Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
З а пристойну форму Торік у тому самому часі вири нула «а сторінках Нашого Життя тема, що знайшла живий івідгук серед читачок. „Чому .стільки об- раз“ називалась 'стаття, що тор калась надміру непорозумінь, кон фліктів і ворожнечі у нашому су спільстві. На цю редакційну стат тю відповіла С. Онуфрик у ч. 10, 1957. Вона слушно підкреслила, що не треба поборювати почуття образи, що так легко проявляється в наших людей, а форму критики, яка в нас практикується. На її думку в «ас дуже часто плутають або й утотожнюють поняття кри тики з обидою. „Перегляньмо пре су за останні роки**, пише вона, „пригадаймо «собі різні збори, за сідання, наради... Там знайдемо не щиру критику, а щиру обиду всіх, хто тільки на цаль вищий від пере січної людини*1. І ось ці слова пані Онуфрик при гадуються нам тепер. Знов наша преса дала зразки щирої „крити- ки“, що межує, а навіть перевер шує обиду. Явище зрештою в нас уже буденне й ми не реагували б на те, коли б вона не заторкувала жінок. І то жінок, що вже зробили собі імя в нашій літературі. В часописі „Український Про- метей“ є „Трибуна Мартина Заде- ки“, в якій автор відгукується до актуальних явищ. Трибуна дуже потрібна. Легким пером завдає він нераз більш дошкульного удару ворогові, ніж полемічною статтею. Тому ця трибуна почитна й до її слів радо прислухається читач. І що ж врешті сталося на тій трибуні? Відповідаючи Київській Літературній Газеті змальовує в гротесковий спосіб професії укра їнських письменників у вільному світі. Дотепно зхарактеризував У- ласа Самчука, Івана Багряного, Тодося Осьмачку. Аж при Ганні Черінь вирвалось йому таке не смачне порівняння, що образило молоду поетесу, а з нею і жіноц тво, що цінить її і шанує себе. Ганна Черінь не .втерпіла і стала відповідати. Зайшла не з того бо ку, повчаючи Мартина Задеку про те, як гуморист повинен, а як не повинен писати. Мартин Задека теж відгукнувсь. Розгорілась не потрібна полеміка, що довго об ходила суть справи. Аж врешті в останній відповіді Ганна Черінь заговорила прямо, застерігаючись проти „беззмістовних пасквілів" та „недостойних жартів** у звязку з її особою. Знов другий випадок подібного порядку. В часописі ,,Америка" я- кийсь Гр.-енко написав „Думки, що вийшли з Хрещатого Яру“- Це назва 'безпретенсійна й заохочує прочитати написане, бо до кожної книжки читач має право висказа- тись. Що ж Гр.-енко знайшов у тому „Ярі“ ? Літературної сторінки твору він не торкається. Це йому вільно, бо ж його „Думки*4 — це не ре цензія. Він хоче розглянути „Хре щатий Яр“ ІЗ світоглядового бо ку, а радше розглядає світогляд його головної дієвої особи Маря ни. І як він це робить? Вириваючи цитати .з однієї тільки частини книжки, він представляє її, як „безпартійну большевичку**, що „засліплена світлом комуністич них ідей“ змагає до „великої дер жави на Сході, де Україна була б тільки маленькою губернією з ве ликим памятником Пушкінові по середині.'1 Та це не єдине його обвинува чення. Знов вирваними цитатами й окремим насвітленням Маряна виявляє неприязнь, а то й воро жість до „жидівського Кйєва“, до його жидівської інтелігенції. Річ відома, що при доброму ба жанні та при деякій зручності можна цитатами з твору багато де чого доказати. Не перечимо, що початковий етап Маряни — це хи. тання. Але Маряна переходить ве лику еволюцію, яка не йде втер тим шляхом, а промощує собі до рогу крізь хащі сумнівів і невдач. Те саме щодо антисемітизму Ма- ряни. Нехіть, яку занотував Гр.- енко на початку твору, зовсім пе реборена приязню і 'співчуттям Маряни до Рози, трагічної жертви гітлерівського нищення. Як юцінити таку форму „крити- ки“ ? Це не „ляпсус*1, який тра пився Мартинові Задеці з пару боцького розмаху. Це вже надума не й плянове цькузання, яке звер тає на себе увагу не тільки влас ного громадянства, але й посто- ронніх чинників. У випадку анти семітизму автор навіть виразно за прошу є до того жидівських жур налістів, ЩО 'ПОВИННІ виявити свою „увагу“ до постави Маряни. Ми теж не у всьому погоджує мось із обома ‘письменницями. Ганна Черінь непотрібно розгор нула цілий арсенал обвинувачень проти Мартина Задеки, збагачую чи нашу й так сварливу пресу ще однією полемікою. А Маряна До- кії Гуменної могла ще з десять літ почекати, доки вийшла зі своєю „■правдою” на світло денне. Всі ці зудари й непорозуміння західніх і східніх українців ще занадто бо лючі, щоб їх можна спокійно на- світлювати. Але жарти, критика й обвинува чення у пресі повинні бути дер жані в межах пристойности. В у- порядкованому суспільстві все має свою форму вислову. А першою передумовою кожного виступу є відвага признатись до нього і під твердити це своїм справжнім імям. Мартин Задека це виконав, бо йо го псевдонім править йому за імя, хоч і не дуже 'СВІДЧИТЬ у його ко ристь. Але Гр.-енко ,стріляє з-за плота. Кидає важкі закиди, обви нувач ує в фальшивому насвітленні дійсности, у ненависті до жидів, але все з вигідного сховку свого криптоніму. Чи діє тут якесь пра вило гри? Бо вимогою сатири чи критики — це їх конструктивність. Як са тира, так і критика мають дружньо підтягати, будувати, формувати. Така їх функція у суспільстві, а тим самим і в мистецтві. Вони да ють можність переоцінити свої дії, скоординувати сили та піднятись на вищий рівень. Так окреслює її С. Онуфрик у своїй статті і закли кає жіноцтво мобілізувати гро мадську опінію за неї. І тому й .підносимо свій голос. В обороні української письменни ці вимагаємо' пристойних жартів, чесного підходу, точного обосно- вання всіх закидів. Бо тільки в та кій атмосфері може творити укра їнський мистець і може рости у- країнська культура. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
