Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Крім сталої загрози з боку большевиків, з’являється нова загроза з боку армії генерала Денікіна, який визнає лише ,,є- диную неделимую Россию“. Во ювати на два фронти народові, що тільки стає на ноги, було не •під силу і Центральна Рада кличе на поміч німців, обіцю- ючи їм за це допомогу — один міліон тон хліба й ін. харчових продуктів. Згодом між німець ким командуванням ^ і УНР ви никають непорозуміння, дохо дить до перевороту і 29. квітня 1918 р. німці допомагають ге нералові Павлові Скоропад ському стати гетьманом Украї ни. Становище новообраного гетьмана тяжке: його вяже пев на залежність від німціїв і шко дить неприязнь з боку соціялі- стичних кол (тоді дуже числен них) української інтелігенції. Уряд гетьмана наладнав міську та земську самоуправи, встано вив державний бюджет та ва люту, відновив комунікацію та зробив багато для національної культури краю. Але гетьман з молодих літ мав великі звязки з колами російської аристокра тії і за його гетьманування уря ди в Україні наповнюються во рожими до України урядовця ми, часто на дуже високих ста новищах. На зовні дещо при ховавши свою ворожість, вони дивляться на гетьманування П. Скоропадського, як на перехо дову стадію до возєднання ко лишньої імперії. Після перево роту в Австрії і Німеччині, по збавлений підтримки централь них держав, гетьман 14. листо пада 1918 року проголосив фе дерацію України з Росією (не большевицькою). Це виклика ло в Україні велике хвилювання і примусило Симона Петлюру збройно виступити проти геть мана. У грудні 1918 p., після кровавих боїв Українська Дер жава стає по перше від сотень літ, хай на короткий час, неза лежною державою серед інших держав світу. „Справа здобут тя української держави — це справа цілої нації української, а не лише якоїсь кляси її чи пар тій. (С. Петлюра.) Розпочинає свою працю Директорія УНР, а 22. січня 1919 р. урочисто про голошено у Києві акт про злуку Західньо-Української Народ- ньої Республіки та Української Народньої Республіки в одну самостійну соборну Українську Народню Республіку. На західніх землях діяла У- країнська Національна Рада з Євгеном Петрушевичем на чолі. У жовтні 1918 р. підготувала перебрання влади в Галичині. Це доручено сотникові Вітов- ському, що 1. листопада обса див усі важливі урядові будин ки та вивісив український пра пор на львівській ратуші. Укра їнська провінція підтримала свій центр. Почалась боротьба з поляками яка, завдяки вели кому патріотичному піднесен ню, мала шанси закінчитись для нас щасливо, якби не те, що по ляки весь час діставали поміч від Антанти. Саме тому бороть ба була дуже тяжка і вирішено йти спочатку на сполуку з Пе тлюрою. Спільними зусиллями армії ЗУНР і УНР 31. серпня 1919 року здобули Київ, який через безперервну війну все пе реходив з рук до рук. Україн ські армії знайшлись у трикут нику смерти — з півночі йшли большевики, зі сходу генерал Денікін, зі заходу натискала Польща. Не було амуніції, на боїв і ліків при страшній епіде мії плямистого тифу. Україн ська армія мусіла відступити до Польщі і там була інтернована в таборах. Світ жив тоді уявою про велику Росію і про націо нально свідомий польський на рід. Україну в ЇЇ боротьбі не підтримав ніхто, хоч вона була перша країна в світі, яка підня ла зброю проти большевиків. В ті буряні роки українські жінки були повстанчими отама нами, як Орлиця, Ластівка і найбільш із них відома Марія Соколовська. Орлиця і Ластів ка оперували на Лівобережжі, Марія Соколовська з братом працювала біля Києва у Радо- мишльщині. Чого не бачила ця чорнява дівчина з сміливим во яцьким зором? Повстанчу раду в лісах, небезпечні переходи но чами крізь ворожі застави. Батька її і двох братів забито у бою з большевиками. Потім за бито і того молодшого брата і по його смерти вона сама керує відділом. До Польщі з армією відступати не схотіла ,,на поне віряння й пониження". 20. ли стопада 1921 р. вона полягла зі ізброєю їв руках у бою разом з полк. Орликом". „Шлях звіль нення кожної нації густо кро питься кровю. Нашою так само. Кровю чужою і своєю. Воро жою і рідною. Кров закінчує глибокі процеси національних емоцій, усвідомлень, організо ваної праці, ідеологічної твор- чости, всього того, що нація свідомо й іраціонально викори стовує для ствердження свого права на державне життя. Кров пролита для цієї величної мети, не засихає". (С. Петлюра). Дещо іншим шляхом ішла ця участь на західніх землях Укра їни. У 1913 р. постала у Львові стрілецька організація з кличем „Воля або Смерть". Створила її середньошкільна молодь, що гуртувалась у тайному пласті. Ця організація оформилась під назвою Українські Січові Стрільці. Захоплення її ідеєю було таке сильне, що багато дівчат кинулось до зброї. їх по кликав історичний момент, а натхнення помогло перебороти всі труднощі. Зорганізувалась жіноча чета УСС при „Січі", бо студенти УСС не хотіли мати жінок у своїй частині. Були там: Марія Якимивич, Дарія Бі- линська, Уляна Бучко, Наталя Гевко, Юлія Скорупська, Марія Бачинська, Ольга Левицька й інші. Але з багатьох дівчат, що були в цій чоті, вдалось тільки кільком піти проти ворога із зброєю в руках. Ось 24.-літня делікатна пан ночка — Софія Галечко. Родом вона львовянка. По закінченні гімназії студіювала в Ґрацу гер маністику і вже готувалась до докторату, коли вибухла перша світова війна. Вважаючи, що настав час воювати, а не сту діювати, вона тимчасово зали шає університет і зголошуєть ся до бровільно до галицько- українського війська. Там ця маленька бльондиночка внедов- зі зуміла так відзначитись, що
Page load link
Go to Top