Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Леся Українка Ох9 як то тяж ко • • • Ох, як то тяжко тим шляхом ходити, Широким, битим, курявою вкритим, Д е люди всі отарою здаються. Д е не ростуть ні квіти, ні терни! Здалека вабить, мріє, те верхівля, Що так палає золотим пожаром! Непереможно прагну я поставить Там високо ясную короговку, Д е й сам орел гніздо не сміє звить! Як порива мене палке бажання Піти туди пісками, чагарами, Послухати гірської пущ і гомін, Заглянути в таємную безодню , З потоками прудкими сперечатись, Поміж льоди дістатись самоцвітні, Збудити в горах піснею луну! Проводарем хай служить короговка, Нехай тримає на слизькій дорозі, Аж поки на верхівлі не замає, Змагаючись проти гірського вітру. Коли ж мене на півдороги стріне Важка лавина і впаде, мов доля, На голову мою, тоді впаду я На сніг нагірний, мов на білу постіль. Хай по мені не плачуть смутні дзвони, Хай заспіває вільний, дзвінкий вітер, Закрутиться метелиця весела, І зарояться сніжні зорі колом, Та поцілунками холодними закриють Мені палкі та необачні очі... 16. серпня 1900. Тиха Героїня У СОРОКЛІТТЯ СМЕРТИ СОФІЇ ГАЛЕЧКО Спокійна, але завзята. Відважна й витривала. Мужня, але доброзич лива. Це основні риси вдачі та ха рактеру С оф ії Галечко. Судьба не була для н еї ласкава. Щ е в дитин стві проблеми різної національно- сти ї ї батьків мусіли заважити на ї ї д у ж е вразливій вдачі. Закінчив ши однією з перших польську, ді вочу гімназію ім. Словацького у Львові, переїхала на студії герма ністики аж до Ґрацу. Тут щойно, у гурті українських студентів стала українською патріоткою. Мову ви вчала ще у Львові, як надобовяз- ковий предмет, але від батька за лишилось у н е ї окреме замилуван ня д о н еї та до української літе ратури. Зустріч із зорганізованим укра їнським студентством у Грацу спо нукала ї ї записатись у члени т-ва „С іч“, якого згодом була навіть головою. Ідеологія українського студентського життя напередодні І. світової війни була вже виразно національна. Це були часи затяж н о ї боротьби за український уні верситет у Львові, атентату на на місника Потоцького, вбивства Ада- ма Коцка і сец есії української мо лоді з Львівського університету. Це все було підложжям національ- но-політичних змагань україн ської молоді під австрійською зай- манщиною. У рядах т іє ї молоді, що студіювала поза кордонами Га личини, виростали майбутні п ол і тичні й громадські діячі. Таке середовище мусіло мати своєрідний вплив на роздвоєну д у шу м олодої дівчини. Підсилило ще цю еволюцію глибоке кохання до одного з многонадійних студентів, що вийшов із патріотичної, гро- мадськи дуж е активної україн ської родини. (Мати — співробіт ниця Наталі Кобринської, батько — посол до сойму.) Здавалось, що Софії усміхнулась доля. Та знов жорстокий удар: на другому році їх сердечної приязни вмирає ї ї с у джений. Софія шаліє з розпуки. Але самодисципліна каже їй кін чати розпочаті студії. Вибухає І. світова війна. Орга нізуються Українські Січові Стрільці. Вона зголошується в їхні ряди, щоб жертвувати собою для України. По довгих митарствах і відмовах, вона врешті добиваєть ся дозволу увійти в їхн і ряди. Д і лить із повним спокоєм усі воєнні труди, б о ї та побіди, як карний вояк-рядовик. Ніщо не відстрашує ані не зн еохочує ї ї на вибраному шляху. Ні посмішки побратимів, ні строгість команди, ні завеликі во єнні вимоги для ї ї тендітної фізич н о ї будови. Витримує все і зд о буває повагу і пошану довкілля. Осягає ступінь хорунжого та во єнні відзначення. Та це не заспокоює ї ї тяги до самопожертви. Коли відряджують ї ї сотню на відпочинок, а їй осо бисто грозить звільнення з актив н ої служби, знаходить вічний спо кій у хвилях Бистриці, у серпні 1918 р. Відійшла, як тиха героїня, пов на посвяти для свого народу. І зга дують ї ї у сорокліття, як приклад крицевої постави, незломної волі і трагічного життєвого шляху.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
