Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
НАШЕ ЖИТТЯ РІК XIII. ___________________________________ ЛЮТИЙ, 1956_______________________________________4L_2 Паняті звязкової Зима 1920— 1921 pp. Посуш ливе літо принесло перші по знаки неврожаю в Україні. Большевицька влада показала свої кігті: військо та міліція блокували голодні райони, а комісари видобували рештки збіжжя з голодних сіл. „Украї на кипіла ненавистю до москов ського’ окупанта'1 •— пише І. Мазепа у своїх спогадах. Заповідалась нова хвиля пов станських рухів. „Чекаємо ве сни — по весні прийде Петлю- ра“ — гомоніла Україна. „Не знайдете повіту, де не було б повстанців11 — приходили ві стки. Всі хотіли вказівок, дору чень, звязку. Щоб скинути з се бе ненависне ярмо. Тоді то до уряду УНР, що примістився в Тарнові, прибула дівчина з України. Невеличка її постать у кожушку і синій ху стці, не звертала на себе уваги, їй коштувало певного зусилля дістатись до Гол. Отамана. Бо тільки йому одному вона хоті ла передати відомості від пов станського штабу Катерино- славщини. Це була звязкова Ві ра Бабенко. Походила з селянської сімї. Була ученицею Весело-Тернів- ської гімназії. Стала членом по встанської організації у тому районі. З доручення її пере йшла сотні миль і переступила лінію фронту. Повернулась ща- У 35-ліття смерти Віри Бабенко сливо назад і своє завдання ви конала. Дальша її доля всім нам відо ма. В центрі уряду УНР зна йшовся провокатор, що видав большевикам цілу групу. У ве ресні того ж року її враз із ін шими розстріляли. І погасло молоде життя, що горіло вог нем посвяти. Наші визвольні змагання да ли нам безліч хвилюючих по статей. Повертаємось до них думкою, шукаючи відповіді на те чи друге питання. Та ніхто не зворушує нас так дивно й гли боко, як оця „селянська дівчина в синій хустині". її постать виринула з глибин нашого чорнозему. Самотужки здобула -освіту, у молодечому пориві поставила себе на служ бу повстанчій організації. І по рив цей не був соломяним вог нем, ані запалом життєвої мрій ниці. Бо вона одна., одинока 3-іпо.між усіх іпісланців підпілля виконала своє доручення. В імя ідеї переборола всі перешкоди і повернулась щасливо назад. Але велике світло кидає й найглибшу тінь. Тому проти її великої посвяти підіймається й найчорніша зрада. Найбільш болюча тим, що випливає з цен тру, до 'Якого змагала Віра Б а бенко. „Звязкова Віра“ — ось на зва оповідання, що його ство рено довкола її чину. На тлі ба гатого матеріялу із наших виз вольних змагань — це лиш не величка сторінка. її постать че кає ще свого літописця — пое та чи драматурга, що збагнув би всю силу її молодечого запа лу і трагізм її кінця. Та це оповідання видаґйгнуло назву, що оправдала себе в дальшому. „Звязкова" стала д і яти в УВО, перейняла певні зав дання в ОУН, а найбільше по слуг віддала Українській Пов станській Армії (УПА). Сотні миль проміряла, щоб принести важливу вістку або пересторо гу. Хитрощі і підступ допома гали оминути провірку або осягнути інформацію. Голод, холод і найбільші небезпеки су- проводжали її роботу. А закін чились часто довголітнім за сланням у сибірську тайґу, де згоряють у жорстоких умови- нах її життєві сили. „Звязкова Віра“ загинула, за блиснувши ясним світлом на пе реломі нашої історії. У 35-ліття її смерти стараємось відтвори ти ЇЇ постать та збагнути її зна чення. У великому зриві тих ро ків палає для нас тихим полу- мям її велика жертва. Тоді во на була одинока, або одна з не багатьох. Але вона запалила ба гато вогнів. Услід за нею пішло багато українських дівчат, що зрозуміло її зов. Шлях „звяз- кової“!
Page load link
Go to Top