Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
У нове звання: Суспільна працівниця Зпосеред ряду звань, що сто ять у центрі загального зацікав лення — є звання суспільної пра цівниці. її вндвнгнуло масове су спільство, що потребує спостері гача всякого суспільного лиха. Для тієї ролі найкраще надається освічена жінка, що зрозуміє під- ложжя кожного нещастя та сер цем знайде дорогу, як його ліку вати. Студії суспільної працівниці тривають три роки для тих, ідо покінчили середню школу. Ви моги для кандидаток того зван ня нелегкі: молода людина му сить вірити їв своє завдання й мати для того відповідну вдачу — легкість у -взаєминах і 'при вітний підхід. Це є -першою пе редумови, ною її успіху. По закінченні цих студій уже п оч и н аєт ь с я п р а к т и ч н а праця. Суспільних працівниць затруд- нюють допомогові агенції, дер жавні установи й шпиталі і по ля для праці є багато. По від бутій практиці можна завер шити свою освіту степенем ма гістра, що дає ширший по гляд у званні й кращі вигляди. Недавно тому вдалось нам поговорити з українкою, що тільки що осягнула М. А. в су спільних студіях. Це — -п. -Ма рія іКвітковська з Дітройту, що працює тепер в Інтернаціональ ному Інституті. — Я -перескочила підготов ний -ступінь, бо мені признали вищу освіту, що її закінчила я в Европі. Через те я відразу увійшла на вищий курс і закін- 1955 р. в „альтерсгаймі“ влаштували просфору. До столу привели її. І от після того, як одна з присутніх, пані Гинилевич, прекрасно проспівала, не сподівано встала Воронець і заспіва ла теж. Чудово лунав її голос, але вона могла подати лиш окремі ноти. Звязати їх у мелодію вона вже не могла. Артистка в ній уже вмерла. На цвинтарі Вальдфрідгоф похова ли нашу видатну українську артистку, зірку з найкращого сузіря, яка несла славу України далеко за її межі. Н. Василенко-Полонська чила його за два роки. Це ви магало великого зусилля, бо треба було доповнити ще деякі предмети і з нижчого курсу. Та я дуже рада, що пізнала цю га лузь суспільного життя. Питаєм-ось про її податки, щоб збагнути шлях суспільної опіки. — О, суспільна опіка — сягає своїми початками у глибоку старовину. Колись при святи нях і манастирях роздавали вбогим одіж і їжу. Потім цер ковні сестрицтва піддержували старих, самітніх людей, вкінці творились окремі організації з харитативними завданнями. Од наче з часом виявилось, що ма- теріяльна поміч тільки частин но може зарадити лихові. При чин людського нещастя є дуже багато... — Коли суспільна служба ста ла званням, питаєтесь? Вже кілька десятків років тому. Дав ніш, коли люди жили меншими громадами, могли легше «гля нути у чуже -нещастя і допо могти поішкодоваїним. Хіба не памятаєте випадки сусідської допомоги по наших селах? Або коли в наших родинах хтось захворів, то все знайшлась якась тітка, що приїхала виру чити... А що більш розроста лись громади й великі міста, то щораз трудніше було навіть вглянути в чуже нещастя! Тому й створено окреме звання з цьо го обовязку. Цікавлюсь способом праці нашої суспільної працівниці. — В Інтернаціональному Ін ституті, як і в інших подібних установах являється денно ба гато людей, що потребують поради й допомоги. Часом це звичайні щоденні клопоти, як вишукання праці чи якогось до кументу. Але частіш це більші труднощі, на які натрапляють новоприбулі. Тут треба переве сти довгу розмову з дотичною людиною, треба збагнути її тло, її намагання і властиву причину її нещастя. А як іде дальша „опікаи? — Таких розмов треба пере вести нераз дуже багато. Го ловне — це виказати зрозумін ня для труднощів людини, що знаходиться у клопоті. Коли така людина відчує привітний підхід, то їй легше роавязуєть- ся язик і вона навіть рада „ви говоритись ц. Із того, нераз об- ширного оповідання треба ви ловити те, що суттєве для цьо го випадку. Наприклад, прихо дить мати пожалітись на пове дінку своєї дитини, доростаю чого хлопця. Дитина «вимика ється з-під її нагляду й ніякі переконування й кари не пома гають. А з оповідання матері виходить, що вона вживає зо всім невідповідних засобів, щоб впливати на юнака. Розмова з сином -ще більше впевняє мене в тому. Тоді треба поволі на провадити. матір на новий шлях у її поступованні. Заівважую, що це теж дуже трудне завдання. — Звісно, що це треба про водити дуже обережно. Бо лю дина в клопоті не сміє відчути якогонебудь критичного на- ставлення до неї. Тоді вона замикається в собі і вся дальша праця з нею даремна. А коли в неї довіря до суспільної пра цівниці, тоді з нею, хоч поволі, можна все зробити. Чи багато таких „'випадків" доводиться опрацьовувати? — Приймаю кілька їх на день, але в цілому їх є около пятде- сят під моєю опікою. Окрім розмови ще треба все переду мати та витягнути <із вражень і здогадів відповідні висновки, щоб при слідуючій зустрічі я могла спертись на тому. На запит про національну приналежність „людей у клопо- ті“, що з ними має до діла, п. Квітковська каже, що це дуже різнородне. Тому, що вона знає декілька мов, їй приділюють різних людей із сходу Европи. Але з українцями доводиться таки найбільше працювати. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top