Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Дарія Ярославська її Нью Йорк 2 ) Дім, на чотири кімнати з кухнею, притикав до хідника вулиці і дівчата — перевіривши добре, чи нема близько мами, або татаї, розплескували носи на шибах вікон, щоб побачити, чи не надходить з суду яка їх „симпатія" Помітивши, ховалися за прозо рими завісами та квітами, стежили за молодим чоло віком, що минав дім і сміючись доповідали щось не- милосерне, коли „симпатія14 — якийсь кандидат на суддю, чи адвоката — косив оком у бік вікна. На кінці короткої вулиці був великий, кількаповерхо вий будинок суду і ‘вранці спішили туди адвокати, судді, урядовці, а до пізнього пополудня проходили розсварені люди, що шукали справедливости. По другій стороні вулиці, майже напроти їх дому, втис нений у паркан щільно притикаючих до себе дощок, приютився малий кіоск з газетами, тютюном, пошто вими -марками та солодощами. Це було єдине місце, куди Христі можна було побігти самій під умовою, що Ганя — дівчина до послуг — стоятиме на фіртці та „пастиме44 її очима. Сусіди ‘назвали підстаркувату власничку трафіки „Свята44, бо всі ці судді та адво кати, що купували у неї тютюн і газети, підіймали капелюхи над головою, минаючи кіоск, ніби прохо дили повз капличку. Вдома у них було „скупо11, бо батько завжди зайнятий музикою і своїм фортепіяном не мав хисту збивати грошей та й ніколи не придбав їх вдосталь. У тисяча дев’ятсот вісімнадцятому році, цілком ще молодий, зійшов Україну з крісом у руці, але ні бої, ні рани не потрапили скувати на сталь серце роман тика. Ввесь зрив, вся збройна дія народу, виявилась у нього в музиці настроєвій і мрійливій, що її за любки підхопили стрільці. У ній не було сили по риву до дії, не було боевих ТОНІ'В, що провадили б у бій, вена не ломала перешкод, тільки насувала усмішку задуми, часом усміх, часом сльозу. Для нього ця музика стала змістом життя. Гармонізував її на різні варіянти і хотів видати друком. За кожною нотою був спомин чогось пережитого, взнеслого і святого, сумного, або веселого і коли повертався до цього у думках, щось солодко і мрійно завмирало в грудях. Звісно, що з таким чоловіком-мрійником, мамі не залишалось нічого іншого, тільки взяти у свої руки всі турботи та обов’язки про сім’ю та дім. Гро ші, що їх батько отримував місячно, не покривали ■всіх їх потреб, а за власний дім у якому мешкали, приходилось платити не малі податки. Коли батько клопотався про посаду, одна мала рубрика в квестіо- нарі, що означувала віроісповідання ■— зачиняла перед ним двері державних, добре платних шкіл, чи установ. Ніхто не питав про національність, але греко-католиком міг бути тільки українець. Поль ський уряд не мав таких посад для українців. Тому в одній кімнаті поселилися ці три учениці. Вони відразу перемі-нили дім у щось посереднє між ре стораном і готелевою кімнатою. Робили кінцеві іспити в гімнації і куняли над книжками цілими ночами, відбираючи мамі сон, бо це насувало їй на думку завеликий рахунок за світло. Але коли здали матуру, сама запропонувала їм влаштувати танцювальну вечірку. Паркети усіх чотирьох кімнат, складені у взір з ясного та темного дерева, завжди виблискували немов спокійне плесо озерця, бо що суботи Ганя совісно витанцьовувала на щітках, надаючи їй блиску. Скакати по ній, чи пустувати, Христі не було дозволено. Мама не лю била недбало кииено-го одягу, забутої на фортепіяні книжки, зім’ятої декоративної подушки, чи пори- сованої підошвами, або зап’ятками підлоги. Те, що сама влаштувала цю вечірку, не було лиш прихиль ністю до абсольвенток гімназії, це був зародок бай- дужости до ТІЄЇ блискучої 'підлоги, тих зо смаком мальованих стін. Під осінь дім переходив у інші руки, а 'вони переносилися до Львова:. Мама, не без вищости, казала знайомим паням: — У Львові більше нагоди для талановитої лю дини. Все таки це наша вужча столиця. Станиславів і Тернопіль це таіки провінція, що там говорити! Який талант може розвинутись на провінції?! Мій чоловік буде спершу працювати в Ревізійному Союзі, але е ж є він там виб’ється. А Христунчик, наш соловейко напевне буде співачкою, як підросте. Дитини з та ким, як вона голосом, я ще не бачила! Я не тому кажу, що це моя дитина, але тому що це правда! їй теж Львів більше дасть! На вечірку з’явилося кілька абсольвенток гім назії і студентів університету, мама і тато мінялися граючи до танцю на фортепіяні, а Христя сиділа по руч мами і невтомно водила очима за парами довкола вітальні. Панночки були віддалені від хлопців на приписану кількість центимегрів, трималися випро стувано немов дошки, а спущені вії ховали задово лення і почуття. Ніхто не міг заперечувати цього, що Ева була в осередку уваги. Але не тому, що вона була найкраща. Красунею була Марійка, найстарша доня сільського вчителя з-під містечка Солотвина. Але там було багато дітей і за нею не давали в по сагу навіть особистої білизни. Хлопці просили її до танцю тільки з уваги до пані дому, боячись набли ження до бідної дівчини. Ґ ен а завжди мала на лиці один, або два іприщі, але була дотепна і її любили. За нею давали батьки дім у Богородчанах і це не проходило без уваги. Але вона мріяла про науку, про лікарський кабінет, про хворих, яким би могла до помагати. Ева вирізнювалася з-поміж них усіх і одя гом, і виглядом, хоч ніби й перебрала вже всі ма нери і звички місцевих дівчат. „Долярова панна44 — називали її в клясі і ця назва підносила її у власних очах, робила оригінальною. Доляр був обіговою мо нетою в З’єдинених Державах Америки і на нього важко заробляли її батьки, але на європейському континенті його вартість побільшувалася їв п’ятеро і здавалося б ніби за Евою рахуються мільйони. Вона
Page load link
Go to Top