Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Люба Вітошинська Жінки в Сарселі Не знаю як хто, але я, коли входила вузенькими східками до бібліотеки НТШ на вул. Чар- нецького 24 у Львові, ■— зав жди відчувала приспішене бит тя серця. Це не було від сходів, — їх було всього десять-два- надцять, — ні, це був якийсь дивний настрій, що поставав від глибокої тиші цілого бу динку та від надпису на дверях, укінці східців: „Наукове Това риство ім. Шевченка". Цей то надпис, невеличкими „старо церковно-словянськими" бук вами, на пожовклому папері, діяв на мене так, що відкривши двері бібліотеки я чуть не віта ла похилених над столиками голов, таким же старовинним українським „Слава Йсусу Хри- сту!" Чи ви здивуєтеся, шановні читачки, коли я вам скажу, що після стільки років часу й стіль ки кілометрів переподорожо- ваного простору, — я з несамо витим хвилюванням, усвідоми ла те саме колишнє почуття молитовного настрою, — ста нувши в передсі-нку сарсель- ського манастиря? Ця сама гли бока тиша, що й не знати куди спрямувати кроки, такі ж поли ці з книжками й газетами, а над ними картини українських ма лярів. У довгому вузькому ко ридорі, й — невже ж це прав да? Та ж достеменно такісінь кий надпис на дверях нашою милою кирилицею! Я стояла б Бог-зна як довго перед цими дверми1, коли б во ни раптом не відчинились, а в них не зявилася особа, яку я хотіла відвідати. Це була п. Со фія Янів, струнка й граційна, як колись на площі „Сокола-Бать- ка“ у Львові, з хвилею неспо кійного волосся, яке вона звич ним рухом зчаста відгортає від чола. Вона зі сміхохм потягнула мене за собою у, — як я це вспіла ще 'прочитати на дверях, — „Секретаріят ЕУ“. Нашу без ладну початкову балаканину аж ніяк не можна схопити в граматичні речення й логічні діялоги. Моє захоплення зу стріччю було таке сильне, що коли Зонка показала мені крі сло, я й не зауважила, що сіла на товстелезні томи якихось дуже наукових книжок, а через те надто височіла понад Зони- ним бюрком. Ми обидві спосте реглися вже згодом, коли наша розмова стала спокійніша й я почала Зонку випитувати про її працю й умовини життя в Сарселі. Я довідалась, що її обовязки дуже неокреслені, але веде вона декілька ділянок ро боти для енциклопедії, які — в інших обставинах, — викону вало б напевне декілька осіб. Ото ж передусім картотека: 1) матеріялів (20.000) гасел), 2) співробітників, 3) фотографій, а далі переписка з людьми, а) які мають бути вміщені в ЕУ, б) які виготовляють матерія- ли, в) які посідають відомості, фота, статистичні дані, тощо. Зонина манера розповіді така дотепна, що я вголос сміюся з „,ен циклоп Є Д ІЙН И X " типів, які присилають життєписи, що по чинаються словами: „Я наро дився в чіпці"..., або коли по важні панове прикладають свою знимку з юнацького віку, або ж коли заслужені громад ські діячки, широко відомі в краю і на еміграції, ніяк не хо чуть подати дати свого наро дження. Але щодо жінок, то так Зонка, як і всі інші праців ники НТШ, — мають незвичай но високе поняття про жіночу систематичність, точність і по рядок у дорученій їм роботі. — Невже ж жінки таки справ ді без закиду в науковій робо ті? — питаю, трохи дивуючись. — О, так зовсім без закиду то ні,, ось, напр., чого я не мо жу простити жінкам, а в тому й собі, то того, що вони в профе сійній роботі завжди безіменні, що вони виконують всю цю му- равлину працю, а її вивершен ня, славу й заслуги, припису ють собі їхні товариші-чолові- ки... Що вони ніколи не очолю ють роботи, не накреслюють її плянів, розмірів, порядку, а тільки виконують пляни, при ймають розміри, й дотриму ються порядку... знов таки ви значених, їхніми товаришами, навіть у випадках, коли ці пля ни й розміри ідіотичні, навіть тоді, коли вони ■— жінки ба чать усю безглуздість і нездар- ність чоловічого плянування... І навіть тоді, коли практична жінка могла б накреслену ро боту виконати куди легше, кра ще й скоріше... за свбім влас ним пляном. Цей зворот нашої розмови дуже мені подобався, бо ж я й приїхала в Сарсель з метою довідатися, що роблять у Сар- сельському, тобто Европей- ському НТШ — жінки. З цим я й звірилася 3 он ці, а вона як Мґр. Софія Янів, секретарка редакції Енциклопедії Українознавства Mrs. Sophia Yaniv, secretary of Edit orial Board of Ukrainian Encyclo pedia.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
