Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Марія Багряне сонце заходило за шпилі гір і дрижали вітки сме рекові. їх тіні виплітали вели кий хрест — і тиша болем по котилася в село, прилягла біля кожної хатини. Смереки випрямили горді 'КО РОНИ вгору і з любовю глянули на хрест із своїх тіней. Підне сли ГОЛІВКИ перші ЧІЧКИ, розви нула листочки перша травичка, бо ...як со-нце зійде, треба сплі тати вішки на хрест смереко вий... А сонце все дальше ховалось, тільки де-не-де пробивалось крізь віття смерек. Відбилось у віїкоецях старенької хатини вдо ви Марії і зникло. Вона склонила голову над столом. Дрижачі руки вкрили старече обличчя,, а біла хустина зісунулась на очі. Перші 'каплі роси впали на мохом порослу стріху і вона зісунулась на віконця, а хатка пішла немов ще глибше в зем лю. Вдова немов забула, що завтра свято велике... У неї вже І нема ніодного сина... тільки ви шивані ікожушки і спомин, що хата ця колись була гамірна, весела... А може неправда це, що ді тей уже нема? Відриваються від очей білі рукави. Очі неспокійно по ха ті... у вікні... Вона наслухує, чи не скрипнуть часом сінешні двері... Може ось і вбіжить хоч одна дитина... За вікнами болюча тиша і ру ки ловлять судорожно хустину, а очі знову по хаті. Здригають ся темні уставки на рукавах. Не можна їй плакати! Над столом ікона: Мати всіх із Своїм Сином... ...І Вона віддала Сина... Обличчя каменіє і біль без межний ховається в душі. ...Цих синів не ховала я собі, тепер там хрест смерековий... Над селом входили гори в пізню ніч і кінчалась Великод ня субота. Легенький вітрець розсівав нове життя поміж ха ти, поміж гильки смерекові. ...Сьогодні кінчиться вже, а завтра не може бути таке, зав тра Воокресення... І ожив ліс, струшував росу зі свого гілля, бо на сході роже віла хмарка і перші дзвони про дирали її та стелили дорогу ясному сонцю на день Воскре- сення. Удова Марія в церкву йшла, її очі знову на іконі над столом. ...Дай силу піти самій між люди... І пішла доріжкою поміж сме реки. її усміх розяснював обличчя сумних: ,,Не час на смуток і жалі... ось діти ростуть, нехай у радості кують свої душі...“ А в церкві: серце цить... про сила вже та хоч губи дрижали, очі були сухі і вона перша „Христос воскрес" між людьми заспівала. Зарва-ниця, весна 1939. Марія Г-оловінська Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
