Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
єкт суконки. У 1958 р. такий самий ключик у такому ж контесті здо буває за портрет „Ю зі“ (акваре- ля). А далі щораз частіше припа дають їй признання й нагороди. То за плякати, то за обгортки, то за ілюстрації. Успішно проектує також суконки і з тим звертають ся до неї знайомі пані. Сукні її проекту звертали на себе увагу на цьогорічному Балі Лікарів у Ню Йорку і Зїзді Інженерів у Торонті. її портрет старої селянки купив д-р Рибачок, а пейзаж „Над рі кою" режисер В. Шашаровський. У Пластовій Станиці вона про- провадить хроніку, яка завдяки її вмінню є більш ілюстрована, ніж писана. Там же належить до Літе ратурно-Мистецького Гуртка. Оцей її успішний ріст за остан ні роки знайшов небувале 'при знання. На її прохання вступу до Пенсилвенської Академії Ми стецтва — вона —- одна з посеред сотень інших ■—• дістала стипендію на весь час студій. Радіє цим успі хом Мистецька Студія, що дала їй добру підготову, Пластова Стани ця, що має талановиту пластунку. а її батько майбутнім своєї тала новитої дочки. А українська гро мада покладає на неї великі надії. ПРОФЕСОРКА СТЕЦЯ (Продовження зі ст. 6) — А може ви ще нарисували б нам це на таблиці? — почула го лос Стеці. І вона рисувала. А як скінчила, побачила, що схвильовані очі Сте ці так якось дивно дивляться на неї та, що у відношенні профе сорки Стеці до малої учениці Оч- сани теж наступила інша „фачі". — Дякую! Прошу до лавки. Ви ж нам справжній духовий бен кет справили сьогодні! З чого ж ви вчилися? —• Я позичила від старших то варишок в інституті якісь давні, писані виклади. — Може товаришки зясували вам дещо? — Ні, я сама вчилася. — Така мала, а така вперто-са- мостійна! — посміхнулась Стеця й почала викладати. —■ Як же вона мусить любити спій предмет! — думала Оксана. Кожний звук Стециного голосу душу Оксанину різьбив. Оксана знала, тепер уже знала, якщо ко лись, по десятках літ навіть, дове деться їй згадати школу, — то школа матиме постать і очі Стеці. Щойно колись, по літах, вона змо же проаналізувати Стецю і знати ме, як назвати ту якусь стихійну силу в ній, яка її, Оксану оце так пориває за собою. На годині історії Стеця проща лася з ними. Вона не вчитиме їх більше. На її місце приходить проф. Л. Вона — добра сила і вони напевно будуть вдоволені нею. А вони дивились, наче уперше бачили її. Невже вона не жартує? О, напевно не жартує, в неї бо таке поважне обличчя. І кляса за шуміла, як ліс під час бурі. — Як же це?! Вона ж учила їх впродовж усіх курсів і тепер — на останньо му році відходить? Ще цей один- єдиний рік не хоче залишитися з ними? Вони ж рішуче не можуть з цим погодитись. Вони раді, ду же раді, що їм дають нову профе сорку. Було б побажане, щоб як найбільше професорок учило в жіночій школі. Тільки, чому ж проф. Л. не приходить на місце когось із професорів? Хіба ж у жіночій школі немає вже місця для двох професорок? Вони погоджу ються, щоб проф. Л. їх учила, але нехай вона за'йме чиєсь інше міс це. А її, Стеці, вони не пустять звідсіля. Вони зараз будуть у ди ректора в цій справі. —• Тільки не це! Тільки не до директора! — налякалась Стеця. — Я ж прохаю вас: залишіть ви це все! Це ж ясне, чому проф. Л. приходить саме на моє місце. На чиє Інше вона не може прийти, вчить бо історію і географію — це ж її предмети. Вона ж моя най ближча приятелька і ми гарно жи вемо одна з одною. Я не хочу, щоб тепер взаємини поміж нами порва лись. Якщо за тих кілька років я хоч трошки довіря здобула собі у вас, то докажіть це мені тепер. Якщо хочете дати докази своєї симпатії до мене, то залишіть цю справу. Це 'буде мій найбільший осяг у цій школі. Приобіцяйте ме ні, що не виступатимете проти проф. Л. І вони приобіцяли. Бо ж Стеця такими схвильованими очима диви лась на них, що вони ніяк не могли їй відмовити. Стеця вийшла. А вони залиши лись, наче громом прибиті. Такий удар! І чому саме цей удар спадає тепер на їхні голови? Чи ж не мог ли вони спокійно закінчити ще цей один рік у школі? Негайно треба було щось радити. І вони радили. Ніодна учениця не вийшла з кляси в часі перерви. А, щоб учениці з інших кляс не заходили до них, при дверях стояла варта. —• Навіщо ж ми прирікали Стеці, що не виступатимемо проти проф. Л.? І що ж нам робити тепер? Не вже Стеця так і піде від нас? Ото зайшли в сліпу вулицю! — падали голоси. —• Тихо, товаришки! — намага лася прийти до слова Ксеня. — Тихо! Ша! Ксеня говорить! —■ Ми ж прирекли Стеці — по чала Ксеня, — що не виступати мемо проти проф. Л., але не при рікали, що не робитимемо старань, щоб і Стеця залишилася. Нехай поділяться предметами: Стеця ха'й географію вчить, а Л. історію. —■ Славно, Ксенька! І хто по думав би, що з неї такий адвокат! Негайно треба делегацію вислати до директора! Оксана теж належала до тієї делегації. Так щиро запевняла ди ректора, що найкраще буде, як обі професорки залишаться (одна вчитиме географію, друга — істо рію), так переконливо говорила, що директорові ніщо інше не за лишилось, як повірити в те, що дійсно інакше бути не може. На годині географії Стеця диви лась на них вогкими очима. —■ Які ж бо ви! — казала вона. —• Прирікали, що не виступати мете проти проф. Л., проте не мог ли всидіти тихо. —■ Пані професорко! Не тільки прирікали, але й не зломали при речення, 'бо ж проти проф. Л. ми й не думали виступати. —• О, так, приречення ви дійсно не зломали, тільки хитро й провор но обійшли його — посміхнулась Стеця. Марія Остромира Збірник для дітей „СРІБНА ЗІРКА" Коштує 50 ц. Замовляти в Централі СУА Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top