Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Кулінарне назовництво Невпорядкованість нашої кулі нарної термінології відома нам усім. Це лихо походить від нашої історичної недолі. Україна була поділена між різними чужими дер жавами, і наша побутова мова під падала під впливи різних чужих мов. Особливо відчутні були впли ви польський та російський, що дали найбільше розбіжностей у нашій мові взагалі, а в кулінарній термінології зокрема. Внаслідок цього західні українці кажуть „па тельня", „товщ", східні — „ско ворода", „жир“. При побутовій зустрічі західніх і східніх україн ців на еміграції це приводить ча сто до прикрих непорозумінь або й просто нерозуміння. Коли взя ти, наприклад слово ,,овочі", то західній українець зрозуміє його як садовину (яблука, сливи тощо; походить це від польського OWO- се), а східній — як городину (ка пуста, морква тощо; це походить від російського „овощи"). Таке саме нерозуміння може виникну ти при вживанні слова „солонина": у західніх українців це слово оз начає сало, а в східніх — солене мясо. На еміграції до цієї, сказа ти б, „історичної спадщини" до далися ще й впливи тих мовних середовищ, що в них наші люди поселились — німецького, англій ського, еспанського й інших. Тут каші господині здебільшого про сто запозичають чужі назви з тієї чи тієї мови, не пробуючи навіть шукати відповідника в рідній мо ві, хоч вони, може, й є. Але часті ше буває так, що в українській мові таких відповідників нема, бо самих таких явищ у нашому по буті на Україні не було (напр. англ. freezer). Таке безладдя можна спостері гати не тільки в розмовній мові наших господинь, а часто й у ку лінарних еміграційних виданнях. Кажучи це, ми не робимо закиду нашим працівникам у цій царині, а тільки констатуємо це як факт. На жаль, і ті кулінарні видання, що приходять до нас тепер з Укра їни не допомагають нам у цій справі, бо їхня термінологія зде більшого засмічена москалізмами (маємо на увазі такі видання, як от „Кулінарія", Київ 1957 p., „У- країнські страви", Київ 1958 p.). Щоб зарадити цьому лихові хоч трохи, ми хотіли б подати читач кам „Нашого життя" добір деяких найактуальніших у побуті назв із царини куховарства й харчування. Зробимо це, скористувавшись по части тими назвами, що вже є в нашій мові, але не всім відомі, або перекладаючи чужомовні назви. За мірку в цій справі буде в нас нормативний підхід до мовного ма- теріялу, тобто ми зважатимемо на корми нашої літературної мови, що подає нам певні правила — що з наявних назв треба брати, а що, може, й відкинути як суперечне тим нормам. Подаємо перші назви з нашого добору. Це будуть західньо-схід- ні паралелізми: „товщ" — „жир", „мука" — „борошно". Які з них треба вживати, а які відкинути? Якщо взяти перші два слова, то треба сказати, що ні одно з них неприйнятне для нормативного всеукраїнського вжитку: перше суперечить значенню східно-укра їнських відповідників (вислів „товстий борщ" звучить, як нісе нітниця, бо повязується з уявлен ням пари „товстий-тонкий"), а друге в західньо-українських го ворах має значення поживи-здо- бичі (у Грінченковому слівнику: „Качки полетіли на жири"). Але в українській мові ще третє слово з таким самим значінням, як „товщ" — „жир" — слово „сить", і його рос.-укр. слівник ВУАН висуває на перше місце. Це слово зручне для вжитку, бо можна сказати „ситий борщ“ (треба відзняти від „ситний" — поживний), „ситий кабан" (але пляма на одязі „мас ка", отже, від іншого слова). Якщо взяти другу пару „мука“ — „борошно", то треба сказати, перевагу треба віддати другому слову — „борошно" Воно, по- перше, єдиновживане в південно- східному наріччі, що править за основу нашої літературної мови, подруге — яскраво-українське („мука" є в польській і російській мовах) і потрете, його вже фак тично тільки й уживають у літе ратурній мові на Україні. Від ньо го легко творяться різні форми: „борошенце", „борошняний", „бо рошномельна промисловість" „у- борошнитись". іВ наступному числі „Нашого життя" подамо розгляд інших слів. и ПРИМХИ МОДИ Здавалося б, що „імператорська лінія" та „мішок" завоювали впов ні жіночий світ. Тим часом виявля ється навпаки — жіночий стан знов прийшов на своє місце, тобто там, де його природа поклала. Тому й до моди прийшли знов спіднички. Заповідаються дуже широкі пояски до того. ■На вечір панують сатина і вель вет. Хоча все ще бачимо делікатні гази і шифони, проте тяжка сати на, брокат чи вельвет, а до того ще й гаптовані, надають жіночій постаті певної пишности. Вечірні плащі роблять тепер у різних ко льорах, але так, щоб гармонізува ли чи контрастували з сукнею. В загальному всі креслярі моди стараються жінці привернути жі ночість. Мужеськість хай лишить ся при мужчинах; жінці вистачить бути мужньою! Віра Ке ЧАС ТО ГРОШІ! Д в а рази дає, хто ско ро дає! УНАШІЙ ХАТІ
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
