Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Дарія Ярославська її Нью Йорк з) Дружбу перерве простір. Але в душі вона закиду- вала своїм батькам багато більше. Живете поза ча сом, не встигаєте крокувати зі своєю добою, керує теся якимись старими, пережитими правилами. Руш теся трохи, щоб наздігнати інших! У шаленому по ході вперед, другі давно випередили вас! Завжди дивитесь тільки, чи щось личить, чи ні і що другі скажуть на ваші вчинки. Не можна І так вдоволити всіх людей, то нехай хоч зроблю те, що сама бажаю! У Нінки так багато нових, незвичайних думок! Ви тільки зберігаєте старі ціннощі, ви хочете тільки зідбудови знищеного, того, що створили були перед вами! А я хочу стрімкого лету у майбутнє, в якому я могла б виявити себе! Пізніше, вже повнолітньою переїхала за океан, заховуючи перед батьками таємницю. Вони залиша лися ще на якийсь час в Европі і вона не хотіла хви лювати їх. Вони висилали її до Честеру, де довгі роки жила батькова сестра, куди вони також виби рались. Але Христя надумала залишитися в Нью Йорку. А якиминебудь труднощами, вона цілком не турбувалась. Нінка встигла вже переїхати туди, вона абіцювала їй допомогти влаштуватися там. Пам’ятає ніч, коли допливали до Нью Йорку. Тільки хворі залишилися в каютах. Загубилася по між юрбою людей, що заповнила чердак. Перед ними мерехтіло, блимало, палахкотіло яскравими кольо рами небо і вода. Здавалося, немов ,на переді горить якесь величезне багаття, що нема там землі, тільки розтоплена маса чавуну, заліза й алюмінію. Довкола чулися оклики і слова у різних мовах Европи. Люди пхалися ближче поруччя, натискали одні на одних, перебігали на другий кінець корабля. Гарячим бли ском сяяв їм назустріч Новий Світ. На його тлі ви ступали темними силуетами зариси пароплавів, чов нів, пливучих маяків, забудов. Зарисовувались і зни кали, доки корабель не зупинився серед води. Чекав ранку, щоб в’їхати до порту. Не йшла спати, хоч люди вже розходились. Ле генько тремтіла з напруги і цікавости. З віддалі віяло новизною і непевністю. Враження від дійсного виду не було таке, як від картки. Раптом відчула своє осамітнення. Тільки тепер гостро відчула -відсутність батьків. Коли за кілька годин зійде з корабля, буде вперше в житті на цій землі і вперше сама одна. Ставало навіть лячно. Чого ж, Нінка є — казала сама собі. —• А втім, я можу поїхати до Честеру, там че кають на мене! — І засоромилася сама перед собою. Тіль.кщцо виїхала в світ і вже налякалась! Треба вміти здійснювати свої бажання! Сказала, що хоче залишитися з Нью Йорку, значить мусить те здій снити! А світла мерехтіли. Вибухали і блідли. Розпли валися по небі з принадною красою. Ранок зняв оману незвичайности, розкішний блиск відступив місце безбарвному небу. Показалися могутні, не принадні, : і зовнішнього вигляду, спо руди і устаткування. Коли рушили до пристані, оба біч корабля пересувалась червоносіра земля з нако пиченими домами і бідною зеленню. Повітря було насичене парою, душне. У воді сполоскався бруд із пароплавів і міста. Лінія будинків, знана з Нінчиних карток, вигулькнула раптом перед її очима. У дій сності, в цьому знаному вже Христі краєвиді, при були інші, як на папері кольори, цілим шнурком по сунули набережною авта. Повертала на боки голову, відгадуючи котрий беріг цікавіший. Бігла думками до Нінки. Хотіла вже мати поруч себе когось близького, бути в кімнаті, якою не холітають хвилі океану, виговоритися. Не виспана ніч поклала тягарці на повіки, але вона не вважала на те. Промине, як тільки виспиться. Вглиту- вала враження і вже відразу, без застанови, склею вала їх у листа до мами. Перевірила докладно своє обличчя, коли прича лили до берега. Прикушувала зуби, коли урядовці перевіряли її документи на кораблі. З напруження, непевности, чи радости її зуби зацокали одні до одних. Представники агенцій згуртувались у підніжжя містка, перекиненого з корабля до пристані і вилов лювали своїх клієнтів, немов добрий рибалка рибу. Пізнавали їх по відзнаках, причеплених до блюзок, чи плащів. Довге піддашшя з великими, у відступах завішеними на стелі літерами, зароїлося від людей. Появилися носії з возиками, виринули дами з Армії Спасення у своїх дивних капелюшках, зав’язаних під підборіддям, з приготованою на столиках кавою і коржиками. Засуєтились митні урядовці. За їх будкою, що була посередині піддашшя, на відгоро дженому просторі, стояли високі письмові столи для представників агенцій. Ще далі, за малим парканцем, громадилися вже люди, що вийшли зустрічати при булих. Задні витягали шиї понад головами передніх, деякі махали руками, хтось /втирав очі. Швидко гуч номовці включились у вир голосів і понесли поміж муравлиний рух людей якісь вістки. „Місс X. пліз кам ту ді ґейт. Містер У. пліз Незрозумілі слова у гучномовці не притягнули Христиної уваги. Навіть не догадувалась, що так можуть також її викликати до Нінки. Йшла саме в бій за своє рішення. Добирала слів, щоб переко нати урядовця ЗУАД Комітету в своїй непохитній постанові залишитися в Нью Йорку. Сподівалася спротиву, намов, щоб таки їхала до Честеру, де че кають на неї. Але він дозволяв їй говорити, що сама бажає і не промовив ні слова. Видно було йому При ємно дивитися в її очі. — Ніяких труднощів, — промовив він на решті. — Місце осідку залежить від вас. Для вас це навіть легше. Може вийде вас хто зустрічати? —• Так, моя приятелька . . —■ А як ваше прізвище?
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
