Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Церков Св. Юра. — Кліша — власність інж. Осадци жаль було, що Василь, отой мамин „мізинчик", не був ра зом із ними. А мати нишком втирала сльози, що котились по облич чі. — Може ми це востаннє сьо годні святкуємо св. Михайла у своїй хаті. Бог його знає, як воно буде на другий рік. Кол госпи певно заведуть уже, а церкви позамикають, — відо- звався батько. — А на двірському полі вже й заложили колгосп та ще й який! — додав Петро. — Ви їхав трактор поле на озимину орати, зорав декілька скиб та й зломилось щось у ньому. Він так і зостався на полі, а поле облогом лежить. За розмовою стало вечоріти. Оленка з Петром до своїх ве чірніх зайнять пішли. Попро щалась і Гандзя з синком. —І мені пора йти, мамо. А ти, Марусю, не їдь сьогодні, звернулась вона до сестри. За втра вранці Петро відвезе тебе. * Ніч. Поснули мабуть уже мо лоді у другій кімнаті, бо затих ла мала Ганнуся. І батько вснув — з його ліжка доносився рів номірний віддих. Маруся сиділа біля матери ного ліжка. — Як добре, що ти зостала ся, Марусю. Може це востаннє поговоримо з тобою. — Та що це вам, мамо, дум ки такі приходять! Ви ж виду жаєте ще! — говорила і від чула, що слова її якось дивно прозвучали, а голос чомусь за тремтів. — Лиши це, Марусю! Дні мої, а може й години почислені вже. Смерти я не боюся. Я ж приготована вже — ще мину лого тижня висповідалась. Ва силька тільки хотіла б ще по бачити — ось що! — Я дам телеграму, мамо, і він приїде. — Не треба, Марусю. Боюсь, щоб якесь лихо не трапилось йому. Знаєш, що питались за ним тоді, як Славка, товариша його, арештували. Славко ска зав їм, що Василько виїхав на захід і вони вже не шукали. Навіщо ж викликувати вовка з ліса? — Вони забули уже, мамо. Тих, що тоді були, давно вже немає. —• І про що я не думала б — думки мої завжди до нього вертаються. До нього і до те бе. Усіх вас, дітей моїх, од наково я любила і дбала про вас, а проте думки мої завжди ходили вслід за вами: за ним, наймолодшим і за тобою, най старшою... Може це тому, що ти перша прийшла на світ, а він останній... — Це тому, мамо, що ми да леко від вас. — Може й твоя правда, Ма русю. Яка ж бо ти втомлена і змаргана! Дивуюсь, де це стіль ки сили в тебе набирається. Ще й до мене приходиш що дру гий день. І материна рука гладила го лову своєї найстаршої, як ко лись давно-давно, як вона ще маленькою була. — А ми з чоловіком просили вас, мамо, щоб ви у нас зали шились поки не видужаєте, а ви відмовились. — Бо не хотіла я, щоб Пе трові прикро було, що не в своїй хаті лежу. — Хіба ж наша хата чужа вам, мамо? — Не чужа. Але бачиш, тут я вродилась, тут виросла, тут і ґаздувала. І вас тут повихо- вувала. У цій хаті батьки мої повмирали і я тут померти хо чу. Та й Оленка така добра до мене, наче рідна дитина. А як умру, не застеляйте стола ки лимами, а застеліть тими двома веретами, що я їх сама вишива ла. Хочу лежати так, як кожна господиня в нашому селі. Мати замовкла, а Маруся з жалю говорити не могла. — Як же ті роки швидко пролетіли, — продовжала ма ти. — Недавно ти ще малень кою була. Пригадую, як сьо годні: батька на війну забрали, а я зосталась сама одна із ва ми. Василько зовсім маленький ще тоді був. Щастя, що мама мої жили ще тоді. Ти у школі була тоді. Харчі треба було возити, бо на гроші ніхто й дивитися не хотів. Петро, ма лий ще тоді хлопчина, госпо дарем у мене був, кіньми пово див. А я сиділа біля нього та пильно слідкувала, щоб не вїхав на яке авто. І як ми так
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
