Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Пусти мене, мамо, до табору •Поїхали вже — стало пусто й тихо довкруги. Здається кожне материнське серце відчуває те саме, коли від рядивши дитину у пластовий та бір, залишається у дивно порож ньому домі. Як за помахом чаро дійної палички забуваємо нагло всі прикрості, що їх ви мали впро довж ро«у зі своєю „потіхою4 за. буваєте скільки разів ви тужили за цією хвилиною, коли зможете передати її на цілі чотири тижні під опіку пластових виховників — і стає вам жаль. Ваші думки зачи нають кружляти довкруги всіх пе ресторог і упімнень, які забули дати (бо треба було сказати, щ о...), приймаєте заповіджений через радіо дощ чи холодну тем пературу, як передвісник певної епідемії простуди в таборі, (дар ма, що у місті тужите за непого дою), но і ждете нетерпеливо на кінець тижня, щоб поїхати поди витись, ,,як там є “ (хоча тим разом заповідали голосно перед чолові ком і всіми знайомими, що „нема нічого гіршого як вічно їздити на відвідини"). Признаймося перед собою —■ чи не так воно? Більшість матерей, зокрема тих, що самі колись пла стували, гаряче заперечать. Але це не перешкоджає нам погутори- ти із цією „скромною меншістю". Недавно довелося нам у часі од ної гостини прислухуватись до розмови пань на тему вакацій і ви силки дітей до пластових таборів. Пані залюбки переганялися в опо віданні фактів, що доказували як ці „бідні діти" на таборі мучаться і яка їм там діється кривда. „Уя віть — минулого року приїжджаю відвідати мою Марусю в Іст Чет- гем, а в неї всі речі мокрі, шатро протікало, дощ падав цілі два дні й бідна дитина не мала на. собі » сухої нитки«“ —■ розповідає од на. „Захворіла?" — питаємо скромно. ,,Ні, подумайте, справжнє чудо —■ нічого їй не сталося, але бачите, вже цього року ніяк не має охоти туди їхати, хоча намовляє мо" — дістаємо відповідь. Треба вам знати, що панна Ма руся саме у найбільше „критично му" віці 16-ти весен і з певно оз начених романтичних причин їй тепер куди цікавіше їхати на ва кації на Союзівку, як пятий з чер ги раз на Іст Четгем. Але про це розуміється в товаристві не гово риться. Зате так радо вишукуєть ся всі недотягнення і дрібні неща стя таборового життя, винуючи за них розуміється пластовий провід. А може б глядіти за причиною та кож у наших надмірних теперіш ніх вимогах? Може б призадума- тися хвилинку, яким власне кажу чи має бути справжній пластовий табір? Чи справді аж так призабули ми свою молодість, а з нею Сокіл, Остодір, Космач і всі ці інші так відомі пластунам місця? Пригадаймо — чи наші батьки відвідували нас там кожної неділі, привозячи повні коші смаколиків та іншого добра? Пригадаймо — чи не їли ми кожного літа так само прикурених каш, зупу частенько перемішану з дощівкою і чатинням, чи не хо дили цілими днями у мокрих че ревиках, не махали незвичними джаґанами і лопатами під гострим оком Чмоли, Уля чи Зонки? Коли не мали щастя пережити того самі — то знаємо із опові дань інших, що так воно насправ ді було. Самовистачальність, за- радність, фізична витривалість — це ж саме ціхи, що їх м. ін. виро бляє таборове життя. Але для на ших дітей, що цілий рік живуть у розніжненій атмосфері великих міст (про яку нам колись і не сни лося!) боремося на цей один мі сяць за якнайбільшим комфортом, вигодами, відживою — забуваючи, що ці моменти ніяк не найважні- ші у пластовому таборі. Хіба всім нам ясно, що саме тепер завдання пластових таборів куди поважні ші, як колись були. Це ж бо єди не місце, де наші діти живуть ці лих 24 годин на добу впродовж 28 днів у чисто українському се редовищі, де грою і прикладом вчать їх любити далеку Батьків щину й бути гордим із приналеж- ности до української спільноти. Здається, що здорова фізично і морально молодь саме може під свідомо відчуває потребу жити ча сом інакшим, більше примітивним, але зближеним до природи і Бога життям, спробувати .своїх власних сил, вирватися з-під „материн ського крила" та засісти при ватрі в крузі більшої пластової родини. То ж коли журитеся дощем і мо крими черевиками — будьте пев ні, що там на таборі це не таке важне; клопочетеся злою віджи вою масової кухні —- втрачені фунти можна тут так скоро знову добути; маєте застереження до виховників -— :не забувайте, що вони ніяк не можуть через місяць направити у ваших дітей все те, в чому ви продовж року завели! А коли у самітній літній вечір вам •стискається серце на вид пу стого ліжка у дитячій кімнаті, по думайте, що там у таборі їх є ці лий великий гурт, розспіваних, розкричаних, веселих однолітків, які мають щось, що їх лучить, а чого ви їм заступити не можете: молодість і Пласт! К А -0 Кожна організована громадянка знає, що своєчасно внесена перед плата на журнал є здоровою фі нансовою підставою для розвитку видавництва.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
