Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
вистріпалось із зачіски і спадало на чоло маленьким жмугком. Але над усе вразили мене її сі рі, розумні очі. Вона окинула нас спокійним поглядом і веліла нам :ідати. Розгорнувши книжку, по чала свій перший виклад. Говорила про Марка Вовчка, її життя й літературну діяльність. Уже з 'перших слів ми- стали слу хати. Згодом забули, вже й про вчительку, а бачили тільки те, що юна 'малювала нам перед очима. І так проходили нам години з нею. Вона 'підходила до предмету з глибоким чуттям і «розумінням. Опрацьовуючи авторів, ми читали виїмки з його' творів. Одна уче ниця читала голосно, а вчителька вказувала «а ідеї автора. При тому клала велику вагу на 'правильне читання, віддання думки, підкре слення опису. Дома ми мали пере читати цілий твір. Я мала те щастя, що в нас тоді вже була велика бі бліотека, старанно -підібрана на шим 'батьком для нашої лектури. Я читала не тільки твір, визначе ний учителькою, але -в/сі твори да ного а'втора. У школі ми .потім розглядали гвір 'після законів синтези й ґене- зи, подавали характеристику діє вих осіб, а вкінці провідну думку. Дуже часто заставляла нас учи телька висказувати власну крити ку твору. Це нововведене завдан ня спершу 'бентежило нас. Треба ж було висказати свою власну дум ку, часом наївну, часом незугарну. Але 'ми відчули, що вчителька прислухалась уважно до неї і на віть допоімагала її висловити. Це заохочувало. З часом година української лі тератури стала в нас улюбленим предметом. У своїх викладах учи телька виказувала стільки зрозу міння й любови до нашої літера тури, що й нам немов відкривались очі на її красу. В нас теж виро стала охота цінити того або ін шого письменника, переживати життя його героїв, захоплюватись і радіти їх удачами і страждати їх терпінням. А при цьому Учителька.була ду же строга. Все поважна, вона рід- кр усміхалась, а коли й усмішка появлялась на її лиці, все вихо дила якась «іякова й несміла. Не- раз жарт, кинений нею знехоття, викликав у нас цілу скалю весе лого сміху. 1 ми його довше памя- тали, я.к дотепи інших учителів. Звичайно буває, що вчителі більше люблять учениць пильних і працьовитих, ніж пересічних. Па ні Малицька майже не робила різ ниць. Може часом ласкавіший (по гляд чи усмішка були проявом її задоволення. Але назагал вимагала від усіх нас праці й ще раз праці. Я була несмілою й замкненою в собі дівчиною. Не була відмінни цею., але й не належала до тупих і лінивих. Коли любила якийсь 'предмет, моментально схоплювала ■його суть, а знову ж коли предмет був для мене нецікавий, я давала ледве пересічну відповідь. Памятаю такий випадок. З по чатком четвертого року, зараз по вакаціях, дала нам учителька тему для домашньої задачі ,,Як (провела я вакації “. А що ми кожного року на цю тему писали, мені вже було нудно. Я написала мляво на дві картки і віддала її. Коли прийшов час обговорювати задачі, викли кала мене пані Малицька з нахму реним чолом: — Ти не могла щось кращого написати, смаркуля ти одна! Це мене дуже вразило. Ми вже вважали себе паннами й учителі звертались до нас на „ви“. Правда, пані Малицька з цього не кори- стала, а деколи й гостре славо пе репало від неї. Але до мене вона сказала так уперше. Я 'зрозуміла, що вона сподівалась щось кращо го від мене. — Не знаю, що 'писати, від повіла я спокійно. Дивлячись на мене сердито, во на кинула зшиток у мою сторону на кінець стола і сказала: — Такої задачі не приймаю. На пиши другу! Маєш тиждень часу. За кілька дніїв я віддала їй за дачу на 20 карток. Пройшло два тижні. Вчителька принесла знов 'поправлені зшитки, а я, не загля даючи до свого, всунула його під лавку. Видно, що вона слідкувала за мною, бо коли я піднесла очі, стрінула її погляд. Цим разом він не був сердитий, а лагідний і до брий. Усміхаючись, вона спитала: Ти не цікава, яку маєш о- 'цінку ? — Ні, я не цікава, — відпо віла я. — За кару візьми зшиток і бу деш читати задачу. (В той час було заведено, що найкращу задачу авторка її чита ла на голос). Консгантина Малицька вчила нас майже два роки і за той час передала нам не тільки грунтовне знання української літератури. Вона вщіпила в наші душі щось багато ціннішого. Це — любов до українського слова, гордість на йото літературне багатство, поша ну до нашої Батьківщини. Це за лишилось нам, її учениіцям, на все життя. При кінці нашого навчання про щала нас іпані Малицька зворуше ним голосом. Її слова, повні сер дечносте, супроводжали нас у но ве життя, а ми знали, що скінчив ши школу, тратимо й її, щось ду же ПІННОГО й дорогого. Пізнішими літами я нераз зу стрічалась із нею. Вона все розпи тувала мене про моє життя та про батька, що вже тоді хворів. Одного разу сказала мені: — Ти, Гандзю, була велика зби точниця в школі. Але ми дивились на твої збитки крізь пальці, бо знали, яікє твоє життя вдома важ ке... Мені сльози хлинули з очей, бо в дійсності ніхто не знав, яке воно було справді. Анна Франко-Ключко ІЗ ВИСТАВОК НАРОДНЬОГО МИСТЕЦТВА Налрикінці квітня відбулась у Мон- тереї, Каліфорнія, міжнародня вистав ка п. н. „Мистецтво в дії“. Українки, що живуть у цій місцевості — пп. Га лина Степаненко, Віра Славутич і Га лина Гришко зайнялись влаштуванням виставки нашого народнього мистец тва, що знайшло загальне признання відвідувачів. Виставлено вишивки, пи санки, різьбу і килими. Дівочий каледж у Вайт Плейнс, Н. Й. перевів у жовтні м. р. виставку у- країнського народнього мистецтва. Влаштуванням виставки зайнялись дві українки, що зайняті у каледжі, п-ні Ґеруляк, вчителька мистецтва і п-ні Дигдіале)вич, медсестра. Призбирані експонати були чудові, а народні зібрання на струнких постатях студен ток робили гарне враження. Виставку відвідали всі студентки каледжу та їх ні батьки. Книжка „Визначні Жінки" ко штує 301 у Централі СУА. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
