Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
На виховні теми Поборюю комплекси! Думаю, що я не перша й не о- стайня з українських жінок на емі- граці, яким доводиться вивчати педагогіку, та ще й таку спеціаль ну, якої не найти; в ніяких книж ках, не вивчити в ніяких універси тетах! Особлива вона тим, що при значена виключно для дітей емі грантів, батьки яких не бажають асиміляції своїх дітей у країні по селення — за ніякі скарби світу! Тому, з в'Єлико.ю радістю прочи тала статтю Олени Клиімишин в ,,Нашому Житгі“ на цю тему та ще й зі закликом, щоб матері заби рали голос у цій оправі. Та спершу треба познайомити читачок із моїм способом вихован ня. У мас двоє дітей, дві дівчинки: три- й восьмирічна. Старша- ходить уже другий рік до французької школи, менша в хаті. Та заки стар ша пішла до школи', — вона не знала іншої мови, лиш українську (так як тепер молодша!), а в оять років батько навчив її читати й писати по-нашому. Я навчила її молитви, декілька віршиків і пі сень, а також заставляла рисувати й малювати, ікрейдками. На кожні ім'яниші, св. Миколам, чи1 з інших нагод, вона діставала українські книжки й журналики, яких не смі ла нищити й дерти, а тільки' скла дати, І. з цього постала 'невеличка бібліотечка, з якої починає кори- стати вже й молодша. Чужі мови діти „хапають з по вітря “ ! Про те я 'переконалася, ко ли врешті записала старшу до пер шої кляси. (До французького са дочку не давала я ні старшої, ні меншої). Вона зовсім добре вже вміла перекинутися кількома сло вами з дітьми та з учителькою! Пі сля кількох тижнів, вона майже зо всім не відрізнялася від французь кий дітей, з яких більшість була менш понятлива й бистра, як ота „:етранжерка“. А за декілька міся ців ----- воїна почала швидко випе реджувати своїх ровесниць та пе рейшла до другої кляси. Пр и тому мушу підкреслити, що з хвилиною її повороту з школи до хати, — вона не має права ні говорити, ні читати, ні писати по-французьки, а тільки розмовляти з молодшою сестрою по-украї'нськиї. Таксамо :не дозволяю їй гратися із сусід ськими французькими1 дітьми у вільні дні. Зате кожного четверга (день вільний від науки) забирає її батько до української четверго вої школи в Парижі, де вона має своє, українське, дитяче товари ство. На ньому місці мушу підкре слити співпрацю чоловіка в вихо ванні дітей, Ми живемо на провін ції, до Парижу треба їхати авто бусом, а тоді ще метром до праці. Через те, мій чоловік мусить кож ного тижня робити двічі додаткову дорогу до української школи й на зад, але розуміє, що це необхідне для належного виховання дитини, й не нарікає. В нашій школі мала Ляриса читає й пише, вивчає вір шики та бере участь у всіх імпре зах. Для цієї мети я пошила й ви шила їй народній стрій, який ста ралася зробити якнайбільш стале вим. Менша, Зірка, ходить покищо на ці дитячі імпрези в характері „гостя“, але вона вже р о з у м іє , що всі ці діти, !з якими їй „вільно ба- 'витиСя“ — це якісь наші, свої, не такі, як французькі, що говорять до неї незрозумілою мовою. Життя у Франції важке й доро ге, й дехто дивується, чому я не йду до' праці, щоб „доробити" тро хи гроша. Але мої калькуляції та кі: коли я працюватиму весь день поза хатою, тоді не тільки, що му шу багато більше видавати гро шей, як видаю тепер, бо все треба купити готове та й не на базарі, але в крамниці, де набагато до рожче, — але мої діти підуть на чужі руки, які знищать мені все те, що я вогтіпа вже в них ©поїти; й за- щіпити. Чи ж варта задля фатала- шок запропастити дітей? І що ж мені з того прийде, що я куплю собі1 восьму суконку чи пяту тор бинку, а діти почнуть мені „цвень кати" в хаті чужою мовою таї ще й наберуть поганих манєр і слів? Ні, я вирішила, що будемо жити скромно (а це завжди1 корисно, діє ш виховання дітей!), зате я мати му час на перешивання моїх ста рих суконь на дитячі, з яких вони й так скоро виростають, на пле тення їм светриків, шо завжди ви ходить дешевше, як купувати го това, й врешті — на вишивання їм оригінальних суконок, у яких скрівь і при кожній оказії будуть добре виглядати, та на влаштуван ня нашої хати в українському тра диційному стилі! Крім того я маю час, щоб піти! 'З дітьми т знайо мих, у яких є теж українські діти, на різні українські імпрези, та за просити знайомих із дітьми до нас. А також змалку вже заставляю старшу доню листуватися з подру гами з Аргентини, звідки, ми недав но переїхали до Франції. Оттак ці, щоправда не часті, зустрічі з Од ними дітьми та перегіиска' з інши ми, — мусять заступити моїм до ням увесь той дитячий світ, серед якого діти державних націй жи вуть у своєму дитинстві. Але буває, що дитина сгрін'еть- ся я школі з якиЛісь неслушним: за кидом, який вразить її амбіцію або почування. Одного дня Ляриса сказала мені, що її товаришки чу ли, як вона говорила зо міною по- українськи, коли я відводила її до ніколи, й, звичайно, дурненькі, сміялися з неї. А ти смійся з них! — відпо віла я. Ти скажи їм, що вони знають тільки одну мову, а ти вже знаєш дві, а внедовзі (почнеш ви вчати й третю! Другого дня Ляриса: з роапромі- неіним обличчям розповіла мені, як то вона; „втерла носа“ своїм това ришкам і як учителька „постояла за нею, а не за ними“ ! Оце „постояння“ вчительки ви користала я при такій нагоді: Я вшила Лярисі бойківську гуньку та краями повишивала її коліро- вою вовною. Плащик вийшов на причуд гарний і навіть у Парижі, де важко когось здивувати, питали мене стрічні жінки, якого це наро ду ноша. Але дівчата з малого .мі стечка, в якому живемо, знайшли тільки нагоду до насмішок, бо все, що не вшите на- один крій — вида ється їм смішне й погане. Тоді я взяла з собою альбом з україн ськими вишивкаїми йнішла> до шко ли відвідати Лярисину вчительку Я розповіла їй історію з висміван- гош, показала їй Ляр.исин плащик
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
