Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Чічка (Докінчення зі ст. 5) гривня почалось їхнє велике по встання, тоді, як (будиться до жит тя увесь органічний світ. І вони, оті виснажені до краю постаті, збудились зі свого страшного, кошмарного сну. І .почалось повстання у Кінгірі. Це були оживлені дискусії, га рячкова лідготова, пляни дальшо го спротиву, домагання. Поміж те «падало до табору військо МВД, стріляло й забивало. Знов 'перего вори, знов зібрання й протести. Врешті отой знаменний день, коли нони, жінки, заспівали за огоро жею боеву пісню „Ряди за рядами ідуть партизани11. Тоді то впала огорожа під напором вязнів І під кулеметним вогнем згинули 'СОТНІ їх. Знов почались переговори, а за той час вязні підготовлялись до відсічі — громадили зброю, -буду вали барикади. А скільки праці мали, то й не казати! І ранених треба було обі йти, і помогти у будуванні бари кад, а в додатку ще й „бомби“ тре ба було робити — тобто наповня ти пляшки вапном І різними ме дичними хемікаліями. А в усьому перед вели українки. То ж Чічка з Оксаною мали повні руки робо ти. Оце тільки розкинули по табо рі цілий рій летючок, а вже треба було віднести „бомби*1 на чолові чий пункт. Поскладали їх обереж но у великий кіш і понесли. Мали передати їх якомусь ворушкому всюди присутньому юнакові. —■ Але ж бо і крутиться, наче viyxa в окропі! Люблю таких! — захоплювалась Оксана. А він прибіг уже, поздоровив і не дивлячись навіть на них, швид ко почав викладати і числити оті „бомби14. До порожнього кошика складав якісь хемікалії та давав якісь доручення і пояснення. Та лиш Оксана слухала уважно, бо Чічка, не чула ні слова, тільки, наче заворожена, вдивлялась в нього. —■ Ви ж запамятаєте це все, правда? —■ звернувся до них. — Ні! — сказала Чічка. — Як то „ні“ ?! — підніс на неї очі і остовпів. —-Та невже це ви, Чічко?! — А я вас зараз же впізнала сказала тихо, з докором. — Дорікаєте мені, що раніш вас не помітив? Я першзавсе оци ми „бомбами41 зайнявся. Га, що ж — важкі часи переживаємо! А все ж я невимовно радий, що зу стрів таки вас, Чічко, — сказав із радістю в глибоко запалих очах. — Хоч І як боляче, що й ви зму шені вести оце каторжне життя. А тепер дозвольте подякувати вам за оцей вантаж „амуніції11, ну й замовити новий. Ще раз щиро дя кую — і цупко стиснув руку на прощання. Це й усе! І якби не те, що рука ще й досі щеміла, то Чічка й не повірила б, що все це дійсно бу ло. Та не лиш рука, але сто, ти сяча разів більше щеміло серце. Ось де зустрілись вони! Ось яка була ця — у снах невияснена, в мріях недомріяна ■—- зустріч! Хоч і зморений важкою, каторжною працею і голодом та вдягнений у сіре лахміття, проте ще кращий, як був колись. Вязні гарячково підготовлялись до оборони. Стояли іна стійках — як чоловіки, так і жінки. Над та бором кружляли емведівські літа ки, а много-тисячне військо цуп ким пер сте нем окружило та бі р. І прийшов отой пекельний ра нок 26. червня. О третій годині кранці вдерлося до табору мос ковське військо і сипнуло вогнем із автоматів та кулеметів. Вязні привітали їх отими саморобними бомбами та камінням. Увесь табір освітлено ракетами. До табору на ближувались важкі емведівські танки. іНа жіночому пункті захвилюва лись ряди по-святковому 'Одягне них жінок. Без одного слова ви ступила із рядів Чічка. Ступила кілька кроків і зупинилась. Диви лась в сторону чоловічого табо ру. Там, із боку чоловічих рядів стояв стрункий юнак. Невже це він? Скоріш інтуїтивно відчула, як пізнала. Це дійсно був він. Ки нув останню „бомбу" і божеволів з одчаю, щю більш немає навіть таких саморобних „бомб“. А Чічці так дуже хотілось, щоб він побачив її! Підняла руку йому на привіт. Побачив таки! Бо ось підняв руку до шапки —■ здоровив її. Посміхнулась у відповідь, хоч він і не бачив цього усміху. Щось могутнє, радісне заворушилось у душі. Серце шалено забилось... І вона струнка та висока подалась назустріч важким емведівським танкам... Услід за нею ступила Оксана. Дігнала її, цупко вхопила за руку і пішла разом з нею. А за ними рушили — ряди за рядами, по- святковому одягнених жінок. У яркому світлі рефлекторів, їхні одяги мінились райдужними крас ками. Чітко відбивали чудові ву- ставки на білих рукавах. А Чічка йшла... Карі, блискучі очі мінились дивним блиском. На мить одну зявилась у памяті, по хилена від жалю — заплакана мати... Та ось велетенські, залізні по твори заскреготіли вже зовсім та ки близько. Підняла руки вгору — хотіла зупинити їх... Наче білі крила — залопотіли на вітрі ви шивані рукави... І за мить уже не видно стало ні Чічки, ні Оксани. А залізні потвори сунули на ряди безборонних дівчат і жінок... Ні плачу, ні навіть стогону не чути було, тільки тихий хрускіт розто- рощених кісток. Заніміли постаті вязнів за дро тами, осяяні яскравим світлом ре флекторів. А біля них, наче камя- на статуя, стояв, виструнчений „на позір11, юнак — із рукою при шапці. Віддавав останній привіт отим геройським жінкам з його народу, які згинули за одну мить і які житимуть вічно. В запалих очах його чергувались: і жах і гордість і непереможна жадоба помсти —- яка була б гідною від платою за той жахливий злочин і яка дорівнала б величі геройства тих пятсот. Здавалось — закамя- нів він. Та враз побілілі уста його боляче затримтіли і шанобливо вимовили одно-едине слово: „Чіч ка" ІЗ КОНЦЕРТОВОЇ ЕСТРАДИ У серпні м. р. Філія УНО в Торонті влаштувала прийняття для диригентки хору Олі Федчук. Вона відома з дири гентської праці на терені Франції, те пер працює в тому самому напрямку в Канаді. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
