Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Розмова Орисі з Ляликом — Розумієш, лялику, тепер уже все буде інакше, .коли я по вернулася з іновацького табору! Ти вже .не будеш .називатися Дейві Кракет. Бо який же з тебе Дейві Кракет, коли мої діди були українці, і мамця і татко теж українці, і я українка? Як- же ти можеш бути Дейві Кра кет? Зараз тобі і цю звірячу хвостяку з голо«ви скину! Ну, не плач! Я ж тобі пошию малино вий жупан та сині шаравари, а коли будеш дуже чемний, то попрошу вуйка Данка, щоб то бі витяв козацьку шаблю із ко робки на пасту до черевиків! — Але мусиш бути дуже чем ний і іне мішати чужих слів до української мови! За це ми в таборі діставали -від сестрички мінуси, бо коли ми самі укра їнці поміж .собою — повинні говорити лиш по-українськи, бо інаша мова — найкраща в світі. Розумієш, ти... ах, правда, ти вже не Дейві Кракет! Але як мені тебе назвати? Коли вже матимеш жупан та шаблю — будеш полковник Іван Богун. Ти цього іне знаєш, як ми в та борі -гралися у козаків та поля ків! І разказувати тобі не буду, бо й так не зрозумієш! Найкра ще на другий рік візьму тебе на табір, то сам усе побачиш! — А покищо — .назву тебе Ромко. Братчик Ромко у таборі показав нам, як майструвати човники. Я назвала свій човник „Леся Українка", а Христя свій ,,Княгиня Ольга". Вона хотіла назвати його „Сестричка Ко- мандантка", бо ми всі нашу се стричку командантку дуже лю бимо, але коли наш рій не ді став прапорця чистоти, то Хри стя назвала свій кораблик „Кня- гиіня Ольга". Бо в нас було того дня направду зовсім чисто в кімнаті. Тільки Галя принесла була в кімнату живого бурун дучка. і він трошки поперевер тав усе. А того бурундучка спій мав та приніс Галі Орко, знаєш, той із роя „Святославичі". Тіль ки ти нікому про це не кажи, бо Орко мусів би за кару стояти під щоглою, на стид перед ці лим табором! — Так, Ромцю. ти цього не розумієш, і ти -пйбно не зумів би так скоренько уставитися в лаву іна збірці, як наш рій це вмів! Але пожди, я ще мушу показа ти тобі мою новацьку жовту хустину! її дала мені сестричка при огнику і тепер я вже прав дива новачка! Бачиш, лялику. я можу її завязати тобі теж на шию, навіть засувку з корали- ків тобі до інеї позичу, бо ж я на сьогодні ще не маю доброго діла! Ти думаєш — хто виплів цю засувку? Таки я зовсім са ма! Трошки лиш сестричка по магала... — Ха-ха-ха! Та ж моя хустка тобі до колін! Краще віддай мені її. Тобі ще треба до неї підрости, а для цього- ти пови нен завжди їсти репетку, навіть тоді, коли мама даватиме каш ку, що її ти так не любиш! — Але що це я так заговори лася!? Я ж мушу зараз викину ти в’сі мої „комікси" до гар... ОКСАНА І ЖУК Прилетів великий хук. — Жу-жу-жу та жу-жу-жу! Я щось знаю — не скажу. До Оксани каже жук. — Я до мами побіжу і скажу, що чорний жук вже поліз на абажур. Ось, побачиш, що скажу! — Ой, Оксаночко, не йди, Не роби мені біди. І зітри усі сліди, де я ніжками ходив. Я наляканий і так: Кукабара*) й лютий шпак посідали на гілках, близько мене... То був жах! Ледве-ледве я утік, бо пожити ще хотів. І летів через потік, де оибки є золоті. — Хочеш бачить? Покажу. До Оксани каже жук. — Ти ж мій любий чорний жук! Я з тобою побіжу. Кукабару ж і шпака * ) Птах, що живе в Австралії, поїдає гадюк і різних жуків. до смітника-! Так ми всі у таборі обіцяли сестричці. Бо „комік си" такі погані, що іна них не має навіть української назви! А тепер ці гроші, що за них до сі купували „комікси" — буде мо щадити та купимо за них нашу гніздову бібліотечку — таку саму, як ми в таборі мали! — То ж запамятай собі .раз на завжди, щоб я у тебе ніяких „коміксів" не бачила! А ось тут маєш книжечку „Хлопці з зе леного бору". Нам сестричка читала її в табо-рі і просила тат ка, щоб мені теж купив. Від крию тобі її на першій сторінці — і читай! Тож сором, щоб у правдивої новачки був такий лялик, що не читає українських книжок! А я тимчасом піду ви кинути всі „комікси" та випаку вати сама мій наплечкник, бо це ми 'всі обіцяли сестричці у таборі при останньому огнику! Леся Храплива прожену аж за паркан. Відлетять, як я скажу: „А киш-ш-ша! Киш-ш-ша! Киш-ш-шу-у-у!“ Подались Оксана й жук За грядки і за межу. Ось левада. Ось потік. — А рибки ж де золоті? — Он, Оксаночко, на дні, на пісочку, не в багні, грають рибоньки оті. — Ой! Насправді ж зо-л«о-ті!!! Австралія. Т. Чорнобицька Ладоньки — ладі — ладусі! Забавку має Лідуся — Ось, який мячик кругленький! Ліда у ручки маленькі Візьме і кидає мячик. Він по підлозі поскаче. Скоки! Та скоки! Та скоки! Жовтим підскакує боком, вгору підскакує мячик. Ліда сміється. Не плаче. Г. Чо. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
