Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Люба Вітошинська Жінки в Сарселі Не знаю як хто, але я, коли входила вузенькими східками до бібліотеки НТШ на вул. Чар- нецького 24 у Львові, ■— зав жди відчувала приспішене бит тя серця. Це не було від сходів, — їх було всього десять-два- надцять, — ні, це був якийсь дивний настрій, що поставав від глибокої тиші цілого бу динку та від надпису на дверях, укінці східців: „Наукове Това риство ім. Шевченка". Цей то надпис, невеличкими „старо церковно-словянськими" бук вами, на пожовклому папері, діяв на мене так, що відкривши двері бібліотеки я чуть не віта ла похилених над столиками голов, таким же старовинним українським „Слава Йсусу Хри- сту!" Чи ви здивуєтеся, шановні читачки, коли я вам скажу, що після стільки років часу й стіль ки кілометрів переподорожо- ваного простору, — я з несамо витим хвилюванням, усвідоми ла те саме колишнє почуття молитовного настрою, — ста нувши в передсі-нку сарсель- ського манастиря? Ця сама гли бока тиша, що й не знати куди спрямувати кроки, такі ж поли ці з книжками й газетами, а над ними картини українських ма лярів. У довгому вузькому ко ридорі, й — невже ж це прав да? Та ж достеменно такісінь кий надпис на дверях нашою милою кирилицею! Я стояла б Бог-зна як довго перед цими дверми1, коли б во ни раптом не відчинились, а в них не зявилася особа, яку я хотіла відвідати. Це була п. Со фія Янів, струнка й граційна, як колись на площі „Сокола-Бать- ка“ у Львові, з хвилею неспо кійного волосся, яке вона звич ним рухом зчаста відгортає від чола. Вона зі сміхохм потягнула мене за собою у, — як я це вспіла ще 'прочитати на дверях, — „Секретаріят ЕУ“. Нашу без ладну початкову балаканину аж ніяк не можна схопити в граматичні речення й логічні діялоги. Моє захоплення зу стріччю було таке сильне, що коли Зонка показала мені крі сло, я й не зауважила, що сіла на товстелезні томи якихось дуже наукових книжок, а через те надто височіла понад Зони- ним бюрком. Ми обидві спосте реглися вже згодом, коли наша розмова стала спокійніша й я почала Зонку випитувати про її працю й умовини життя в Сарселі. Я довідалась, що її обовязки дуже неокреслені, але веде вона декілька ділянок ро боти для енциклопедії, які — в інших обставинах, — викону вало б напевне декілька осіб. Ото ж передусім картотека: 1) матеріялів (20.000) гасел), 2) співробітників, 3) фотографій, а далі переписка з людьми, а) які мають бути вміщені в ЕУ, б) які виготовляють матерія- ли, в) які посідають відомості, фота, статистичні дані, тощо. Зонина манера розповіді така дотепна, що я вголос сміюся з „,ен циклоп Є Д ІЙН И X " типів, які присилають життєписи, що по чинаються словами: „Я наро дився в чіпці"..., або коли по важні панове прикладають свою знимку з юнацького віку, або ж коли заслужені громад ські діячки, широко відомі в краю і на еміграції, ніяк не хо чуть подати дати свого наро дження. Але щодо жінок, то так Зонка, як і всі інші праців ники НТШ, — мають незвичай но високе поняття про жіночу систематичність, точність і по рядок у дорученій їм роботі. — Невже ж жінки таки справ ді без закиду в науковій робо ті? — питаю, трохи дивуючись. — О, так зовсім без закиду то ні,, ось, напр., чого я не мо жу простити жінкам, а в тому й собі, то того, що вони в профе сійній роботі завжди безіменні, що вони виконують всю цю му- равлину працю, а її вивершен ня, славу й заслуги, припису ють собі їхні товариші-чолові- ки... Що вони ніколи не очолю ють роботи, не накреслюють її плянів, розмірів, порядку, а тільки виконують пляни, при ймають розміри, й дотриму ються порядку... знов таки ви значених, їхніми товаришами, навіть у випадках, коли ці пля ни й розміри ідіотичні, навіть тоді, коли вони ■— жінки ба чать усю безглуздість і нездар- ність чоловічого плянування... І навіть тоді, коли практична жінка могла б накреслену ро боту виконати куди легше, кра ще й скоріше... за свбім влас ним пляном. Цей зворот нашої розмови дуже мені подобався, бо ж я й приїхала в Сарсель з метою довідатися, що роблять у Сар- сельському, тобто Европей- ському НТШ — жінки. З цим я й звірилася 3 он ці, а вона як Мґр. Софія Янів, секретарка редакції Енциклопедії Українознавства Mrs. Sophia Yaniv, secretary of Edit orial Board of Ukrainian Encyclo pedia.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
