Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
НОВІ ВИДАННЯ Ольга Мак: 3 часів Єжовщи ни. Спогади. Мюнхен 1954. У- країнське Видавництво. З пе редмовою авторки. Ст. 310. Ці на 2 дол. Ольга Мак уже знайома на шим читачкам. У 1953 р. помі стили ми її нарис „Земля пла- че“, присвячений спогадам го- лодового 1933 року. Міцними зарисами змальовані постаті голодуючих селян, що чують „плач землі" крізь свою власну життєву трагедію. У книжці „З часів Єжовщи ни" авторка так змалювала під- совітську дійсність. Та темою книжки є переслідування її вла сної родини в часи Єжовщини. Факт нагляду, арешту, тюрем ного слідства й процесу її чоло віка майстерно схоплені і пода ні. Із окремих переслухань, ре візій та розправи читач пізнає судову систему СССР, що явля ється бездушною формою, по збавленою якогонебудь змісту. Родина засудженого, утому ча сі переходить нечувані митар ства. І в цій боротьбі одиниці за існування в УССР лежить -найбільша іва-ртгсть ці«єї книжки. По появі її виринула думка, чи не варто було б переложити її на якусь чужу мову. І справді Любов Данилівна. — Я ж тепер свої праці праці пишу англій ською мовою. Та не було змо ги й часу засвоїти досконало розговірну мову, у тому всьому, що мені довелось пережити в ЗДА. Так, Любов Данилівна втра тила недавно тому свого дру жину, з яким ділила долю й не долю еміграції. Цей важкий у- дар долі залишив її самітньою. Та в неї залишилася улюблена праця, що манить усе новими дослідами. І перед моїми очи ма встають рисунки менших і більших клітинок, що побіль шені у тисячне, приложені до її праць. Якийсь дивний, нам не знаний світ! А в його невідомих процесах так легко порушуєть ся оця маленька, тендітна жін ка. Українська учена! Л. Бура — вона доповнила б існуючі вже переклади книжок Підгай- ного і Приходька. Бо подає в добрій літературній формі пе реслідування іншого порядку — легальну оборону вязня, ін тервенції його родини та труд нощі його по виході на волю. Ця книжка допомогла б краще зрозуміти підсовітську дій сність. У кінцевій розмові двох діє вих осіб містяться підсумки. Вони кидають світло на душев ний стан людини, що так важ ко бореться з дійсністю. „Біль шість не тільки не заламалася, а загартувалася в тяжкому іс питі", — каже Федір. 'Він гор дий на свій народ, що в цьому режимі доказав свою силу і ви тримав найбільшу пробу. Л. Б. ПОХІД НАШОЇ ПИСАНКИ У листопаді 1954 відбулась у Лондоні перша виставка укра їнського мистецтва у Великій Британії. Поміж ділянками' на- роднього мистецтва найбіль ший подив 'викликували «писан ки. „Британці були більш, ніж у будьчому іншому, зацікавле ні писанками", — пише С. К. Гіффі, в „Українській Думці", даючи оцінку цій виставі. „Речі досконалої кр*аси самі в собі. Деякі візори і символи на них: сонце і зорі, спіралі, галузка яблуні, рибальська сітка і хре бет риби — походять з пра- іс т о р ИІЧ н о ї с е р е д з емн о м о р С ЬіК о ї культури'". Писанки, що були -виставлені в Лондоні, вийшли з рук Марії Гаврих і Галі Гаврих-Кузьмін- ської, матері й дочки, що нале жать до кращих писанчарок Филаделфії. Писанки Марії Гаврих дістали на конкурсі пи санок у 1952 р. першу нагоро ду. Опираючись на стародавніх зразках Жовківщини, вона ду же вірно віддав тип писанки північної Галичини. Оце враження підтвердив згаданий вгорі С. К. Ґіффі в окремому листі до сина Марії Гаврих у Лондоні. „Ваші пи санки здобули найбільше по диву у брипгіїйських відвідува чі© виставки у порівнянні до ін ших експонатів. Вони доскона- 13 ЛИСТІВ ДО РЕДАКЦІЇ Наша писанка серед чужинців Одна мо>я приятелька, вчите- телька американської середньої школи, дала мені пораду, яка дуже міеіне застановила. їй ду же подобаються наші писанки, бо таких другі народи не ма ють. І тому радить не поширю вати цього вміння поміж не- українками. „Не вчіть цього мистецтва нікого крім украї нок, бо це ваше рідне мистец тво. Коли показуватимете його всім, вас окрадуть із нього, як обкрали з інших ваших ми стецьких ціннощів". Правду сказала ця моя при ятелька. Із нашого цінного об ряду ми зробили „бизнес". У давнину це був наш скарб, що переходив і»з роду в рід. Сьо годні пишуть про писанку ча сописи, говорять через радіо, показують на телевізії. її виро бляють не для якоїсь народної чи церковної цілі, а просто за робляють писанням її на свої потреби. К. Качмарова, Ст. Пол. Мін. У давнину народи жили більш від окремлено від себе і менше про себе знали. Тому й наша писанка була менш відома. Тепер кожен нарід ста рається відкрити свої духові й ми стецькі скарби другим, щоб сказати якнайбільше про себе. Отже нам нема чого боятись, що чужинки вкрадуть нам оце наше вміння. Нам треба рад ше дбати, щоб воно удосконалюва лось та проходило у світ завжди під своєю властивою назвою. А що писанчарки стараються писан ням писанок заробляти, того не можете ставити їм у вину. І в рідному краю були вправні писанчарки в кожному селі, що таким способом заробкували. — Ред. лі у своєму роді. Наскільки ме ні відомо — ніоди'н інший на рід не витворив щось такого в ділянці Великодніх обрядо вих подарунків, що дорівнува- ло б їм у -кірасі, старовимності, та ніжності й досконалості ви конання". У квітні ц. р. передбачува лась більша виставка в ґале- ріях Рейлів у Лондоні. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top