Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ведмідь буду валяє Здавна у нас, в Україні, люди говорили, що як на свято Стрітен- ня Господнього гарно та погідно, то ведмідь з буди не вилазить. Спить дальше. А якщо в цей день завірюха, хуґа, дощ зі снігом на переміну, то знак, що весна вже близько, та й ведмідь зимову буду валяє. А воно он як одного разу було: В половині місяця лютого, од ного дня була непогода. В землян ці їжачка під коренем дуба звід кілясь узялась вода і чисто бідне звірятко підтопила. Наш їжачок ітчихнув раз, другий, та й пробу дився з довгого сну. Позіхнув, протер свої чорні очка-сліпачки й затрусився від зимна. — А це що таке? Хіба ж уже кінець зимі? Глянув на календар, здер зайві листки й аж за голову взявся: —• Та ж сьогодні празник Стрі- тення Господнього! Зима з літом стрічається! Ведмідь буду валяє! Гай, гай! А я проспав би? Ні! Викарабкався з-під сухого ли стя, відсунув двері, виглянув на двір. А там таке твориться: Дощ зі снігом і з вітром періщить, якісь крупи падають, раз сонце блисне, то знов фуга, як закрутить! — Нема що, так їжачок — пора мені! На скору руку попоїв зівялої торішньої кваснички, фукнув раз і другий: фу-фу! та й поманджав до струмочка. Хлеп-хлеп! зимної водички, обмив чорненьке рильце, розчесав вусики й колючки та й швар-швар куцими ніжками по- дриптавдо сусіди борсука, що йо го -нора 'містилася недалечко під старою сосною. — Гей, сусіда, гей, борсуче! гукнун. — Пора вставати! Сього дні празник Стрітення! Зима з лі том стрічається! Надходить весна- красна, несе нам зілля зелененьке! В середині землянки почувся зразу легкий шелест і сапання, а потім роліг, шкрябання пазурами й голос: — Рох, рохі За хвилину відкрилися двері. Ху! А вона як не війне якимись кру пами з дощем та прямо борсукові в лице, аж захлинувся. Але не по дався назад, не зарився у берліг, не ліг ще раз спати. О, ні! Ваша правда, сусідо! Спаси- біг, що збудили, а то прогавив би. проспав гаку радісну подію! І ще щось там сказав по-борсу- чо му: Шу -шу-шу! Рох-рох-рох! Тоді вийшов на світ Божий по дивитися. Та такий худий, мізер ний сухоребник з нього став за час спання, що ледве на ногах дер жався. Взяв якийсь костур у руки та й пошкандибав уперед, а їжачок та й за ним. До ведмежої ґаври було досить близько. Та така добра, міцна була ця гавра-буїда, що го-го! Збудо вана серед коріння кріслатого ду ба з грубих ломак, галуззя, поза тикана сухим листям, мохом на ка мінній підмурівці, суха та тепла, що в ній ані вітер не шиберне. А якже! От і спить у ній ведмідь, крізь сон товсту лапу ссе, а в носі й ду ху не чує. Аж тут раптом як не застукає щось костуром у коріння дуба, як не затермосить дверима ведмежої ґаври, як не затрусить стінами. А далі грим та грим у двері! Збудив ся наш кедшдь, га ш не зареве зі злости: Гу-у-у! Гу-у-у! та не за мурчить: Мрр-мрру у! А тим двом весняним післанцям (бо то вони були) аж мороз поза шкіру пішов. Але нічого, стука ють, а далі репетують на ввесь голос: Гей, ведмедю, куций, бурий, силюше! Кличемо тебе по-раз пер ший: Виходи! А ведміїдь люто-тірелюто: — Гууу! Гууу! Але ні їжачок, ні борсук не зля кались. Та знов закликали: Гей, бурий Місю, ласуне! З празником Стрітення поздоровля ємо тебе! Зима з літом зустріча ється! Час тобі вставати! Кличемо тебе по-раз другий: Виходи! І ось чути вже, як підіймається з берлоги, сопе, стогне, муркоче. А далі дався чути страшний лоскіт, шарудіння, тріскіт і знов грізний рев: Гууу! Гууу! А наші весняні післанцІ не від ступають, гримають у двері, та за кликають грімким голосом: — Гей, ведмедю! Час тобі вста вати, час із буди виходити ! Сього- (До-кінчення на обгортці) А той ведмедище як не висунеться з того румовища, як та бура скала...
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
