Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
і зразки наших вишивок. Інтелі гентній учительці весь час вирива тися оклики захоплення, а на пла щик вона сказала, що дуже бажа ла б своїй дівчинці такий самий. Ми договорились. Я казала їй вши ти 'зі свого матеріялу таку гуньку, а я її вишию ще краще як Лярис- ці. Вона ж за те влаштує окрему лекцію » клясі, «а якій пояснить дітям вартість і красу народньої ноші різних народів, зокрема ж французького й українського. На цьому скористали всі: ніїхго більше не (поважився висмівати: Ляриси, вчителька дістала дешевші коштом оригінальний плащик для доні, д я раділа, що у французькому містеч ку два дівчатка носять зразки у- країнського прикладного' мистец тва, а інші про те довідалася від. найавторитетнішої для них особи. Та побороти почування меінше- іїартност» в дитини-, коли1 її вра зять чужинці, —■ не важко. Та й чужинці, коли. їм докладно пояс нити справу, — стають вкоротці нашими справжніми приятелями, які не тільки розуміють нас, але й шанують! Та стократ гірше, ксли маємо до діла з нашими, українськими, без характерними людьми. Бо ось, що трапилося мені раз, у нашій таки, українській школі. Одного четвер га, я відвозила Ляриісу до школи, замість чоловіка. Розмовляючи з Сестрою Служебницею — вчитель кою школи, раптом чую, що Ляри- са говорить з українською това ришкою по-французьки, а це їй було суворо заборонене. Я пере просила Сестру, вивела Лярису на подвіря ій вліпила ї'й два „гарячі пляцки“. Сестра й діти бачили цю сцену крізь вікно й, коли я верну лася з заплаканою Лярисою, Се стра сказала 'мені тихцем, що вона ні'як не може примусити деяких ді тей говорити по-своєму, та що Ля- риса невинувата. — Що ж я можу порадити, коли батьки самі говорять зі 'своєю ди тиною чужою мовою! ■—- Сестра розвела беїзрадно руками. — Хі ба. ж можна направити в один день ге, що псується весь тиждень? — та -все таки Сестра старалась цей випадок використати як приклад для інших дітей. Говорила їм (про кару за неслухняність. ^— Але ж Сестро! Це ж не дітей карати треба, але батьків за те! — і.я рішила підождати1 маму цієї дів чинки, за яку дістала в шкіру Ла риса.. Вона сама до мене підійшла, коли Сестра розповіла їй подію. Ай, пані1, —- каже мені вона, я так хочу, щоб мої діти знали по-нашому, я ж їх туди приводжу кожного четверга... — Те, те, те! — перебила я їй гнівно. — Ви зовсім не мусите ро бити такої „жертви" і Краще три майте їх у хаті, але говоріть з ни ми по своєму! Так, як говорила ва ша мама, баба й прабаба J Та я б говорила, але мешка ємо самі, довкола французи, вони зразу ж кажуть на чужинця „саль етранже“...*) Та тому я й говорю по французьки... А ви думаєте, що вони й так не знають, що ви „етранже“? І хіба ж ви вмієте говорити по- французьки? Та ж з вашого ак центу зразу видно хто ви така! І навіщо вам калічити гарну фран цузьку мову, якої не знаєте, а забувати свою, яку знаєте? Та ще й своїх власних дітей занапа- іцуєте! Чи я маю сказати своїй дочці, щоб не відзивалася до ва шої? Чи, може, я маю забрати ди* тину з української школи, бо там Її товаришки-українки вивчають тільки віршики, щоб показатися на сцені, а „цвенькають" по чужому? Жінка не знала, що їй казати, куди очі діти. І юсь тут я розгуби лася й прошу поради в Читачок „Нашого Життя": що треба в та кому випадку робити? Порадьте, бо їй Богу не знала я, чи мала сваритися з Сестрами, чи з неро зумними батьками, чи свою дити ну далі посилати до такої школи, чи їй ці справи пояснити і в який спосіб? Найприкріше питання, власне, останнє. Як пояснити дитині факт ренегатства та ще й на терені у- країнської школи? Що ж торка ється батьків, то, як я згодом дові далася, ця жінка, що мала таку прикру розмову зі мною, взяла со бі до серця мої слова й почала, разом із чоловіком, мужній відво рот з поганого шляху. Незабаром Сестри не могли надивуватися пе реміні їхньої дитини. Та це були звичайні робітники. Багато скан дальніша справа з т. зв. інтелекту алами! Саме в нашому 'сусідстві *) брудний чужинець. живе така псевдоінтелігентська „українська14 родина: він незакін- чений лікар, син учителя гімназії в одному з містечок Галичини, во на донька петлюрівського сотни ка. Мають троє дітей — які, як ми це думали, —■ стануть якраз від повідним товариством для наших. Та,що б ви думали? З цієї хати ви не почуєте ні одного українського слова, ні одної пісні, не бачите святкування наших свят і т. д. Правда до нас вони говорили по- українськи, але між собою й з дітьми — тільки по-французьки. І що ми їм не говорили, як не вго ворювали, соромили, ставили за приклад чорних робітників-шахта- рів, які не кидають свого, доріка ючи їм браком патріотизму, вреш ті загрозили, що не дозволимо ді тям спільно перебувати, — нічого не помогло. Довелося зірвати вза ємини з ними. І знову питання — правильно поступили, чи, може, все ж таки слід було рятувати їх ніх дітей, які почали вже говори ти по нашому та домагатися виши ваної суконки, тощо. Але тоді я й мій чоловік, мусіли ввесь час сте жити, щоб діти — для легшого порозуміння, таки не перейшли на чужу мову! А це дуже важка ро бота! Порадьте, бо може знову трапляться подібні сусіди! Люба Вітошинська КНИЖКОВИЙ ПОДАРУНОК Кооп. „Базарw у Филаделфії зго- лосила нам, що у відповідь на наші заклики вислала Обєднанню Укра їнських Жінок у Німеччині 10 прим, книжечки „Веселий стру мок". Там містяться віршики й о- повідання весняного й літнього часу, що можуть придатись тепер навчальним станицям. За цей подарунок ОУЖ складає щиру подяку. Цим шляхом мог ли б піти й інші видавці дитячої літератури та допомогти створити дитячі бібліотеки при делеґатурах ОУЖ. Книжки можна висилати на адресу голови п-ні Ольги Павлов- ської: Miinchen 2, Dachauerstr. 9. Комплет журналу (7 чисел) „Громадянка14 коштує І дрл. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
