Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Коли надходить карнавал Коли надходить карнавалоаий час, мені завжди пригадується бачений на кілька років перед війною французький фільм ,,Un carnet du bal“ який, до речі, був настільки добрий, що його відновлено в 1949 році на фестівалі французького фільму в Мюнхені, а цього літа також і на міжнародньому фільмовому фестівалі в Ню Йорку. Фільм розповідає про те, як вдова і мати дорослого сина, порядкуючи ста рі папери, натрапляє на балевий кар- нет з часів її молодости. Втративши віру в майбутнє, хоче відшукати бо дай своє минуле і бере за підставу тих „розшуків за химерами", знайде ний карнет, в якому вписані її дансери з першого балю, коли їй було лиш кільканадцять років. Нема потреби розглядати далі цієї подорожі в минуле: вона, очевидно кінчається розчаруванням. Мрії моло дости полисіли, потовстіли, здеклясу- вались, стали звичайними, бідними, нещасними людьми. Таке, зрештою, діється переважно із „мріями". Але, коли приходить час карнавалу (який є вже не знаю котрим з черги моїм карнавалом), мені нагадується „Un carnet du bal", фільм про погоню за карнаваловими споминами. Нема рецепти на найкращий карна- валовий спомин. Одним залишаються у памяті розколисані бальові залі, слі пучі різнобарвні прожектори, блиск барвних шовків, якийсь тріюмфальний марш, ефектовний вхід на залю в то варистві когось, кого ще завжди не вдалося забути, часом лише один жест, часом лише одне танґо... Є люди, які роками, а то й десятка ми років згадують балі T-ва Вдів і Си ріт у Жовтій Залі у Львові, бо на цих балях давали в буфеті найбільші шматки торта, а взагалі буфет кошту вав найдешевше. Крім того, тих буфе- тових обильних дібр було так багато, що ніхто не міг їх повністю сконсу- мувати, хоч заля була набита людьми, а забава тривала аж до білого ранку. На кінці завжди треба було залишки буфету розльосовувати: тоді нераз по падався великанський паштет за „пе- сій гріш", або пляшка вина просто за дармоху. Є й такі, яким вбилися назавжди у память веселі, гамірні котиліони (так, було колись щось таке, молоді визнав- ці ,,джітер-баґ"-у), блискучі маскара ди, завзяті дискусії при буфеті, де противник притиснувши свого диску- танта в кут заливав його „пливкими аргументами", себто оковитою, аж до того моменту, доки противник не по годився на все. Є такі колишні забавовичі, які най приємнішим моментом уважали хвили ни, коли яркі електричні світла ма- товіли, через заслонені вікна вдирався день, а останні, найзавзятіші і найбільш (на цю ніч) закохані пари вільним, лінивим ритмом останнього танґа ві тали новий день — черговий день карнавалу. Що ж до мене то з мого „карне дю баль", карнавалових вражень, з цілого комплексу фраків і смокінгів, тафто вих і лямових чудес, змішаного звуку оркестри і приглушеного шуму заба- вової юрби, з усіх перед, після і під час-забавових елементів, найприємні ше згадую два моменти: готування до забави і — поворот з неї. ...Вибирання матеріялів і фасонів су конь, довгі дискусії над тим, хто може прийти в якій туалеті, шиття креацій, які мали покласти усіх конкуренток на обі лопатки... Ціла хата була заці кавлена, ціла хата „ходила"! А потім останні, справді останні готування, ко ли мужчинам завжди губляться спінк і або показується, що в чорних скар- петках є величезна діра на самій пяті, а паням завжди пропадає якась срібна торбинка, або розтріпається зачіска... Нарешті все було готове, усі втисну лися в чорні одяги і захоплюючі барв ні креації, про які бабуня завжди го ворила по старосвітському: „Без ігол- ки не вбереш, без ножичок не здій меш!", і усі повіваючи з-під футер шумливими шовками, сідали в таксів- ку, чи ще краще, у санки. Товариство рушало у світ мрій, барвних прожек торів, музики „Ябця", у світ — карна валу! * Оркестра спакувала вже свої інстру менти до чорних коробок, „той, що в гардеробі сидить", зіває ще над остан німи плащами, мякі хідники приглушу ють звук кроків на сходах, а коли ви йти на двір, де ще зрідка світиться якась забута ліхтарня, що її ще не зга сили — білий ранок починає вже своє панування. В голові ще шумить гул забавової залі, звільна ще „сніг паде* сріблистий сніг", десь з-за вугла від зивається притишеним дзвінком пер ший трамвай... В голові крутиться ще трошки, так само як і тому, хто вас відводить тихими, засніженими вули цями міста до дому, десь на далекому перехресті знову мигнуть барвні, довгі сукні іншої карнавалової партії... Ноги* після цілогодинних герців, ліниво не суть вас вулицею. Ще одна карнайа- лова ніч минула. Скільки їх ще довелося перевести у вашому старому, доброму, „передво єнному" карнавалі? Десь на обріях на зрівала вже гроза, яка змела наш без журний карнавал і захіхотіла смерто носною оркестрою „катюш". Надійшов інший карнавал — вихор, що змів з лиця землі цілі держави, а нас — нас переніс разом із багажем мрій, разом із нашим „карне дю баль" далеко, за гори і за океани. — Ви питаєте мене, чи є в нас, в А- мериці, карнавал? Як можна ставити такі прекомічні питання? Чому в Аме риці не має бути карнавалу? Є, ще й: який! Того року, наприклад, триває аж до 19. березня. За старим стилем, очевидно! Тим, що полакомили^ь на: на новий стиль буде трохи гірко, але завжди вони можуть перенестись до іншої парафії. Мали ви коли такий довгий карнавал у Старому Краю? А сукні? Пані, чи ви справді не з то го світу? Подивіться лиш на одну мою знайому, працює в цій самій фабриці: купила собі сукню рівно за 120 доля- рів, чуєте, пані, за 120 долярів і каже що ще щось їй бракує! Сукні, чи цій пані, думаєте? Запитайте її самі, якщо ви такі відважні. Зрештою, карнавалу- вати тепер, то таки один із перших па тріотичних обовязків: танцюємо на скитальців, на інвалідів, танцюємо на залишенців, гуляємо на політику, під скакуємо на всіх, кого лиш хочете. Дехто навіть танцює на рекляму для чужих фірм, що роздають за це одну, або й дві пари штанів... Смокінги тепер, щоправда, не нази ваються вже смокінгами, але „таксі- дами", а фраки „тейлс-ами", але їх і так на забави мало носять, хіба що хтось є членом „Думки" або „Кобза ря". Але зате сукні... Почекайте на го ловні події карнавалу, — побачите!
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
