Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Смерть черепашки (Оповідання) Я дуже люблю звіряток і пта хів. Звірятка і птахи — це мої вірні друзі. Коли я побачу в по лі або в лісі маленького сірого їжачка чи розмальовану назе- ле-но ящірку, або довгоносого дятля з 'барвистими грудьми чи хвостату ізолотисту білку — я довго стою й милуюсь ними; часто 'біжу слідом за попеля стою мишкою, -цікавлячись, де ЇЇ хатка і як воїна живе. На річ ці ловлю я розмаїті рибки й черепашки. А в хаті .в мене! І жовтодзьо бі горобчики, і срібно пер і риб ки, і їжачки, ящірочки. Мама сварить мене — нащо стільки звіроти 'понатягав до хати, а я все маму прошу: „Нехай бу дуть, мамо, звірятка ж теж хо чуть жити і вони такі смирні, тихі, .ніколи ;нам кривди 'не зро блять". Мама похитає головою та й погодиться зі мною. Одного разу .приніс я з річ ки маленьку, з кулачок, мабуть, черепашку, з твердим панцером на спині, та й поставив у ха ті. Зробив дощану невисоку скриньку, 'накидав туди торфу (бо черепашка, знайте діти — на торфі лазити любить!), а для їжі — капусти, салати, чи щеної банани, помідора, огірка. Мама сміється, іцо стільки я харчу їй накидав. — А звідки ж ти знаєш, — питає мене, — що черепашка в'се оте їсть? — В школі інас учили, — по яснюю я мамі. — Черепашка тільки гострого не може їсти, як от, скажімо, редьки, 'папри ки чи чого там. А салату, капу сту, помідори, огірки, банани — їсть. Г молоко-, -воду тіє. — То «є дурна твоя чере пашка! — сміється мама. — Як і ти! —■ Звичайно, — кажу, — ба гато звіряток люблять краще їсти, як людина. Радувала мене черепашка. Я вже іначе про всіх інших звіря ток забув, усе коло неї та з нею. Після школи і домашніх завдань беру її і йду на зелену траву, випускаю її на волю. Ба чу, як вона помаленьку переби рає своїми чотирма ніжками з розчепіреними лапками, як у гусеняти, водить голівкою на боки, скубе травку. А коли за чує рух, відразу ініжки й голів ку ховає під свій кістяний пан цир. Доглядав я за черепашкою, як за рідною сестричкою. Аж одного разу бачу —■ моя чере пашка не їсть, не пє. Що не дам, куди ЇЇ не виставлю — на вікно, на світло і повітря, надвір се ред трави — ніде черепашка не Їсть. Я ЇЇ на руки, гладжу по голівці, роздивляюся скрізь — чи не пораінеіна чимось, чи не загнала в ніжку колючки. Нема ніде нічого. Здорова, а не їсть. Згодом вона почала чимраз менше рухатися; все, було, си дить на одному 'місці, з пові шеною, немов хвора дитина, го лівкою. Жаль мені стало чере пашки, аж плакати хотілось. Я звертався до мами, до тата, що є з черепашкою, чим їй за радити, але ніхто нічого не зінав. Так минув деякий час. І од ного разу, коли я ранком про кинувся й побіг до черепашки, в імене закалатало серце, а на очах виступили сльози. Моя черепашка була мертва. Я взяв її, вгорну© у білий папір і, ра зом із скринькою, торфом { че- репашиними харчами й питвом, відніс у город і там закопав. Це був сумний похорон моєї любої черепашки. Але мене довго цікавила та ємниця, чому померла черепаш ка? Я іне міг заспокоїтися, поки не дізнався цього. Це сталося в зоологічному парку, коли я ходив туди раїзом із мамою і татом. Я відшукав там одного службовця, що доглядав за зві рятами, й розповів йому при году з мо'єю черепашкою. Службовець вислухав мене пильно, а тоді усміхнувся й за питав мене: — А чи тобі скучно і сумно, коли ти залишаєшся в хаті сам, без мами і тата, без сестрички чи братіка? — Бге, — кивнув я головою. — А коли б тебе так забрати самого і відвезти на якийсь острів, то щоб з тобою було? — Я б дуже сумував... — від повів я, задумавшись. —■ Мо же, й не їв би, а, може, і вмер би... — Ну от, бачиш, — знову по сміхнувся служб овець 300- парку. — А черепашка теж не могла сама вижити. Я широко розкрив очі й не довірливо, з-під лоба, глянув на вусатого службовця. — Так то я, а то черепашка... — здивовано вимовив я. — Хі ба черепаха що розуміє? Вусатий службовець засмі- явіся: — Як бачиш — розуміє. Не стільки розуміє, як відчуває. — А коли б я мав дві, три че репашки, тоді б воїни жили? — Тоді б жили, — підтвер див службовець. І що ж би ви гадали, діти? Я потім дістав дві черепашки і так само лишив їх у хаті й до глядав за ними. І вони не вмер ли. Живуть у мене й досі. Як не вірите — приїдьте подивитись. Прошу. Петрусь $ $ * Подивись, Наталю: Ця новенька ляля Заплющає очі. Може спатки хоче? Поклади у ліжко Та укрий їй ніжки, Щоб не змерзла ляля. А тоді, Наталю, Зробиш лялі ласку, Як розкажеш казку. — Ходить баба Яга, Деревяна нога. А нога скри-пить-и-ть... Цить, Наталю, цить, Бо вже ляля спить. Цить. Г. Ч.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
