже 1959 раз в історії роду людського. ...Ірод вельми засмутився, Що Христос-Цар народився. Пішов Ірод аж до аду, к Люциперу на пораду... І ще чорнішою, ще задушливі- являється при сяйві Зорі темінь серця людського. Виринають не- жданно в свідомості слова поета: „Як страшно людське серце до краю обідніло..." Колись зроджені болем — німим зойком проносять ся по душі, як по чутких КЛЯВІ- шах... Страшно, коли серце люди ни — подоби Божої камяніє й хо вається у пітьму самоомани, крив ди й зла. Новітні Іроди — крем лівські можновладці, відвертають зір свій від Світла, бо воно сліпить їх і брязкотом зброї й кайданів закинених на жертви свої заглу шують Слово Правди. Глухі й не видющі, з закамянілими, зубожі лими серцями творять земних ідо лів — носителів запліснілих, про ношених ідей. Та не заглушити їм гомону Правди, не заслонити чер воною пеленою ясности її. В народі нашім — у тих, що дома, на каторзі, ген за полярним колом — очі відкриті і слух чуй ний. Вони не падають у зневірі, бо не заморозити морозом півночі сердець їхніх, що в них оселилась Правда. В уяві їхній десь у ці свят кові дні проходить уся містерія Різдва: — Зоря вечірня і пастирі убогі, і волхви-мудреці халдей ські, і щедро сяйвом залита Свята Родина у яскині, що. ось мусить втікати від погоні царя нечисто го. „...'Возвістили в Назареті, ста ла слава у вертепі..." — проне сеться ген далеко різким мороз ним повітрям, вирвавшись само хіть із змучених грудей, — і за глухне десь у льодах півночі... Коли там не заморозили серця людини льоди, не скували голод і спрага, — то невже ж здолає скувати наше серце тутешній до бробут, мерехтіння барв, різно колірні електричні світла й рекля- ми, меркантильні поклики фірм, товари, якими завалені крамниці, арлекіни в червоних: шапках? Де ж пристати серцю нашому, де перебуватимемо ми в Свят-Ве- чірню годину? В ясній огрітій хаті при теплім і лагіднім світлі свічок, перед кутею на столі святковім — шукаємо відповіді в очах найкра щих з-посеред нас — наших ді тей. — Дитячі очі сяють вірою і радістю — вони співають з нами давню рідну колядку. — І ось ми вже на Україні — чобітки скрип лять на втоптаній іскристій дорозі, то знову грузнуть глибоко в сніг, а ми зарумянені від колючого мо розу, добираємось таки під за мерзлу розмальовану дивним га луззям шибку, що ледве блимає світлом до нас — з рідної, убогої хати. Припадаємо до. неї, щоб за глянути в нутро — там теж кутя на столі — дідусь, мати й дітки. Лямпада блимає під образами й сніп прислонений в куті. В хаті царить тиша й настороженість. Всі при столі, та неначе чекають на когось. А може там ще хтось не видимий гостює з ними?.. Тиша... Ми затягаємо колядку під вікном: ...Тріє, тріе ца-а-арі Несуть Христу дари». Возвістили в Назареті. . . В ЮВІЛЕЙНОМУ РОЦІ зРІЗДВОМ ХРИСТОВИМ вітаємо всіх співосновниць нашого журналу, що 15 літ тому у щасливу годину приложили своїх рук до його засновання. Шлемо щире ХРИСТОС РАЖДАЄТЬСЯ Гол. Управі СУА та всім нашим читачкам у Зєдинених Державах Америки, Канаді й інших країнах вільного світу. Кличемо ХРИСТОС РАЖДАЄТЬСЯ й поза залізну заслону, отим міліонам наших українських жінок, що позбавлені вільного друкованого українського слова й яких наші сторінки не досягають. РЕДАКЦІЯ й АДМІНІСТРАЦІЯ „НАШОГО ЖИТТЯ“
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
