Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
На Щедрий Вечір Уже з самого ранку Гриць вибі гав на дорогу. Бо цього дня хлоп ці мали іпі'дготувати місце на Во досвяття. Й обіцяли ‘ВЗЯТИ його з собою. А це для Гриця велика втіха:! До ржи далеченько й мати не хоче його самого пустити. А там буде весело! Діти будуть хлопцям до помагати. Коли ооказавоя гурт хлопців, Гриць уже був одягнений у кожу шинку, на голові мав хутряну шапку, а на руках теплі рукавиці. Хлопці 'протоптували у снігу дорогу, а він 'ішов слідом заі ними. До нього пристали: ще й інші діти, так що йшов їх чималий гурт. Над рікою хлопці прочистили місце від снігу і стали вирізувати сокирами лід. Спершу зробили до волі велику ополонку в льоді, щоб можна було наїбрати води. Бо ж завтра мають її посвятити! Крізь ополонку видно’ було, як тече во да і Гриць попробував її рукою. Ох, яка зимна! Потім хлопці заходились коло хреста. Наперед вирубали з льо ду підставу з трьох великих брил. Ставили найбільшу на спід, меншу зверху, а найменшу найвище, так що до хреста вели -неначе сходи. Діти іце все поливали водою з чер паків, щоб воно примерзло. Окре мо хлопці вирізували з льоду ДВА І Два горобчики зерняток Купку десь знайшли колись: По зернинці проковтнули, А за решту завелись. „Це мої!" один гукає, — „Перший я побачив їх!" — Ні, мої! — цвірінька другий, — Я сів перший коло них!" „Ах, такий ти! Ось же, маєш!.." — Ой-ой-ой! Так на й тобі!.. Наїжачились обидва І зчинили справжній бій... хрест. О, який гарний вийшов! Його поставили на самому верху і знов треба було водою поли вати від половини. Він робився грубший на споді і примерзав до підстави. Аж тепер зрозумів Грицько навіщо ті сходи! Нераз він поховзся на них та поко тився вниз. А тут уже наспіли дівчата з він ком. Гарниїй вінок із смеречини прикрасили- 'Сухоцвітам, чебриком, червоною калиною. Самі хотіли повісити його, але потім таки1 по прохали Грицька, щ'об їм потри мав. А на самому вершку хреста завісили вишитий рушник, щоі ши роко розправив на боки свої краї. Вже смеркалось, коли Грицько повернувся з іншими дітьми та хлопцями з виправи. Щічки йому пашіли і він добре зголоднів. Але з радістю розказував маїмі про все. Казали, що такого хреста, як цей, ще не було. Видно його далеко й широко. -—- А я тримав вінка, мамусю, як дівчата його завішували. Аж руки зболіли. — Гарно, синку, похвалила ма туся. Тепер хрест і вінок стояти муть до весни. Аж сонечко при гріє і крига почне йти рікою. Тоді хрест розтає, а вінок попливе з водою. Катря Колточок ТРЕТІЙ Світу Божого не бачать, Вихром куряву метуть... Про зернята вже й забули — Один одного скубнуть... Поки так невдахи бились, їх сусіда прискакав, Поклював усі зернятка, І спасибі не сказав!.. Схаменулись, озирнулись: „Отака тобі ловись!" Два горобчики гукнули: „Та завіщо ми скублись?!" О. Кобець ГАЛЯ ВИШИВАЄ За вікном летять сніжинки, Вітер завиває, А в кімнаті сорочинку Галя вишиває. Вишиває ще й співає, Часом нитку поре, На сорочці розцвітають Квіточками взори. Як колись надіне Галя Вишиту сорочку, Кожний скаже: — От, і краля, Мов на образочку!" Р. Завадович НЕОБАЧНИЙ СЕРГІЙКО Тільки випав перший сніг Білим килимом заліг, Як маленький наш Сергій Вибіг з хати так, як стій: Без кожушка і без шапки Та давай ліпити хатки. Хоч сніжок липкий і мокрий І хатки виходять ловкі, Лиш за пальці щось хапає Та все крутить і щипає. Мерзнуть бідні малі ніжки Бо ж намокли черевички. Наш Сергій на ручки — хух! Та ногами туп, туп, туп, А мороз став дошкуляти І до хати заганяти. А вночі малий Сергій Стогне, плаче: Боже мій, Всі хатки повиростали Та Сергія обступали. Ось розваляться і рушать, Хлопця нашого задушать. Так все марить бідолашний, Наш Сергійко необачний. Коло нього мама, й тато Лікар й клопоту багато. Ну, скажіть тепер мерщій: Мудрий був отой Сергій? М. С.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
