Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Лист із Відня про те, що там, десь, в інг . іи х та борах, такі ж, як вони — сірі, за мучені постаті, одержимі духом спротиву, відмовились від послуху катам. Відмовились! Краще бо вмерти, як терпіти оті знущання важкі, оту наругу страшну. Краще вмерти... І довго ще важкими зідханнями ворушились, вкриті лахміттям, по статі на койках, а згодом поснули таки. Вже й кучерява Оксана по чала дрімати. Тільки Чічка ніяк не могла вснути. „Краща смерть../' - чула вже вона колись оті сло ва. Колись давно, в зеленому борі — впали ці слова з уст молодого, вродливого юнака, як прощався з нею. їх розділював, вбитий у зем лю коліровий стовпик, що зазна- чував чомусь кордон, хоч по цей і по той бік стовпика була укра їнська земля. їй, Чічці, доручено було провести його почерез той зелений кордон. То й провела йо го почерез той зелений кордон. А він, хоч і мав іти далі „на за хід", проте не йшов чомусь отягався. Тоді то й сказав: — Краща смерть, як нікчемне життя! А все ж, як же хотілося б ще колись побачити вас, Чічко! „Чічкою" її назвав! Оксана й досі не знає, що не вона перша охрестила її так. Раннім ранком почали воруши тись 'втомлені постаті на койках. Відкидали сіре лахміття, яким бу ли -вкриті і наче на команду, поча ли витягати зі своїх бідолашних Клунків, що хто мав кращого з одягу. Деякі мали ще навіть ви шивані сорочки. Чічка теж о д я г нула свою вишивану сорочку. По ранній молитві вийшли із бараку. З інших бараків табору повихо дили такі ж, по-святковому 'В дяг нені жінки. На чоловічому пункті таке ж саме —■ ніхто й не думав Іти на роботу. Усі вязні — кілька тисяч чоло віків і стільки ж жінок — прого лосили повстання. Було це в травні. ї хоч непри вітне, північне небо, вкрите сіри ми, оливяними хмарами, нічим не нагадувало весни — проте подув її їі'рилинув сюди з Батьківщини і заторкнув їх своїм чарівним, не видимим крилом. Так, у половині (Докінчення на ст. 6) Тривожні дні переживали ми у Відні. Пригадались страхіття боль- шевицької окупації і воєнні недо стачі. Деіхто чув уже гук стрілен га прочував небезпеку. І справді — австрійцям 'судилось короткий час прожити в передсін- ку революції. І ТО ЯКО'Ї революції! С. О. С. мадярських повстанців, передане телетипом в останню ніч Будапешту, потрясло всіх до гли- бини. Воно лунало вулицями Від ня іі .стукало до сердець вільних людей. А потім стали напливати біжен ці. Всюди, чулося мадярську мову, НИДНО' було людей в дещо іншій одежі. В більшості жінки і діти... Розказували ломаною німецькою мовою про революційні події, .про перехід границі'. Всюди знаходили вдячних слухачів і співчутливе слово. У захисті біженців -глітно. Ось маїи трьох дітей, якої чоловік по- ляг у бою. А там стара жінка, що її родину вивезено. Тут знов ста ра бабуся з невісткою і внуками, син залишився боронити батьків щини. — Вчора приїхав поїздом із бі женцями малий хлопчик, розказу ють мені. Його батьки завісили йо му табличку на грудях із таким написом: „Ми обоє лікарі, не мо жемо підійти, бо ранені нас потре бують. Заопікуйтесь нашою дити ною /4 Або знов інший приклад. Мати- революціонерка вкладає до пя- стучка своєї доні записку, а в ній подає адресу свояків, що' живуть у Бургенлянді. Передає її персо налові Міжнароднього Червоного Хреста. Мати могла виїхати теж, але вона звязкова повстанців і її обовязок не пускає. О, що пережила мадярська жін ка! У Будапешті під сучасну пору нечувана нужда, голод і холод. Там уже панують епідемії іі діють жахливі методи совєтської влади. Але мадярські жінки не тратять надії. Ота маніфестація, що її во ни перевели В ПО'В'НО'Му порядку, ота присяга, що її вони зложили перед пам'ятником Петефі — це все говорить про їх поставу. Со вітська влада не реагувала, бо за багато їх було. Тридцять тисяч жінок, не розженеш без жертв і крови... А в тому часі перебував у Будапешті висланник Індії Кріш- на Менон та багато інших дипло матів... А тепер мадярська жінка зазна ла інших переслідувань. У заплом бованих вагонах їде на схід ц в і і Мадяріщини, її молодь. Даремне мадярські матері проливають сльо зи й кличуть до вільного світу своє С. О. С.! Тепер мадярські жінки пішли в ліс. Так розказують нові бокен- ці, що з великим нараженням жит тя переходять границю. Там оці повстанки виконують усяку служ бу. Деякі працюють, як звязкові. другі постачають харчі, треті пі клуються раненими. І число їх не маліє, а росте. — Бо весна вже не далеко, кажуть. Як глибоко розуміємо ці вістки! Нікому вони не кажуть стільки, як нам, українським жінкам, що більш як тридцять років ідемо ти.м самим тернистим шляхом. Земля наша, вже давно спливає кровні, наш цвіт, наша молодь уже давно залюднила концтабори далекої півночі. П^сьда, не мали ми ні разу гак'ої нагоди, щоб розказати сві тові про наше горе... Тому доля мадярських біженцЬ нам не чужа. Все ще блукають во ни вулицями Відня, хоч щораз менше їх прибуває. Знайшлись між ними й -свої люди, біженці Закарпаття. Бо ж ми сусіди й кам історична доля наказала жити по руч себе, хоч і не все в однако вому порозумінні. Але в таку хви лину не можна памятати недав нього лиха. Дол:я сама жорстоко відплатила за нас. Колись у Будапешті вихову вався малий королевич Данило, заки здобув назад галицький пре- стіл. Може й тепер звяже нас судьба у спільнім змаганні? Бо ж доля народів котиться нераз хи мерними дорогами. Чи не мадяр ський лікар Варконі приніс нам вістку про 500 жінок у Кінґірі? Революція за Пляттензе ще не завімерла. Ще доходять сюди її відблиски, що знайшли відгук і з того боку Карпат. Уважно прислу хаємось до них ми всі, що живе мо в. її передсіїнку, недавно звіль неному Бідні. д-р І. 3.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
