Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
НОВІ книжки Улас Самчук: Марія. Літера-, турна Бібліотека ч. 6. Хроніка одного життя. Третє видання. В-во Миколи Денисюка. Буенос Айрес, 1952. Ст. 280. Мистецьке оформлення й ілюстрації Бори са Крюкова. Ціна 2 дол. Автор присвятив цю книжку матерям, що загинули голод ною смертю на Україні в pp. 1932—1933. Тому й поновне ви дання цієї книжки саме в часі, коли відзначуємо двадцятиліт тя цієї катастрофи — дуже до цільне. Досі це перше зобра ження великого голоду в літе ратурі. І в центрі його поставив автор свою Марію. Марія виростає з чорнозему. Вона роботяща, як мурашка, а співуча, як пташка. “Виграють оті чорнізні, оті бездонні її очі” Дзвенить її “моторна, за пашна пісня” полями. Вона “співає й працює” назустріч долі, що виростає їй у Корнію “з синіми очима й русявим ку чером” І котиться життя Марії за по рухами її серця. Воно не знахо дить спокою в подружжі з Гна том. її діти вмирають так. якби не було благословення над цим подружжям. І вона йде своїм 1 шляхом. її сильне почуття і не зломна 'віра підносять врешті й збаламученого чоловіка-матро- са. І розгортається їх життя крізь невзгодини війн і революцій. Виростають їхні діти, що йдуть різними шляхами. Корній і Ма рія вже не можуть схопити то го, що твориться довкруги. З німим жахом сприймають уда ри долі, аж поки Корній не кла де всьому край розпучливим кроком. А Марія гасне поволі, як усі матері, що вмерли голо довок) смертю того страшного року. І перегортає сторінки сво го життя .викликує тіні своїх рідних, щоб востаннє поєдна тись із ними. Третє видання “Марії” дещо змінене і воно може втратило у порівнанні з першим. Та не змінно живою залишилась по стать Марії, що так правдиво і глибинно перейшла життям. Чуємо в ній оту цілинну силу, що держала свій рід і нарід. Фі зично знищила її голодова ка тастрофа. Та її дух, що наливав соками свій рід, відійшов поєд наний у “ніч вічности” Бо він відновиться знову з рідною чорнозему. — JI. Б. Івася, зглядно Яся, як його все називали. Я пригадала йому наше неофіційне знайомство і запитала про брата. Він відпо вів, що родичі посилали його на університет, але брат всту пив до театру. Того роду карієра для моло дого студента зовсім не вида лася мені блискучою. „Дон Кі- хотерія" — чи примха розпе щеного хлопця — подумала я. Мені перед очима станув наш провінціональний мандрівний театр і його злидні. Пан Ясь відгадав, здається, мої думки, тому що сказав: — Думаю, що брат добре зробив, він буде добрим арти стом. На тому й скінчилася наша розмова. Вкоротці й побачила я Воло димира на сцені в малім містеч ку. Він виступав під псевдоні мом і грав якусь другорядну ролю, але, правду сказати, йо го гра мені зовсім не подоба лась. Знову минуло кілька літ. f ввесь час була в Познані і про наш театр знала тільки з га зетних рецензій. Одного літа приїхавши д дому, побачила, що прибув те атр. Режисером був тоді Бла- вацький і грали одну з пєс Ку- ліша. Мені було цікаво поба чити його на сцені, бо моя думка була все під вражінням тієї гри, яку бачила кілька літ тому, і я не могла зрозуміти, як це Блавацький міг стати ре жисером. Була восьма година і запові- джена вистава ще не почина лась. Знайома пані, що сиділа біля мене, сказала, що режи сер очікує приходу родичів і для них заоезервовані два пер ші місця. Я теж довідалася від неї, що батько, а головно ма ма довший час не могли про стити свому „блудному сино ві", що проміняв вигідне жит тя за театральні мандри. Вкооотці побачили ми пан ство Трачів, як входили на за- лю. Вони були святочно одяг нені, на обличчі у радника зво рушення, у мами — невдово лення, холод. Зараз починається вистав:1 Пєса трудна і для пересічного глядача, що в театрі шукає по бутовщини, незрозуміла. Од нак гра артиста зворушує кож ного. Те, що автор не висказав словом, він доповнює рухом. Публика разом із Блавацьким переживає трагедію „совет- ської людини", а по першій дії оплескам нема кінця. На перерві до моєї матері (Олени Хоміцької, яка була в Коломиї знана, як добра ре- жисерка-аматорка) — присту пає пані Трачева. Розмова про вадиться по-польськи. Пита ється, як подобалась пєса. Моя мати відповідає, що оцінку пє- си залишає критикам, а щодо гри, то Блавацький високоінте- лігентний режисер і чудовий артист. — Правда, що він гарно грає — каже пані Трачева. — Все ж певний примітивізм у декора ціях і театральній салі. От ко ли б так син грав у великім столичнім театрі... Моя мати додумується, що це натяк на польський театр. Але вдає що не зрозуміла і від повідає: — Я думаю, що наш театр і Блавацький діждуться, коли перед ними відкриються двері Великого Театру. Які це були віщі слова! Драма кінчиться. Безконеч ні оплески й артиста нагоро джують квітами. Мені цікаво, яке враження робить на паню Трачеву це все і сидячи неда леко неї, ввесь час слідкую за нею. Вона стоїть і з захоплен ням плеще в долоні. Я завва жую на її очах сльози. Чи ба чив їх мистець, не знаю. Якщо бачив, то був це напевне най більший тріюмф у його житті. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top