Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Кулінарне назовництво Невпорядкованість нашої кулі нарної термінології відома нам усім. Це лихо походить від нашої історичної недолі. Україна була поділена між різними чужими дер жавами, і наша побутова мова під падала під впливи різних чужих мов. Особливо відчутні були впли ви польський та російський, що дали найбільше розбіжностей у нашій мові взагалі, а в кулінарній термінології зокрема. Внаслідок цього західні українці кажуть „па тельня", „товщ", східні — „ско ворода", „жир“. При побутовій зустрічі західніх і східніх україн ців на еміграції це приводить ча сто до прикрих непорозумінь або й просто нерозуміння. Коли взя ти, наприклад слово ,,овочі", то західній українець зрозуміє його як садовину (яблука, сливи тощо; походить це від польського OWO- се), а східній — як городину (ка пуста, морква тощо; це походить від російського „овощи"). Таке саме нерозуміння може виникну ти при вживанні слова „солонина": у західніх українців це слово оз начає сало, а в східніх — солене мясо. На еміграції до цієї, сказа ти б, „історичної спадщини" до далися ще й впливи тих мовних середовищ, що в них наші люди поселились — німецького, англій ського, еспанського й інших. Тут каші господині здебільшого про сто запозичають чужі назви з тієї чи тієї мови, не пробуючи навіть шукати відповідника в рідній мо ві, хоч вони, може, й є. Але часті ше буває так, що в українській мові таких відповідників нема, бо самих таких явищ у нашому по буті на Україні не було (напр. англ. freezer). Таке безладдя можна спостері гати не тільки в розмовній мові наших господинь, а часто й у ку лінарних еміграційних виданнях. Кажучи це, ми не робимо закиду нашим працівникам у цій царині, а тільки констатуємо це як факт. На жаль, і ті кулінарні видання, що приходять до нас тепер з Укра їни не допомагають нам у цій справі, бо їхня термінологія зде більшого засмічена москалізмами (маємо на увазі такі видання, як от „Кулінарія", Київ 1957 p., „У- країнські страви", Київ 1958 p.). Щоб зарадити цьому лихові хоч трохи, ми хотіли б подати читач кам „Нашого життя" добір деяких найактуальніших у побуті назв із царини куховарства й харчування. Зробимо це, скористувавшись по части тими назвами, що вже є в нашій мові, але не всім відомі, або перекладаючи чужомовні назви. За мірку в цій справі буде в нас нормативний підхід до мовного ма- теріялу, тобто ми зважатимемо на корми нашої літературної мови, що подає нам певні правила — що з наявних назв треба брати, а що, може, й відкинути як суперечне тим нормам. Подаємо перші назви з нашого добору. Це будуть західньо-схід- ні паралелізми: „товщ" — „жир", „мука" — „борошно". Які з них треба вживати, а які відкинути? Якщо взяти перші два слова, то треба сказати, що ні одно з них неприйнятне для нормативного всеукраїнського вжитку: перше суперечить значенню східно-укра їнських відповідників (вислів „товстий борщ" звучить, як нісе нітниця, бо повязується з уявлен ням пари „товстий-тонкий"), а друге в західньо-українських го ворах має значення поживи-здо- бичі (у Грінченковому слівнику: „Качки полетіли на жири"). Але в українській мові ще третє слово з таким самим значінням, як „товщ" — „жир" — слово „сить", і його рос.-укр. слівник ВУАН висуває на перше місце. Це слово зручне для вжитку, бо можна сказати „ситий борщ“ (треба відзняти від „ситний" — поживний), „ситий кабан" (але пляма на одязі „мас ка", отже, від іншого слова). Якщо взяти другу пару „мука“ — „борошно", то треба сказати, перевагу треба віддати другому слову — „борошно" Воно, по- перше, єдиновживане в південно- східному наріччі, що править за основу нашої літературної мови, подруге — яскраво-українське („мука" є в польській і російській мовах) і потрете, його вже фак тично тільки й уживають у літе ратурній мові на Україні. Від ньо го легко творяться різні форми: „борошенце", „борошняний", „бо рошномельна промисловість" „у- борошнитись". іВ наступному числі „Нашого життя" подамо розгляд інших слів. и ПРИМХИ МОДИ Здавалося б, що „імператорська лінія" та „мішок" завоювали впов ні жіночий світ. Тим часом виявля ється навпаки — жіночий стан знов прийшов на своє місце, тобто там, де його природа поклала. Тому й до моди прийшли знов спіднички. Заповідаються дуже широкі пояски до того. ■На вечір панують сатина і вель вет. Хоча все ще бачимо делікатні гази і шифони, проте тяжка сати на, брокат чи вельвет, а до того ще й гаптовані, надають жіночій постаті певної пишности. Вечірні плащі роблять тепер у різних ко льорах, але так, щоб гармонізува ли чи контрастували з сукнею. В загальному всі креслярі моди стараються жінці привернути жі ночість. Мужеськість хай лишить ся при мужчинах; жінці вистачить бути мужньою! Віра Ке ЧАС ТО ГРОШІ! Д в а рази дає, хто ско ро дає! УНАШІЙ ХАТІ
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
