Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ведмідь буду валяє Здавна у нас, в Україні, люди говорили, що як на свято Стрітен- ня Господнього гарно та погідно, то ведмідь з буди не вилазить. Спить дальше. А якщо в цей день завірюха, хуґа, дощ зі снігом на переміну, то знак, що весна вже близько, та й ведмідь зимову буду валяє. А воно он як одного разу було: В половині місяця лютого, од ного дня була непогода. В землян ці їжачка під коренем дуба звід кілясь узялась вода і чисто бідне звірятко підтопила. Наш їжачок ітчихнув раз, другий, та й пробу дився з довгого сну. Позіхнув, протер свої чорні очка-сліпачки й затрусився від зимна. — А це що таке? Хіба ж уже кінець зимі? Глянув на календар, здер зайві листки й аж за голову взявся: —• Та ж сьогодні празник Стрі- тення Господнього! Зима з літом стрічається! Ведмідь буду валяє! Гай, гай! А я проспав би? Ні! Викарабкався з-під сухого ли стя, відсунув двері, виглянув на двір. А там таке твориться: Дощ зі снігом і з вітром періщить, якісь крупи падають, раз сонце блисне, то знов фуга, як закрутить! — Нема що, так їжачок — пора мені! На скору руку попоїв зівялої торішньої кваснички, фукнув раз і другий: фу-фу! та й поманджав до струмочка. Хлеп-хлеп! зимної водички, обмив чорненьке рильце, розчесав вусики й колючки та й швар-швар куцими ніжками по- дриптавдо сусіди борсука, що йо го -нора 'містилася недалечко під старою сосною. — Гей, сусіда, гей, борсуче! гукнун. — Пора вставати! Сього дні празник Стрітення! Зима з лі том стрічається! Надходить весна- красна, несе нам зілля зелененьке! В середині землянки почувся зразу легкий шелест і сапання, а потім роліг, шкрябання пазурами й голос: — Рох, рохі За хвилину відкрилися двері. Ху! А вона як не війне якимись кру пами з дощем та прямо борсукові в лице, аж захлинувся. Але не по дався назад, не зарився у берліг, не ліг ще раз спати. О, ні! Ваша правда, сусідо! Спаси- біг, що збудили, а то прогавив би. проспав гаку радісну подію! І ще щось там сказав по-борсу- чо му: Шу -шу-шу! Рох-рох-рох! Тоді вийшов на світ Божий по дивитися. Та такий худий, мізер ний сухоребник з нього став за час спання, що ледве на ногах дер жався. Взяв якийсь костур у руки та й пошкандибав уперед, а їжачок та й за ним. До ведмежої ґаври було досить близько. Та така добра, міцна була ця гавра-буїда, що го-го! Збудо вана серед коріння кріслатого ду ба з грубих ломак, галуззя, поза тикана сухим листям, мохом на ка мінній підмурівці, суха та тепла, що в ній ані вітер не шиберне. А якже! От і спить у ній ведмідь, крізь сон товсту лапу ссе, а в носі й ду ху не чує. Аж тут раптом як не застукає щось костуром у коріння дуба, як не затермосить дверима ведмежої ґаври, як не затрусить стінами. А далі грим та грим у двері! Збудив ся наш кедшдь, га ш не зареве зі злости: Гу-у-у! Гу-у-у! та не за мурчить: Мрр-мрру у! А тим двом весняним післанцям (бо то вони були) аж мороз поза шкіру пішов. Але нічого, стука ють, а далі репетують на ввесь голос: Гей, ведмедю, куций, бурий, силюше! Кличемо тебе по-раз пер ший: Виходи! А ведміїдь люто-тірелюто: — Гууу! Гууу! Але ні їжачок, ні борсук не зля кались. Та знов закликали: Гей, бурий Місю, ласуне! З празником Стрітення поздоровля ємо тебе! Зима з літом зустріча ється! Час тобі вставати! Кличемо тебе по-раз другий: Виходи! І ось чути вже, як підіймається з берлоги, сопе, стогне, муркоче. А далі дався чути страшний лоскіт, шарудіння, тріскіт і знов грізний рев: Гууу! Гууу! А наші весняні післанцІ не від ступають, гримають у двері, та за кликають грімким голосом: — Гей, ведмедю! Час тобі вста вати, час із буди виходити ! Сього- (До-кінчення на обгортці) А той ведмедище як не висунеться з того румовища, як та бура скала...
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
