Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Софія Парфанович Ідемо до Ню Йорку! Дієві особи: Марія — мати, біля пятдесят- ки, Гриць — батько, бувший ко валь із Сихова під Львовом, де що старший за Марію. Михайло, або Майк, як його кличе жінка, — син, .працює в фабриці. Джені — невістка — блідень ка, худенька, темноволоса укра- їнка-америіканка. В неї є си нок, що спить собі смашно в візочку. •І-ша дія. В дії не беру актив ної участи поза 'борщем від Ма рії і варениками від Джені. Але наче крізь фільтер ’проходить крізь мене життя цієї сімї, де я живу „на ренті1*, чи „на румі“. Тож розкажемо дещо про моїх господарів. Застукнули малі ворітця й я на городі. — бекярді, коли хо чете. По обох боках по грядоч ці, що на ній квітки й буряя взялися за лоб. Травник по стрижений і политий, серед нього полуднева гостя — фіґа: буйний кущ, що пахне полуд нем і мандрівкою, завжди по- сипаний малими, зеленими фї- женятами. їх не перестає пло дити ця роботяща мати. Поза нею гараж. За парканцем сусідський го род. Такий же невеличкий як наш. Але на гряідочках чорно бривці й васильки, зинія та со няшники — золотоголові. У їх ніх стіп кілька кущиків помідо рів. Серед цього маленького городу стоїть сусідка ввка. Ка роока, усміхнена, у високих чо ботях. Руки склала на благосло венному лоні. На її обличчі сон це, золоті пелюстки соняшни ків. Євка здоровить привітно. О! Вода так дбає про свій горо дець, як у дома. її чорна киця появляється невідомо відкіля й лащиться до мене, помуркуючи. * * * і В хаті. Господиня Марія ди виться уважно своїми глибоко осадженими очима і її негарне, блідаве обличчя наче посміха ється. — Добридень Маріє! Що у вас чувати? Та шо, нїчо', аво як усе. — іБіачу: городець вам поза ростав. — Ая, нема кому полоти, та позаростав. — Якто нема кому? Дві го сподині в хаті: ви й невістка і нема кому! Марія дивиться на мене тро хи косо: — Як вона не поле, то я та кож не. Най заростає! — А фіґа ваша все родить... — Та до чого вона здаласі, аво, найліпше най ї Грицько з.рубає, бо нема хісва з неї. Бороню фігу як можу — це моя любимка. - - До Ню 'Йорку не їдете? Ви ж вибирались. — Та не знаю, Михайла ще ■нема в дома. Марія варить борщ і варени ки, нині ж пятниця. З мо'ЄЇ кім нати на горі помічаю життя іцієї сімї, а запахи з кухні йдуть на гору теж. За деякий час Марія заходить у кімнату, кладе на столі та рілку борщу й каже: — Нате борщ, їжте. Це несподіванка!! Марія о- щадна і комірницю не так часто гостить. Але вареників я зїла б! Марія стоїть наче нерішена й наче розглядає мене пильно. — Ага, нині пятниця! Варите борщ і пироги. О, то добра їжа! — Та шо з того, шо добра. То тілько для нас. Аво вже Джині того не їсть. — А що ж вона їсть? Марія кривиться з неохотою: — Якесь таке, як не люди. Я- когось мнєса трохи скубне, я- кихсь тих'пляїцків, ци шо. Таде, она би того до писка не взєла, що ми їмо! А Михайло від неї вчитсі, каже, шо му не смакує каїпуста, ні пироги. То му Д ж и ні часом ска-парит, як му вже моє не смакує. Але Гриць то без капусти ані едного днє би; не був. Стараюсь злагіднити Маріїну неохоту до невістки: — Підождіть, вони не так довго одружені, з часом вона зміниться. — Ая, змінитсі, будете то ви діли, ту во в Америці! — Марія знизує плечима й відходить. !{■ ¥ ❖ Під вечір заходжу до кухні. Б кухні сидить невістка й ка же: Гелло! — Гело, Джені, гав ар ю? — питаю. — Діжаст файн — Джені про бує усміхнутись. На її худому, блідому личку усмішка якось не виходить. У кімнаті господар. Невисо кий, худий, зовсім непогожий на коваля. Сидить у мякому фотелі, ноги поклав на мякий Дженін виправний килим. Даю гроші — 25 дол. Гриць іприймає без ентузіязму. На но сі в нього окуляри. Крізь них дивиться на телевізію. — Бачу: на телевізію диви тесь. — Та дивлюся, але то пусте. Тілько всього, що ковбої, і стрілянина, і рекляма. Гриць говорить швидко й із переконанням. Його мова по- цравніша, як жінчина. — Але часом є щось інше, і англійського навчитеся теж. — Англійського? А воно мені непотрібне! Бувім у Росії тай говоривім по свому, в Німеч чині одного дня даром не сидів, як єнчі по таборах іном працю вав, а по німецьки-м не гово рив. Добрий майстер, аби ру ки мав тай голову до роботи, а більше му не треба. — Е, бо ви знову майстер на всі руки, хвалю. Гриць усміхається з задово ленням. — Як видите: гавз ім куіпив, кара, та шо була, за мої гроші була, а ту нову то вже Михай ло купив, як мав ся женити. Бо він часом працює, а часом ні, а я все, якім робив, так роблю. (Докінчення на стор. 6) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
