Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Професорка Стеця Хто з нас не памятає Стефанії Паш кевич? Згадують її перші пластунки, як ту, що належала до пласт, гуртка Івана Чмоли та була у вшдкільному гуртку УСС. А молодші пластунки па- мятають її вишкіл картографії і крає знавства, які вона провадила в таборі на Соколі. А я хочу згадати про неї, як учительку географії в учительській семінарії УПТ у Львові. Щ об переда ти наші, учениць, почування до неї та представити її такою, якою вона була в роки найкращих своїх зусиль, пере дам уривок із м оєї повісти, ,,У вирій“, що появилась у 1938 р. Це ж не хто другий, а таки вона, ота наша профе сорка Стеця, якою ми, семінаристки так ду ж е гордились. Марія Оетромира Оксана увійшла в клясу. Нові незнані їй товаришки. Лиш кілька знаних облич — це інститутки. Поміж ними Маруся. — Товаришки! — кликнула во на. — Нову товаришку маємо. На певне „форцуґом" буде! (у Мару сі виходить це: „фогцуґом"). — Та чому ти, Марусе, на само му вступі осмішуєш мене? — з докором звертається до Марусі схвильована Оксана. Нараз задзвонив дзвінок. Мару ся кладе палець на уста: — Ша, Оксано! Зараз Стеця прийде! Кохана Стеця! Та чого ти так дивишся на мене, Оксано? Д у маєш, це якась солодкаво-маніжна мадам? Та це ж, дівчино, скінче ний професор, в найкращому зна ченні цього слова. Одним словом — наше ,,незнатищо“ ! Та Оксана небагато розуміла із стити дітей. У тісному приміщенні не було місця для всіх, але доно ра зараз же вибігла на свіже по вітря: там на мураві, перед бара ками розмістились вони з тарілоч ками в руках. І звідтіля долітав їх веселий сміх у .нашу кімнату. А ми, старші, зібрались теж при скромній перекусці та гуторили. Здавалось, що вже не такі тісні стіни бараків і холод непривіт ної чужини. Бо серед них росте дітвора й молодь — жива й весела, охоча і здібна. Для неї робимо б с є , в Відділах СУА, щоб вона роз вивалась. Олена Лотоцька цих інформацій. В голові шуміло, почувала себе погано. Увійшла Стеця й почала писати в деннику. Маруся за той час, як Стеця пи сала, посилала рукою поцілунки в напрямі «атедри. Стеця скінчила писати й підняла голову, а остан ній Марусин поцілунок так і по вис у повітрі. — Товаришку нову маємо, пані професорко! — пробує вивести себе зі смішного становища Ма руся. — Так? — питає Стеця і її би стрі, розумні очі зупиняються на Оксані. Оксана встає. — Ви сьо годні скінчили здавати — правда? Панна Чайка — здається? Ви з ко трої кляси? — До сьомої почала була хо дити. —■ І вам удалося вивчити мате- ріял і здати на перший курс? Див не! Будьте приготовані, що те най тяжче щойно прийде. Вам бо тре ба буде вивчити ще й матеріял з першого курсу. Чвертьрічний ма теріял! Поінформуйтесь у товари шок, що саме треба вивчити з гео графії. Цілу загальну географію прийдеться здавати. Ви ж зовсім непотрібно спішились. Можна бу ло походити ще цей рік до сьомої, а щойно на другий рік здавати до семінарії. Оксану наче хто холодною во дою облив. І чому Стеця таке їй говорить? Чи ж вона тут так бага то місця займе? Вона ж радо хо дила б ще цей рік до сьомої кляси. Нехай би оці шкільні роки якнай довше тягнулись! Але Стеця не знає, що кожний не то рік, а й мі сяць дорогий і то дуже дорогий для Оксани. Мамі бо тепер ще тяжче прийдеться за гріш, як ра ніше. Та звідкіля Стеці знати це все? Як лиш прийшла наступна годи на географії, Стеця знову звер нулася до Оксани. — 'Коли панна Чайка вивчить за гальну географію? Чи за які два- три тижні можна буде питати вас? — Я на сьогодні приготована, — відповіла тихо Оксана. В горлі щось давило й голос вийшов хрип ливий, нерівний. — Та хіба не знаєте, що говори те, або зовсім не знаєте, що саме мали вивчити? Щоб за три дні усе вивчили, ви, що на викладах не були? Надто по-казковому це все звучить, щоб я могла повірити. — Стеця таки справді завзялась на мене —• думає Оксана. — Не Стеця, а просто інквізитор якийсь! І чому вона так вороже наставле на? Невже моя поява така несим патична їй? Чи може в мене такий тумановатий вигляд? І Оксана стояла ні в сих, ні в тих. Щ е ніколи так ніяково не по чувала себе, як тепер. Таке дурне, предурне почування! Ось відчуває що імає руки і не знає, що з ними зробити. Найгірша вже морока з головою! 'Вона, оця голова, мусить страшенно по-дурному виглядати: не голова, а певно якийсь великий, округлий, червоний буряк! Нехай би тепер усі сили землі із загаль ної географії поспішили їй на по міч! Нехай би в глибині землі пе ресунулись верстви, щоб вона, Оксана, провалилась і навіки про пала у тектонічному рові! Або не хай би вулькан затопив її у страшних хвилях ляви!.. — Але ж бо Чайка дійсно при готована, пані професорко! — вставляється за Оксаною Маруся. — Автім! Я можу питати вас — махнула рукою Стеця (мовляв, хай страчу!) — Прошу сюди! І пішла Оксана в напрямі стіни, де порозвішувані були географічні карти. По кількох питаннях була вже зовсім зрівноважена. А Стеця ставила питання за питанням. Зго дом скінчила питати. — А тепер ще одне питання! — сказала вона, — надпрограмове. Та зазначую, що лиха ваша від повідь не причиниться до обни- ження ноти з географії, яку, до речі, я вже записала вам. Надто вже гарні були ваші попередні від повіді. АвтІм, ніодна з ваших то варишок не змогла дати мені за довільної відповіді, ніодна не мо же й досі зясувати якслід оцих не щасних ,,фаз“ місяця. То ж ска жіть нам дещо про ті ,,фази“ Го воріть самі — як знаєте і що зна єте. І говорила Оксана, що знала. На картах переходила одну за одною усі „фази". (Докінчення на ст. 8) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top