Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
З великих днів (Продовження зі стор. 4) — „Мужчина", каже. А цьо му „мужчині" небільш 16-ти- ро ків. -Вчора у іратуші оповідали, що терший стрілець, який зги нув в обороні Львова — це та кий же малий хлопчина — ду мала дівчина, йдучи їв напрямі міста. Тим часом під рогачку заїха ли вози з добровольцями. Вози ■верталися додому, а хлопці по- черзі' 'ПІДХОДИЛИ ДО ОТІЙКОВО'ГО. Стійковий же, з 'повагою та гід ністю іна хлопячому обличчі, переглядав перепустки та давав знак рукою, що можуть прохо дити. І .вони пішли вниз Лича- ковом — двійками, маршоївим кроком. Ішли мовчки, іначе під тягарем якимсь. І враз, у ритмі ку їх ходи, івпали слова: „Спіз нилися :ми, хлопці. Бачили? Ді твак «а стійці стоїть..." Це один із них голосно сказав те, над чим роздумували вони всі. І во ни мимо волі приспішили ходу. А за Львів ішли криваві бої. Замкової Гори' боронила друга сотня УСС-ів іпід командою чіо- ручниіка Зенона Носковіського. І тактеро-ям з-під Маківки і Ли- соні прийшлося боронити оту найстаршу 'частину Львова — давній княжий замок. І хоч як напирали- поляки, Підзамче бу ло нездобуте. Залишили його УСС-и щойно тоді, як від Нач. Команди прийшов наказ, що треба іп о кинути Львів. ■Почалась облога Львова. Стрільці кватирували по теплих селяніськиїх xaTjax. Селяни раді були рідному війську. Не лиш радо гостили їх іпо хатах, але й до окопів доносили харчі. У прифронтових селах ’орга нізовано шпиталики. Перший такий шпиталик заложено в Підберізцях. Приїхав молодий лікар, оглянув школу і рішив там ізаложити шпиталик. Ідейна і невтомна місцева вчителька зараз же покликала до праці дівчат-ісемінаристок. Кинулись по селі за постіллю, біллям, харчами. До вечора був улаш тований не лиш шпиталик, але й -кухня, а вчителька з дівчата ми варили вечерю для перших ранених стрільців. Що лиш (на годували ранених і збирались мити гшсуду, як -перед школу заїхали три якісь постаті на са нях. Та такі вже засніжені, що «іяк не можна було пізнати, хто воїни. Як обтрусились зі снігу і відтанули трохи, пока залось, що це мед--сестри з мо лодим студентом медицини. — Та це ж Марійка і Галя! -— зраділи підбережчанки, пізнав ши в мед-ісестрах своїх шкіль них подруг. (Медик приїхав „перебирати шпиталь" — як казали мед-се- стри, а самі вони зараз же від ’їжджають. Ще й лікаря беруть зі собоою, бо такий же шпита лик треба негайно зало-жити в Борщоївичах. А сюди завтра приїде якась інша сестра. ** * Зима була гостра й багата у сніг та метелиці. УГА все ще стояла під Львовом. Прилинули сюди сини із усієї Галицької Волости: із Поділля, Гуцульщи- ни, Боїйківщини [навіть далекої ЛеМКІВ'ЩИЙИ. Загально люблений, молодий сотник, Ґаздайко, із Лемківщи- ■ни, ніяк не міг усидіти в окопах. Він часто- виходив з окопів та дивився їв далековид, не звер таючи ніякісенької уваги на польські кулі, що гули наче джмелі. — Пане ісотнику, сховайтеся! Поляки почали таки добрий во гонь! — кликнув якийсь хорун жий. — Який там вогонь! Ви кра ще послухайте, яку оце музику отаман Воевідка ляхам улашту вав! Ото! А тепер Юрко Полян - ський до слова прийшов. Це з батерії оті стрільна. Чуєте, як милозвучно вівкають ? Тільки Балтрова батерія покищо мов чить. Його гармати заграють при кінці. А як цільні гарматні стрільна запалили арсенал у Львові, сот ник Ґаздайко ніяк уже не міг усидіти в окопах. Він рвався —• на власну руку хотів іти зі своїми хлопцями здобувати Львів. — Такий завжди повільний лемко і враз ґедз його вкусив! Лел гвару тобі, що наказу нія кого немає. Розстріляють тебе, чоловіче, за непослух і пропа деш ні за цапову душу — зу пиняв його якийсь старшина. — Нехай, що розстріляли б! Та яке це мало б значіння су проти того, якби ми Львів здо були. Ти: ж подумай — арсенал горить, у місті паніка... Другої такої нагоди не буде віже — ка зав, безнадійно схиливши го лову. * У шпитальній кухні скінчи лись саме вечірні' роботи, як прийшов сотник Балтро, був ший артилерійський старшина при австрійській армії. — Вибачайте, що забираю вам дорогий час. Та я не сиді тиму довго. Відвідав батьків та й оце до вас поступив — книж ки ва)м приніс. — Сідайте, будь ласка, сот нику. Наша цілоденна ’праця, як бачите, закінчена вже і ми раді вашим відвідинам — зра діла вчителька. — Чи. не ви це, сотнику, своїм цільним стріль- ном зачіїїили? — О, цього то й сам отаман Воєвідка не міг би вам сказати — посміхнувся сотник. — Звід кіля можна знати, як усі батерії водночас підняли були вогонь! Дякую вам, пані, за книжки ■— казав, поклавши іна столі „Коб заря" і „Мойсея" — одним ду хом прочитав». Я й не знав, що ви, укоаїнці, маєте в своїй літе ратурі такі геїніяльні твори. — Як то не знали? — здиву валась учителька. — Я ж виховувався в мос- (Продовження на ст. 8) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
