Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
НАШЕ ЖИТТЯ РІК X. ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1953 Ч. 7 Зактивізуймо наші сили (Заключення реферату, прочитаного на X. Конвенції СУА). Жінка як виховниця стоїть на сторожі порядку сімї. Тієї ролі й місця ніхто до тепер засту пити не зміг. Були спроби зни щити родину, відсуваючи жін ку від виховної ролі, та ті всі спроби не вдалися. Материн ство, вложене їй природою, зо- бовязує жінку до відповідаль- ности за людство, а рівночасно дає жінці великі моральні мож ливості. її віками виплеканий порядкуючий змисл вона мо гла б перенести й на громад ську площину. Ті обовязки, які жінка несе з правопорядку сво го становища, дають їй право до участи в творенні ладу в світі. Одначе всі ті прикмети не все були належно зактивізова- ні. Жінки, а зокрема українки, на жаль, не зайняли ще того місця в громадськості, не по ставили своєї думки, не створи ли опінії, ані не причинились до оформлення громадської е- тики в такій мірі, як повинні. Коли ми пригадуємо свої поа- ва, то причиною до того не є амбіції чи еґоїзм, але зовсім щось іншого. Поигляньмося до українсько го загально-громадського від тинку. Вже перший погляд вам скаже, що на ньому не все га разд. і немає виглядів на кра ще. На рідних землях терор і руїна. Там може сталяться ха рактери у боротьбі, але немає можливости для створення тя розвою громадсько-політичної думки. На еміграції ж свари й розбиття теж не пособляють розвиткові її, а ненависництво і зависть поодиноких груп до ведені до досконалости. Світ і вороги належно це оцінюють і відповідно до того трактують нас. І кожен, хто слідкує за на шим життям, скаже, що так с, але мало хто хоче прослідити, чому так є. Тут теж не маємо, місця й часу опрацювати не, але кинути кілька думок треба. Бо коли б відкрити бакциль, легше лікувати недугу. Кількасот літ прожили ми як бездержавний нарід, залежні в великій мірі від чужих чинни ків. Цей факт залишив великий слід на нашій духовості. Від сутність можливости впродовж довгих літ виявити свої емоції в будові громадського ладу, надмірна амбіція неофітів, що заглушує ідейність, а вкінці брак виховання громадського й особистого. Одне з тих, а мо же ще щось інше не дозволяє нам станути в рядах вільних на родів, або дійти до повної гро мадської зрілости. Це не значить ще, що ми від крили всі причини лиха. Та ми спробували знайти деякі з них. За вами слово, жінки! Можемо зообити багато, бо українська жінка має здоровий розум, сильні руки і чисту душу, а то є запорука успіху. Стоячи на сторожі порядку в родині, вона повинна також станути на сто рожі порядку громадського. Признаємо різниці поглядів, знаємо, що не може бути одної партії, нам треба розумної гро мадської критики. Але все на те, щоб розробляти громадське життя, себе сильно поставити і в загально-національних спра вах бути єдними. Найвищий час найти дорогу до оздоров лення. Та, щоб протиставитись громадському безладдю, треба в себе завести лад. 1. Довести до повного обєд- наня жіночих сил, що розпоро шились із різних причин, а цей стан зі становища національно го інтересу є шкідливий. Спря мувати їх громадську енергію на виконання цієї місії, яка за рисовується тепер перед укра їнським жіноцтвом на емігоації. Цей приклад громадської зрі лости матиме без сумніву вплив і на загально-громадський стан. 2. Не брати участи в громад сько-політичних чи партійних сварах, а впливати позитивно на розсварених. У момент, коли рішатиметься доля України, по літичне роздріблення може вплинути погубно, а лише од- нозгідна постава цілого наро ду може заважити на нашій судьбі. 3. Не потурати громадсько- особистим амбіціям — ані сво їм, ані тих, які тими амбіціями живуть і руйнують цілий по рядок громадськогр життя че рез те. Шкідливоюґє думка, що людина покликана тільки на провідне становище й до іншої праці не надається. Але неправ дивою є також думка, що за слуги мають лиш ті, що стоять на вершку громадсько-політич ного життя. Найбільшою честю для людини є — прашовати там, де того потреба, де її по ставлять працювати і де вона надається. 7 Які маємо можливості, яку силу, щоб це перевести? Ми маємо глибоке бажання, ми ма ємо добру волю і маємо твер ду постанову. Ми мусимо за вернути, щоб себе рятувати. Інших засобів, окрім моральної постави, ми тут не маємо. Ми будемо діяти добрим примі ром, будемо співдіяти осторо гами і пригадками: Схаменіться, будьте люди, Бо лихо вам буде... і факт, що ми опинились тут, де ми є, є сповненням рстороги Т. Шевченка. Ми мусимо вреш ті протиставитись загальному безладдю! Будемо йти зоргані зованою лавою на громадську думку й опінію, будемо накли кувати, гамувати й пятнувати руїнників нашої єдности. Стра- дальний шлях української жін ки дає нам право на те. Марія Біляк
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
