Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Леся Українка Ох9 як то тяж ко • • • Ох, як то тяжко тим шляхом ходити, Широким, битим, курявою вкритим, Д е люди всі отарою здаються. Д е не ростуть ні квіти, ні терни! Здалека вабить, мріє, те верхівля, Що так палає золотим пожаром! Непереможно прагну я поставить Там високо ясную короговку, Д е й сам орел гніздо не сміє звить! Як порива мене палке бажання Піти туди пісками, чагарами, Послухати гірської пущ і гомін, Заглянути в таємную безодню , З потоками прудкими сперечатись, Поміж льоди дістатись самоцвітні, Збудити в горах піснею луну! Проводарем хай служить короговка, Нехай тримає на слизькій дорозі, Аж поки на верхівлі не замає, Змагаючись проти гірського вітру. Коли ж мене на півдороги стріне Важка лавина і впаде, мов доля, На голову мою, тоді впаду я На сніг нагірний, мов на білу постіль. Хай по мені не плачуть смутні дзвони, Хай заспіває вільний, дзвінкий вітер, Закрутиться метелиця весела, І зарояться сніжні зорі колом, Та поцілунками холодними закриють Мені палкі та необачні очі... 16. серпня 1900. Тиха Героїня У СОРОКЛІТТЯ СМЕРТИ СОФІЇ ГАЛЕЧКО Спокійна, але завзята. Відважна й витривала. Мужня, але доброзич лива. Це основні риси вдачі та ха рактеру С оф ії Галечко. Судьба не була для н еї ласкава. Щ е в дитин стві проблеми різної національно- сти ї ї батьків мусіли заважити на ї ї д у ж е вразливій вдачі. Закінчив ши однією з перших польську, ді вочу гімназію ім. Словацького у Львові, переїхала на студії герма ністики аж до Ґрацу. Тут щойно, у гурті українських студентів стала українською патріоткою. Мову ви вчала ще у Львові, як надобовяз- ковий предмет, але від батька за лишилось у н е ї окреме замилуван ня д о н еї та до української літе ратури. Зустріч із зорганізованим укра їнським студентством у Грацу спо нукала ї ї записатись у члени т-ва „С іч“, якого згодом була навіть головою. Ідеологія українського студентського життя напередодні І. світової війни була вже виразно національна. Це були часи затяж н о ї боротьби за український уні верситет у Львові, атентату на на місника Потоцького, вбивства Ада- ма Коцка і сец есії української мо лоді з Львівського університету. Це все було підложжям національ- но-політичних змагань україн ської молоді під австрійською зай- манщиною. У рядах т іє ї молоді, що студіювала поза кордонами Га личини, виростали майбутні п ол і тичні й громадські діячі. Таке середовище мусіло мати своєрідний вплив на роздвоєну д у шу м олодої дівчини. Підсилило ще цю еволюцію глибоке кохання до одного з многонадійних студентів, що вийшов із патріотичної, гро- мадськи дуж е активної україн ської родини. (Мати — співробіт ниця Наталі Кобринської, батько — посол до сойму.) Здавалось, що Софії усміхнулась доля. Та знов жорстокий удар: на другому році їх сердечної приязни вмирає ї ї с у джений. Софія шаліє з розпуки. Але самодисципліна каже їй кін чати розпочаті студії. Вибухає І. світова війна. Орга нізуються Українські Січові Стрільці. Вона зголошується в їхні ряди, щоб жертвувати собою для України. По довгих митарствах і відмовах, вона врешті добиваєть ся дозволу увійти в їхн і ряди. Д і лить із повним спокоєм усі воєнні труди, б о ї та побіди, як карний вояк-рядовик. Ніщо не відстрашує ані не зн еохочує ї ї на вибраному шляху. Ні посмішки побратимів, ні строгість команди, ні завеликі во єнні вимоги для ї ї тендітної фізич н о ї будови. Витримує все і зд о буває повагу і пошану довкілля. Осягає ступінь хорунжого та во єнні відзначення. Та це не заспокоює ї ї тяги до самопожертви. Коли відряджують ї ї сотню на відпочинок, а їй осо бисто грозить звільнення з актив н ої служби, знаходить вічний спо кій у хвилях Бистриці, у серпні 1918 р. Відійшла, як тиха героїня, пов на посвяти для свого народу. І зга дують ї ї у сорокліття, як приклад крицевої постави, незломної волі і трагічного життєвого шляху.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
