Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
поверталася вже до того незнаного і далекого для її співучениць, світу, що був для неї домом, про бувши в родинному місті своїх батьків три роки. Надбання у школі Нового Світу доповнилося куль турним доробком Старого Краю і зробило Еву ін шою від других дівчат. Відмінною від її американ ських одноліток, іншою від українських дівчат. Батько Христі добродушно договорював: Хіба вона їде додому? Вона тут ,,'вдома“! Вона належить до України! Еву це ні бентежило, ні дратувало. Лю била жарти, сміх, веселість. Вона ,,вдома“ в Америці і в Україні! Там вона вродилася, тут вчилася рідної мови батьків! — відповідала. — Така ж повноправна громадянка на обидвох півкулях! І взагалі, було б добре, якщо б для всіх людей на світі було одне гро мадянство і людина могла жити там, де їй подо бається! — Всі люди на світі в загальному однако-ві — казала ще —• але кожен клаптик землі створив собі окремі звичаї та обичаї і це робить їх щасливими. До речі: кожному здається, що це тільки він створив щось справді гарне і вартісне! Молодь, уся сповнена, любови до рідного краю, накладала на неї 'обов’язки місіонерки. Америка була далеко, ген-ген на другій півкулі. Знали про неї тільки те, що люди там багатіють і що у тисяча сім сот сімдесят шостому році виборола свою незалеж ність. Цього було досить. Такий край піде назустріч їх бажанню волі. Про труднощі і турботи цієї мо лодої держави не думали. Ева мала бути тим сівачем, що посіє 'правду про Україну, про ту для них святу і велику країну, якої не знав і не розумів світ. При рекла виконати все, про що її просили. Обіцяла на віть більше, бо за ці три роки перебування на укра їнській землі, трагедія народу встигла знайти 'Від гомін у її душі. Обіцянки і прирікання сипались навіть тоді, коли з вікна .пульману, що їхав у напрямі Львова, виглядала її ясна голівка. Ніби розвіялись 'нездійснені надії, немов віді йшов хтось, що ніколи не мав повернутись, так стало сумно і тужно після виїзду дівчат. Спокійний на стрій літнього відпочинку розворушила Евина світ лина. У білій сукні і шлюбному серпанку, з наруч- чям квітів, розмріяно і щасливо всміхалася до них з паперової відбитки. Поруч неї не було молодого і це робило враження, немов вона вибралась на якусь маскараду. Але підпис на долині світлини, закінче ний окликами і підкреслений два рази, не залишив сумніву, що в її житті наступила зміна. „Пані Ева Штогрин з Нью Йорку!!!“ напи сала вона власноручно. II. -— Це пані Ева Штогрин — відповідає вона тільки на питання пана Бордо, затримуючи для себе все, що блискавкою відтворила пам’ять. Простягає йому посвідчення з бібліотеки, що його нарешті знайшла у переділці торбинки. ■—■ Бажаєте ще це? — питає адвоката, вкладаючи якомога найбільше спо кою в свій зір. — Дякую, це вистачить — каже він, прохов- зуючись поглядом по малій карточці. — Я врешті і так не мав ніякого сумніву. Так, це пані Ева Штоґ- рин — ніби стверджує ще раз повен надуми. — Ми з нею належали до одного клюбу. Світлини всіх чле нів у мене, бо працюю над пам’ятною книгою. Ба чите, як добре, що так склалося?! Якось, знаєте, важко погодитися з фактом. Ева така завжди була життєрадісна. Ви, очевидно, теж можете це при знати. Якщо я не помиляюся, то ви у них зупинилися після свого приїзду СЮДИ? — Я ? .. — перепитує Христя, ніби їй тут щось неясне. Переводить погляд на вікно, що за його пле чима. Проковтує ще одну гірку пілюлю. Він не тільки оборонець, він Евин близький знайомий! Не може розрізнити, чи це стукотить десь годинник, чи це так голосно б’ється кров у її живчиках. Руки стис кають торбинку, але обличчя ні на хвилинку не за трачує свого самопевного вигляду. ■— Я . У просмику, що створюється між масивними бльоками хмародерів, видно як втікають від евені Медісон рівні закінчення будинків, у яких тут і там вистрілює гострий верх. Видається, ніби якийсь ве летень пройшовся над містом і жартуючи стяв їх спадисті дахи. Цю лінію будинків Нью Йорку Хри стя знала швидше, ніж побачила береги Америки. Це НІнка не шкодувала грошей і присилала Христі до Мюнхену картки з видами міста, ніби бажала тим заохотити її зупинитися саме в Нью Йорку. Христя студіювала їх, приглядалася немов рисунковій за гадці, розв’язка якої визначувала її майбутнє. Лінія зарису дахів піднімалася й опадала, ніби крива хво рого з нерівною температурою. Було це немов нако пичення довгих і коротких олівців, загострених і ту пих куснів крейди, скриньочок покладених дном на бік, а вужчим кінцем до гори. Стрімко і сміливо ви стрілювали в небесний простір величаві храми і бу динки, залишивши далеко у долині корони дерев. У тому був і розмах, і сила, тож хоч ставало трі шечки моторошно, але й принадно. І вже тоді вона вирішила: Якщо їхати за океан, так тільки до Нью Йорку! Честер напевно якась не цікава провінція! Знала, що потребує шуму і блиску великого мі ста, що хоче бути співачкою, що підсвідомо чекає на якогось ,,нього“. Але в те особисте впліталося ще щось більше, якась туга за чимсь їй самій невідомим. Нінка, це золото вкинене в болото, вона про те знала. В той час, коли Христині однолітки сторонили від неї, вважаючи її за нудну і нецікаву, старша за неї Нінка мала для неї багато зрозуміння. Ні мама, ні тато не похвалювали цієї дружби, але “Христі з Нінкою було добре. Мама перестерігала: „Вона старша за тебе, у неї дитина, чоловік її кинув, це не товариство для молоденької дівчини. Взагалі, як ти могла так зжитися з нею. коли вона вродилася і росла у Празі?!" Христя обстоювала свій погляд. Не кине Нінки. Вони розуміються. її батьки згинули від бомб, вона навіть не має до кого сказати щирого слова. А втім Нінка і так швидко виїздить до Аме рики, то чого тим хвилюватись? Вони поїдуть до Честеру, Нінка до Нью Йорку — казала мамі. — (Продовження буде) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
