Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Був вже при-значений день повстання — 14. серпня на Свя то Маковеїв. Та в самому цен трі в Тарнові знайшовся зрад ник і видав 'ділу спраіву ЧЕКА. Приблизно 60 людей розстріля ли. Ві;рі- Бабенко і-докторові Га лієву большевики обіцяли візу закордон, як вони дадуть зі знання. Не відповідали. Але знали що якби й відповіли, то все одно чекає їх та сама СМерТЬ. А О'бІЦЯІНКИ 6'ОЛЬШЄВИ- ків є лише одним з засобів, щоб примусити їх говорити. Коли це іне помогло, почали їх мучити. Але нікого не видала ця мучениця-героїня. Маруся Тарасенко попала в повстаїнчі. ряди, де була звязко- вою, зі шк. лавки. Ходила по Україні, як мішочниця — в дій сності навязувала звявок з по- встанчими штабами... Знала, що її чекає, як піймають. Знала, що на кожному кроці може бути зрада. Все ж робила своє діло, як витривалий воїн. ,,У вогні перетоплюється залізо в сталь, у боротьбі перетворюється на- ріід у націю", (ввген Конова- лець). Врешті вона таки стала жертвою провокації і в серпні 1923 року її з усією родиною розстріляло ЧЕКА. Загинула в повному цвіті життя. Мала тільки 20 років. В Галичині поляки розпочали свою колоніальну,політику. По закривали багато середніх у- країнських шкіл, скасували у Львівському університеті всі українські катедри, відсунули українців від усякої державної і громадської служби. Лиш не велика к і л ь к іс ть п о л яків -м ін і - малістів хотіли спольщення тільки деяких волинських по вітів. Більшість поляків диви лась на українців, як на „руси нів", якиїх треба спольщити. На схід від Збруча для них почи налась — Росія. Під -гнітючим вражінням всіх тих подій в Галичині тоді земля горіла під ногами. Почавши від стоілу в польського президента Юз ефа Пілсудського — симво лічного стрілу, щоб звернути увагу світу на становшце Гали чини, — до ряду судових про цесів, як Крупи, Луцейка, Мель- ничука, Шеремети, Дзвіньков- сько-го та 20 комбатантів-. Про ти к о л он із а.ційн о г о нас ту п у Польщі, зіявилаїсь підпільна ді яльність Української Військової Організації, і це була єдина можлива тоді форма боротьби. „Волі українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі тюрми;, ні заслання:, бо Україна є нездобутнім ба стіоном героїв і борців". (Євген Коновалець). В Галичині почався ряд полі тичних процесів... Особливо тяжко переживало українське громадянство вістку про смерть одної з увязнених, Ольги Баса- раб (нар. 1889 p.), з дому Ле- вицької, зі священичого роду з села Підгороддя, Рогатин- ського повіту. Це була працьо вита жінка, одна з тих, які в житті не знають ніяких ком промісів при виконуванні своїх об о в я 3 k L b . Скр оми а, с е р і озн а, згодна на кожне ризико, коли це потрібно для батьківщини. „А постійне виконування непо мітних обовязкііз, — яік пише Емерсон, — з почуттям Про стим і морально чистим, зміц нює характер до того ступеня, при ЯКІМ 'ВІН буде мужньо ДІЯТИ в галасі світу". В минулому в неї все .похмурі кольори. 15-ти літньою вона лишилась круг лою сиротою. Все ж добилась того, що закінчила український ліцей у Перемишлі. Потім у Відні, заробляючи на життя, скінчила однорічний торговель ний курс. Щиро раділа, коли доля послала на її шляху люди ну, із якою в подружжі зєднала своє життя. — „Тепер я вже не буду сама". Та через кілька місяіців по шлюбі він пішов; на італійський фронт і в одному з перших боїв загинув. Тяжко переносить цю втрату .молода жінка,, але не за ломлюється, а терпеливою пра цею поволі завойовує собі се ред українського суспільства загальну пошану ідовіря. Кож ний обовя'зок, що його на себе приймає, виконує сумлінно і со лідно. Всім (цікавиться і при ймає активну участь В! студент ських і жіночих організаціях. На особиісті вигоди і матеріаль не забезпечення не звертає ува ги. Працює у Відні-в Червоному X р есті', оіп іку ється в ОЄ'ННИМ И сиротами, раненими вояками- українцями. Переживши велике особисте горе, в праці знахо дить порятунок і духову рівно вагу. Коли З'явилася потреба, стає на шляїх великого- риску і тяіжкої віїдповідальности. Пра цює в підпільних організаціях УВО, боїєвої Української Вій ськової Організації на західні землі. На цьому свому важному пості її заарештовано, увязнено й переходячи всі муки тяжкого слідства, не видала повірених їй таємниць. 13. лютого загину ла в тюрмі, як мучениіця-герої ня. „Хором земля й небеса: Благословенний довіку, Хто тебе кровю вписав В книгу безсмертя велику. Незадоволення польською по літикою в Галичині все збіль шувалось. Почаївся ряд селян ських страйків — 1927, 1928, 1929 pp. Особливо сильні роз рухи були в 1930 p., коли поля ки під претекстом „пацифіка ції", себто заспокоєння україн ського селянства, влаштовують мордування українського насе лення за допомогою поліцій- •них відділів. На це обурена українська молодь, зорганізо вана в таємні революційні гур тки, відповіла актами терору. В процесах 3’0-тих років є теж учасницями жінки й дівчата». Своєю витримкою вони часто перевищують мужчин. На т. вв. , ,В арш авіському п р оцес і" г о - ловну роліо серед жіноцтва гра ла молода дівчина, дочка свя щеника з-під Косова, Дарія Гнатківська. Серед свідків-вяз- нів Бриґідок у Львові, є дочка професора університету — Ві ра Свєнціцька. Вона не хоче зізнаівати по-иольськи, а коли предсідник каже випровадити її з залі суду, голосно зіверта- ється до оскаржених: „Слава Україні!" На місце увязнениїх прихо дять нові з тим самим патріо тичним кличем на устах. „Не родяться, а творяться герої В боях за волю рідної землі." (О. Олесь) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top