Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Жабки весною Настала весна. Сніжок розта нув. Сонечко гріло все тепліше. На деревах розвинулися ли сточки. Повилазила з землі мо лоденька травичка. Заспівали весело пташки, забриніли ко марі. У струмочку зашуміла во да. На березі жили дві жабки: тато Кум-Кум і мама Квак-Квак. Вони були дуже гарненьїкі, ма ли великі, круглі, чорні очка, довгі-довгі ніжки та стрибали швидко -швидко. Коли сонечко ховалось за обрій, жабки починали свою гарну пісеньку: Кум-кум-кум Квак-квак-квак Гарно нам весною так! У Кум-Кума і Квак-Кваки бу ли гарн<і дітки. Вони зовсім не були- подібіні до своїх батьків. Голівки мали великі-велиікі, не мали ніжок, не стрибали, не вміли співати. Жили вони в во ді і ніколи не виходили на бе ріг, а плавали швидко, як риб ки. Звались воїни — пуголовки. Пливати їм допомагали довгі хвостики, якими вони дуже жваво розгортали воду. Мама Квак-Квак дуіже часто прихо дила до них, вчила їх добувати собі їжу і іплиівала з ними. Ча сом сідала на листочок, що плив 'по воді, грілася на сонеч ку і .всміхалась до діток. — Мам'о, маїмо, гукали ма ленькі пуголовки — хочемо до тебе, нам уже надокучило бути в воді! — Не можна, дітки, ви ще маленькі. У вас ще немає ні жок. Почекайте ще трохи! Як п і дроотете, х востики п ов ід п а - дають, а натомість виростуть вам ніжки. От тоді ми постри баємо всі по березі і побачите багато цікавого! — відповіда ла їм мама Квак-Квак. Час проходив швидко. Хво стики пуголовків усе меншали, а стали рости гарненькі довгі ніжки. Дітки дуже тішились: Дивись, мої ніжки вже довгі! — А мої ще довші! — Е ні, мої довші! — спе речались між собою. І ось настав один весняний день, коли тато Кум-Кум і мама Квак-Квак покликали діггок до себе і дозволили їм вийти на беріжок. Ой, і цікаво було ма леньким жабенятам. Весело і жваво стрибали вони по пісоч ку, по камінчиках, ховались під великі лопухи, що росли на бе- ріжку. А головне, що вже вміли теж скакати, як тато і мама. А старі жаби дивились на діток та раділи разом із ними, вчили їх ловити мух собі на поживу. Одного дня щось на горі за шуміло. Швидко став спуска тись на землю великий птах із довгим, предовгим дзьобом і червоними ногами. Жабенятка не знали, хто це і хотіли по стрибати ближче, щоб подиви тись на таку дивну істоту. —■ Мамо, мамо! Що то за смішна велика жаба! Та ще й крила має! — заквакали діти. Але мама зовсім не втішилась тим новим гостем, що приле тів над струмок. Вона швидко прикликала ді.ток до себе, нака зала їм сховатись під камінчик і сидіти тихо-тихо. Жабенята визирали з-під камінчика й розглядали цю дивовижну тва рину. А птах гордо походжав по берегу, підіймав високо свої довгі ноги і все щось нишпо рив дзьобом у траві. Раптом пролунало жалісне: — Квак, квак! І дітки побачили, коли птах швидко випростався, що він тримав у дзьобі маленьку жаб ку. Воїна пручалась та даремно, він міцно тримав її. Розправив крила — мах-мах — і звився вгору. — Мамо! Як страшно — за квакали жабенятка. — У стру мочку краще! Що він зробить жабці, цей страшний дядько? Мама Квак-Квак зітхнуїла. — Що зробить? Та він її зїсть або понесе на поживу своїм дітям. Це ж бузько. Те пер уже знаєте, як він вигля дає. Отже стережіться його, щоб він вас не зловив. Але те пер уже небезпека минула. По стрибаємо собі в очерет, там багато комарів. Ви вже напевне голодні. Ось там ми гарно по вечеряємо та й почнемо своєї пісні' бо сонечко вже низько, скоро піде спати. Це час для наших співів. І пострибали їв очерет мама, тато та їх діточки. Сонечко сховалось. На небо вийшов мі сяць, а жабенятка разом із та том і мамою почали свою пі сеньку: Кум-кум-кум Квак-квак-квак Гарно нам весною так! Ніна Наркевич СТОКРОТКА Плакала стокроточка: — Хлипки, хлипки, хлип!.. Вийшла б за вороттячка радо б я, коли б... Ненечко ріднесенька!.. Хлипки, хлипки, хлип!.. Чом я «е гарнесенька от, як рожа?.. Хлип! — Каже весна: — Донечко, чи ж тобі не гріх? Таж царенко-сонечко світить для усіх! О. Лятуринська
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
