Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
драми, де я знайшла велике вдоволення. Ніколи я не шкодувала за оперою, хоч і любила музику. Але актор більше може числити на власні сили й не за лежить від такту, ритму і т. д. Був це сезон 1903-1904. Я попрацювала з ними аж до хвилини, коли вибухла російсько-японська ьійна. РОСІЙСЬКО-ЯПОНСЬКА ВІЙНА І. Ще в дівочому інституті ми, коли вчили історії воєн, захоплювались ролею медсестри. Здавалось нам, що це найбільше шляхетне покликання жінки — ота допомога раненим і полоненим. Нас кілька дів- чат-ідеалісток постановило перейти потрібний ви шкіл по закінченні інституту. Вірні тій обіцянці, ми закінчили таку школу й нас зарахували в кадри сестер Червоного Хреста. А ми дали собі слово в разі вибуху війни їхати на фронт. Не памятаю вже чи мої товаришки дотримали слова. Але вибух війни вдарив зразу в мою родину, бо моїх чотирьох братів покликано на фронт. А мене, на підставі давнього зголошення покликано до Петербургу, до Євгеніївської Общини Сестер. Мені дали 3 дні на збори для виїзду. Рідня моя лементувала. ,,Збожеволіла дівчена! Скінчила музичну, драматичну школу, має на сцені майбутнє, нервова і ніжна по вдачі, зі слабким здо- ровям і їде на такий жах, щоб потім опинитись у домі божевільних. Та чого? Та куди?" На такі суперечки братовими, тітками, кузинками й іншими я стратила непродуктивно всі три дні і мусіла в останню хви лину купити собі потрібний виряд в ,,общині", себто в гуртожитку сестер. Все це було не по мірці, там за довге, там за широке, а плащ був таких неймовір них розмірів, що навіть я, яка весь час потішала себе думкою при виборі річей: „Нічого, їду ж не на баль!“ — довго вагалася чи брати його? Та пере могла думка, що на ньому добре буде переносити ранених. О санкта сімпліцітас! Чи я уявляла собі працю сестер? В часи війни серед вищих сфер було ,, в моді“ працювати в організації Червоного Хреста. Вся вища аристократія з обома царицями на чолі знайшлася там. З огляду на моє походження мене зарахували до відділу, що складався з самої петроградської ,,еліти" Перед від'їздом, до нас, себто до гуртожитку, щодня приїздили від імени цариць різні фрейлини, роздавали іконки і т. д. Відпроваджували нас дуже врочисто, як якихнебудь героїнь. На двірці виголо шували промови, засипали квітами. Біля нашого ва гону II. кляси лунала французька мова, жінки з рідні умлівали, мужчини дискретно змахували сльозу. Я нетерпеливо чекала 3. дзвінка, бо й мене прово- жало багато рідні, що мали відповідні до моменту обличчя. Нарешті поїзд рушив і я з полегшою зайняла призначене для мене місце в вагоні. ,,Фонші“, як я злісно називала тих представниць вищої шляхти в одностроях сестер-жалібниць, почали придивлятись до мене, як мені здавалось, з призирством. Мушу признатись, що я у своїй уніформі з чужого плеча виглядала поруч із тими елегантними сестричками як справжній страхопуд. З поблажливою чемністю одна з них звернулась до мене, пропонуючи мені по-французьки цукорки. Почувши відповідь тією ж мовою та моє прізвище, бідна дівчина мало не упу стила коробки. За хвилину біля мене зібралась ціла купа сестер і я відразу зайняла в їх уяві становище „ідейної оригіналки". Згодом я переконалась, що то були дуже симпатичні і виховані дівчата і жила я з ними в повній згоді. Ми їхали в резерв Іркутська. В Москві ми мали першу пересадку. Приїхали туди біля 7-мої години ранку. У мене в Москві був брат, що виїхав на дві- рець, щоб попрощатись зо мною. З приводу того у мене виринуло перше непорозуміння із старшою сестрою відділу. Побачивши брата, якого я дуже любила, я ки нулась йому на шию, а він мене щиро обняв і приту лив до себе. Прощаємось на так довго! А тут оця поважна матрона попростувала в мій бік і відкликала до себе. — Що це ви, сестро? При людях, на двірці, се стра в уніформі в обіймах старшини? Подумайте тільки, що скажуть люди на те? Я спалахнула, почервоніла від образи і покли кала брата. — Дозвольте познайомити вас із моїм братом! Костю, стань тут поруч мене! — Ми були дуже по дібні одне до одного. — Полковник X., — взяв той під дашок, здиво вано слідкуючи за мною. — Чим можу служити? — Пробачте, пане полковнику, — завела со лодко старша сестра, — що відкликала вашу се стричку. Я хотіла їй лиш сказати, що вона вільна до 6 години вечора і може провести з вами цілий день. Я мовчала, ледве стримуючи себе, брат здиво вано дивився на нас, а сестри, що поза спиною стар шої чули вже нашу розмову, душилися від сміху. — Ходімо, — сказав нарешті брат, нічого не розуміючи, — поснідаємо в буфеті. Ми відійшли. Знов цілий день сліз, охання й ахання рідні, що жила в Москві. Мені це все так надокучило, що я од ній тітці, яка, драматично заломивши руки, вигуку вала: ,,Навіщо ти їдеш ?“ —■ відрізала коротко: — По чоловіка! Здається така відповідь її найбільше задоволи- ла, принайменше для неї мій відїзд набрав реаль ного змислу. На двірці знову, але вже остання врочистість. Фрейлина вел. княгині Єлисавети Джунковська роз давала нам образки. Побачивши мене з братом, якого вона добре знала, приязно кивнула нам головою, а ці луючи мене, сказала: — Так тішуся за наших вояків, що попадуть під вашу опіку. Завтра їду до Петербурга, буду у ва шої тітки і скажу їй, що бачила вас веселою й ба дьорою! Старша сестра, що стояла поруч із Джунков- ською, мало що не впала зі здивування. Отже дово дилось рахуватись і з тим „опудалом"? Світ нави- в оріть! Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
