Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
не хотів поклонитись їх богам. Наша церква зачислила його до святих. Куїнґутта -стала дру жиною чеського короля Огто- кара II. По смерти чоловіка, як мати короля Чехії й Польщі, Вацлава И, воїна стала реґент- кою свого малолітнього сина. „Вона є віссю політичною дії тодішньої середущої Европи і тією ниткою, що звязує в XIII століттю Чехію, Німеччину і Україну“, згадує в своїй статті про неї Григор Лужницький. За панування короля Оттока- ра II Чехія була могутньою дер жавою, бо Оттокар прилучив до своїх земель Австрію, Ста рію, 'Кариінтію. З іКунґуттою От токар одружився після розво ду -свого з німкиїнею Маргари ток) Бабенберзькою. Шлюб 16- літіньої красуні Кунґутти з От токар ом відбувся 1261 року в Братиславі, а коронація в Пра зі. Вона була одвертим ворогом німців і ворогувала з Рудоль фом Габсбурґом. Оттокар II своєю політикою сприяв ні мецькій колонізації, але дру жина йоіго, іпо його смерти ве ла свою „словянську" політику, за що її зненавиділи німці. Во на увійшла в німецьку літера туру, як „демоїн зла“. Згодом увязнив її Рудольф Габісбур- зький на Граді, в Празі. Воло дарем Чехії став маркґраф бранденбурзький. Він відібрав від неї‘малого сина Вацлава і лі- слав його до Бранденбургу. Але чеська шляхта помогла своїй королеві втікти до Опави. Тут вона зібрала чехів до бороть би проти німців. І на чеський трон, після збройної боротьби вдалося посадити. Вацлава II. І тим врятувати1 в той час кра їну перед загибіллю. В кінці XV століття славним стало імя княгині Анастасії Слуцької. Коли її чоловік заги нув у поході проти татар, вона сумлінно виховує двох дітей СВОЇХ І ЗМІЦНЮЄ КНЯЗІВСТВО. Аж •ось насунуло татарське військо „Уже піц муром гуди Кроків Батиєвих... Судному дневі бути...“ (О. Стефанович) Княгиня Аінастасія не розгу билась... З поміччю досвідче них помішників сама керує о- бороною іна стінах укріплень. В цей час наспіла підмога і та- тарів розгромлено. Світогляд цієї жінки той самий, як княги ні Евпраксії Всеволодовни, як Анни Романової і інших кра щих і свідоміших жінок нашої історії. Це той самий світо гляд, про який пізніше ми чи таємо В' Універсалі Хмельниць кого: „Мужньо^ і без боязни за віру й батьківщину стати про ти неприіятелів своїх“. Бо є цін- ности вічні в усі часи, які не піддаються ні моді, ні усяким переходовим течіям. І поки во ни живуть у народі навіть без державному, цей нарід завжди може мати надію, що одного дня буде вільний. Чи'н цей вдав ся княгині Анастасії не лиш то му, що вона мала відвагу, іні- ціятиву і почуття обовязку. Але й тому, що недосвідчена в боях;, серед колишніх воїнів чоловіка, вона мала добрих до радників, які розуміли й шану вали мотиви її по ступо ванн я, мала навколо себе людей з тим самим відчуттям обовязку і права, з тим самим героїчним наставленням до життя, як у Слові о- полку Ігоревім": „Де твоя голова, там і наші голови зложимо “. Вже в XIV стол. поляки ово лоділи землями „Червоної Ру- си“, як звали тоді Галичину. Від Казимира Великого почалась її колонізація. Все ж облич-чя цієї землі, помимо шанування ба гатьох міст прибулими поляка ми лишилось українське. В XVII стол. майже всі українські землі відійшли; до Польщі. Польська шляхта випрошувала v королів грамоти на ці землі. Сваволя панів на захоплених участках все збільшувалася і панщина посувалась таким чи ном далі і далі на схід... І тоді козацтво підняло свою зброю і проти поляків. В цей час слава про Козацьку Землю розійшлась на цілий світ! Пала надсилає до козаків послів, а цісар Рудольф II. ви- ояджає у Січ ціле посольство. І ось саме в цю сувору епоху, на Україні зродився культ жінки, який знайшов своє вивершення в культі Діви Марії. Це Вена рятувала Почаївський манастир, як його турки облягали, кулі від нього відвертала. І це її свя ту ікону козаки носили в псхо дах. Це в її честь — Матері Ко зацького Краю — запорожці побудували іна Січі церкву. В брутальну воєнну атмосфе ру тієї суворої доби українські жінки своєю ніжністю й любо- вю -вносили облагороджуючий первень. Більшість життя свого вони проводили без мужів, я- ких кликали воєнні обовязки. Постійно вони когось „у путь виряжали". „На чужину з України Брати розійшлися. Покинули стару матір, Той жінку покинув, А той сестру, а найменший — Молоду дівчину." (Т. Шевченко) „Весна життя жінки, проведена з ли царем, проминала хутко. Все в її пі снях — спогади й туга.“ (М. Гоголь) „Випроводжала вдова свого сина, Ту єдиную дитину. Випроводжала сестра свого брата, А сірому — сиротина. Випроводжала: Коня напувала До зірниці із криниці, Виносила збрую, шаблю золотую І рушницю — гаківницю.14 (T. Шевченко) Сувора доба накладала на іних 'важкі обов'язки. Воїни му- сіли вміти постояти за себе, за ової землі й оселі. Бувало й так, як пізніше на Коліївщині, коли „Жінки навіть з рогачами Пішли в гайдамаки.” (Т. Шевченко) Суворе життя загартувало їх вдачу, розвинуло велику енер гію, рішучість і відвагу. І все це своєрідно З’єднувалось із мрійливістю чутливого, живо го, південного темпераменту. Як у дзеркалі відбивалося в пІс- онях усе життя, всі надії, болі й скарги української жінки, яка вірна свому обранцеві, а як він гине в бою, вона часто „у чор ницях косу розплітає11. 'Першою фундаторкою київ ських братських шкіл була Єли'- савета (Гальшка) Гулевичева- Лозивська, яка мужньо боро лась піроти польських впливів на рідних землях. Вона подару вала свій двір .на Подолі на ма- насти'Р і заснувала там школу. З цієї школи зігодом виріс ки-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
