Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
„Синя квітка" Останній Літературно-Мистець кий Ярмарок у Ню Йорку був при свячений 15-літтю Львівського те атру. Його блискучим осягам на лежиться тепла згадка й тому за- ля була виповнена по береги. Та найбільше зворушив і пригадав його' діялог Улі й Рини з „Мини Мазайла“. Непереможним чаром війнуло від слів Миколи Куліша й обох струнких жіночих постатей на сцені. Так, це був великий, світлий час! Постать Євдокії Дичківної не розривно звязана з ним. Хоч вона наймолодша з тодішніх працівни ків сцени та тільки формувала з ньому свій мистецький світогляд, проте саме па цій сцені, вона впер- ше виявила себе. Львівський театр отих часів подарував нам її. І звя- зав її з долею його творця, що вже відійшов. Про її перші кроки в театрі знаємо мало. Замилування до ньо го треба шукати ще в дитинстві, коли мала дівчинка в галицькому містечку декламувала на шкіль них святах та виступала у шкіль них виставах. Під проводом дбай ливої вчительки це замилування ще поглибилось. І коли до містеч ка завітав театр Стадника, тоді стало ясно 14-літній дівчині, що там властиво її місце. .Вступила перше до театру Яре ми, а потім Йосипа Стадника. Ще й досі памятає свій перший виступ. Це була .незначна роля хлопця-га- зетяра в комедії „Ш вейк“ і скла далась тільки з двох речень, а рад ше вигуків, якими хлопці захва люють газети. А скільки з цим бу ло звязано хвилювань! Мабуть ні- разу пізніш не переживала так ■першого кроку на сцені! А потім було їх більше. Галина в „Грицю", Маруся і Наталка в „Чорноморцях", Жакелін у „Чес ній Сузанні", Маряна в „Казці старого млина". Одначе найкра щий спогад із тих часів — це ви ступ в опереті „Синя .квітка“, де ■вона перейняла заголовну ролю по Стефі Стадниківній. Знов билось тривожно її серце, коли вона вперше заспівала цю пісню. Чи зможе дорівняти Стефі, яку так любила галицька публика? Але показалось, що так, бо її стали звати „синьою квіткою“ всюди, де приїздила. А Йосип Огадник запо вів їй нову, особливу ролю. Та ви- бухла війна і перервала працю то го мистецького гуртка. Хоч трива ла тільки 2 роки, але вдячно згадує її Євдокія Дичківна. Під рукою Йосипа Стадника вона пізнала Євдокія Дичко-Блавацька перші правила сцени і з признан ням згадує правдиву, батьківську опіку, яку він умів давати молодим акторам. А потім прийшов Львів. Трохи моторошно було пускатись у до рогу на радієвий заклик до „арти стів сцени“, що залунав у жовтні 1939 р. Але великий її друг —■ батько, що розумів поклик своєї дочки, піддержав її в тому. I b o h j ■влилась, знов як наймолодший член, у велику сімю артистів у Львові. Це вже був великий театр із у- сіми вимогами столичної сцени. Большевицька влада накладала й тут своє пятно. Але молода люди на дивилась відкритими очима і старалась зрозуміти всі напрями й течії. Почалась наука в Драматич ній Студії і балетній школі, що їх засновано при театрі. Життя плив ло напружено і хвилювало. А вистави? Вперше зустрілась із творчістю Корнійчука і з Бла- вацьким, як людиною і режисером у постановці „Платона Кречета" де грала Валю. Трудно було вдо волити строгого режисера й аж на генеральній пробі почула кілька слів признання. Та ця вистава, у спутаних умовинах тодішньої пра ці, багато їй не дала. Значно біль ше дістала вона в драматичній ро боті з режисером Балабаном у під- готові репертуару „В степах Укра їни" Корнійчука, „Олексі Довбу- ші“ Первомайського, „Скупарі“ Молієра, „Соломяному капелюш ку" і т. д., і т. д. Там, хоч нераз гірко приходилось молодій актор ці в роботі з твердим учителем, на вчилась вона будувати логіку ми стецького образу із тонких нюан сів виразу й голосу... Врешті відхід большевиків.... Нова окупація, але й поширення й розквіт театру незабутнього часу. Ось коли праця попливла широ кою струєю! Дбайливий підхід Ба лабана залишився, а навіть скрі пився під рукою мистецького ке рівника нового Театру Драми, О- пери й Балету — В. Блавацького. І які можливості відкрились тоді перед українським актором! Для молодої сили це означало дуже багато праці. Гірняк обсадив її, як Улю в ,,Мині Мазайлі", Дон ну Соль у „Камяному Господарі", Паздрій як Сабіну в „Йоанна, жін ка Хусова", а Сорока, як кріпачку в „Паливоді" А попри те треба було співати в оперному хорі, як усі молоді актори Львівського Те атру, та вчитись багато різного, що його кожна роля вимагала. На приклад —- прясти нитку, коли цього треба було для ролі Марусі в „Чорноморцях". Не так легко рухати веретеном, як здається! Та найбільше мистецьке пере живання чекало її ще. Це було тоді, коли режисер Іваницький довірив їй головну ролю в поста новці пєси „Еме" Це драма з ча сів французької революції, в якій одна жінка (Еме) веде складну гру у відношенні до трьох мужчин. Трудна, психологічна роля! Вибір був для Дичківної великим виріз- ненням. Це був той великий мо мент, на який чекає кожна молода артистка. Велика, одноразова шанса! І в підготові до цієї пєси при йшла вона. Бо Євдокія Дичківна не тільки схопила мистецький об раз Еме, як її вимріяв автор і ре
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
