Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Із листів до Редакції Чи можна так подавати народне вбрання? На обгортці “Нашого Жит тя”, як і на першій кольоровій картині книжки “Ukrainian Arts” зовсім неправильно по дана корсетка української дів чини. Застібка корсетки, як взагалі в жіночому вбранні на цілому світі, робиться з лівого боку, а не з правого. А тут ав тор обгортки і авторка статті відступили від цього правила. Це зразу кидається ввічі тому, хто знає українське вбрання, як відступлення від традиції. Зра зу видно, що малював це чоло вік, а не жінка, бо вона б такої помилки не зробила! Може хтось схоче пошити корсетку на тих зразках і буде думати, що правильна застібка зправа, бо у двох таких гарних виданнях якраз так подано! А саме жінки не повинні робити таких помилок! Катерина Антонович Вінніпег, Ман. Закінчилась літня оселя... (Уривок із листа з Аргентини) Я дуже радію кожною новою книжечкою, яку мені посилає те. На оселі стали мені в приго ді всі видання для дітей, що одержала від Вас. Та хочу Вам докладніше розказати про на шу оселю. Праця над дітьми дає мені стільки вдовілля і щастя, що сміло можу сказати, що на- правду живу один місяць у ро ці, а саме на оселі. Цього року побудували 0 0 . Василіяни величезний дім для оселі і діти мали повну вигоду. Терен великий, займає пів ге ктара, все це в лісі. Сама місце вість „Пунта дель Індіо“ дуже слабо залюднена і це між ін шим один із плюсів оселі. Мо жна йти кілометрами й не вид но ні людських осель, ні лю дини. До моря мали ми який кілометер, але море не таке чи сто-прозоре. Тут все ще видно заходять .води Парани, яка має глинкувате дно і тому вся кала мутна. У цій рубриці ідуть відгуки на статті і проблеми. Дітей було 40, а до них дві виховниці, три пані до госпо дарства і отець капелян. Дітей поділили ми так, що я взяла хлопців, а п. Колодницька дів чаток. Мені припали 23 збиточ ники, які нераз залляли досить „сала за шкуру". Та в нас була строга дисципліна. На дітях ду же значний вплив школи й ву лиці. Усі як одне говорять між собою по-еспанськи і то з нової еміграції більше, як із давньої. Діти до того степеня забува ють мову, що українські речен ня будують на еспанський лад. Це явище масове. Ось кілька примірів: „Прошу пані лиши ти мене піти" або „він мене ро бить сміятися" і так на сорок дітей мабуть одинокий мій син так не.говорив. Мене дуже хви лював цей занепад рідної мо ви, бо це таки вина батьків, що таке трапляється. Мій синок ходить до школи і теж добре знає еспанську мову, але досі говорить правильно по-укра їнськи. Якось дивно ставити се бе тут за примір, але роблю це на доказ того, що можна цього у дитини припильнувати. Зайняття на оселі поділили ми також між себе. Мені припа ла група старших дітей. Я пе рейшла з ними історію й гео графію України, писала з ними диктати й тпохи ми читали з літератури. П. Колодницька ро била з меншими те саме, тіль ки в дуже доступній формі. Найбільше любили діти в мене історію, бо я до кожного істо ричного розділу додавала я- кесь історичне оповідання, яке й здебільшого нашвидкуруч сама укладала. Сама не знаю, звідкіля у мене стільки фанта зії взялося. П. Колодницька на вчила дітей багато пісень (во на дуже музикальна). Ми при готували велику програму до погіису, я вивчила дітей танків, які колись ще сама виконува ла у школі. Лідія Тауоидська Буенос Айрес Чому в нас стільки песимізму? (Уривок з листа) Тепер ще одне питання: чому в нас стільки песимізму в на ших писаннях та світлинах? Пе реглядав мій чоловік ч. 1, 1953 і завважив знимку управи ОУЖ у Венезуелі. Питається: —■ Чо му всі вони такі похмурі? Про читав статтю „На суд життя" й питається, що авторка хоче там сказати? Я прочитала стат тю два рази і не могла йому відповісти. Чому стільки фраз? Здається мені, що кожну про відну думку слід подати в лег кій до читання формі. Це ви кликує враження й охоту до діяння. В нас або соломяний во гонь — ентузіязм, або сльози й песимізм. Багато чутливости, а так мало логічного розуму вання! Марія JI. Семенина Гемптон, Н. Дж. ГОТУЄМОСЬ ДО КОНГРЕСУ М.М.М. Виховна Комісія при СФУЖО вже закінчила опрацювання о- бох рефератів, що зголошені на конгрес Світового Союзу Матерей у Брюсселі. Першу працю “Виховний шлях україн ської матері на рідних землях” зладила Юлія Писарева. До повнили його своїми спостере женнями члени Вих. Комісії На дія Іщук і Марія Юркевич з ви датною допомогою нашої вче ної Галини Селегень. Другий реферат “Виховний шлях української матері-емі- грантки” опрацювала Іванна Петрів. її працю доповнили пе дагоги й виховниці з різних країн — Олександра Копач із Канади, Марія Морачевська, Ні на Михалевич і Олена Клими- шин із ЗДА, Іванна Лісинецька з Бразилії, Л. Вітошинська з Аргентини. Тези обох рефератів вияви ли становище української мате рі до виховних завдань та її до магання до вільного світу. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
