Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Тайна старого дуба Серед ліса, близько броду, ріс дуб високий та дужий. За раз таки у його підніжжя ви порпав собі яму сірий заяць, далі білка — руда спинка роз- гостилася на міцній, дубовій гілці, а ще вище дикі бджоли гніздо зліпили і співучі соло вейки збудували затишну хат ку. На самому верху господа рювала мудра сова. Звірятка жили у великій зго ді, зла не чинили нікому, взаєм но поважали себе і здоровкали. Старий дуб радо давав'захист перед непрошеними гістьми, хоронив буйним листям від зливних дощів, завірюхи й від жагучого літнього сонця. ..Позавидував звіряткам тихо го щастя товстий бобр-ненаже- ра,‘"що жив під берегом лісо вого- потока. А треба вам, діти, знати, що бобри — це великі шкідники, що обгризають де- ревну кору і гострими, передні ми зубами іноді повалюють ці лі дерева та роблять із них во дяні греблі. От такий то пога ний, товстий бобр приволікся вночі під знайомого дуба і по чав його гризти. Він гриз і гриз немилосердно дубову кору — і щойнх>^біля . ранку покинув свою шкідливу роботу. Коли пробудилося сонечко, перший зайчик завважив стра шну шкоду. Він скликав звірків на важливу нараду і вони яви лись швидко, усі переляка-ні й зажурені. Навіть сова, що зви кла ранками відсипляти недо спану ніч, злетіла вниз. — Біда нам, — промовила вона з журбою — треба проду мати якусь раду, але швидко, бо другої ночі бобр знов заго стить під наше дерево. Так він робитиме доти, поки не пова лить дуба додолу. Співак, -соловей затріпав крильцями і сказав: — Коли в того бобра хоч тро хи чутливе серце, то ми приві таємо його тужливою піснею і йому відхочеться нищити наше рідне дерево. — А ми почастуємо його со лодким. медом, — відозвалися дикі бджоли — і смачними го рішками — докинула білочка. — Попробувати б можна, — відозвався боязко зайччик, що зроду трусик, не важився става ти віч-на-віч із таким страшним звірем. Як тільки настала ніч, приво лікся під дуба той самий бобр і взявся за погане діло. Чудова соловейкова пісня на мить по лонила боброве серце і він при пинив роботу. З дерева посипа лися жовті горішки, помазані пахучим медом і впали зараз таки біля бобрових ніг. — Співаки з вас хороші, — сказав він — співаєте, аж серце щемить, ще й вгоацуєте, та мені слухати пісень нема коли, ро бота чекає... Ще тієї самої ночі бобр на гриз стільки дубового дерева, що звірки аж зжахнулися ран ком, як побачили свою шкоду. Вони знов зібралися на нараду, усі зажурені, засмучені великим горем. Дикі бджоли гуділи з досади і пересердя, білочка жу рилася долею своїх маленьких. Соловейки замовкли, а зайчик тремтів за власну шкуру, бо йо го хата на сам-ому низу. — Біда нам, браття, — заго ворила стара сова. — Лютий, зубатий ворог напосівся на на ше рідне дерево тому, що воно гарне, затишне й здорове. Та горе йому, тому загарбникові чужої власносте. Обєднавшись в одну, спільну родину, борони тимемо нашого дуба до остан ніх наших сил, до останнього віддиху. Соловії, уся білчина рідня, бджоли і зайчик з жінкою і ді точками обступили кругом му дру сову і пильно слухали її ро зумних порад. Дужий дуб шу мів зеленим листям, зберігаючи велику таємницю... Порадившись, звірки розій шлися, кожний до своєї робо ти. Заяча сімя відразу взялася копати глибоку яму, зараз таки під самим дубом. Десь біля по лудня засідка була готова, ще й добре замаскована сухими ги- ляками і хворостом. Білочки громадили в дупло каміння і грудки сухої глини. Сова го стрила сильного дзьоба, а бджоли готовились до безпо щадного нападу. Настала ніч. З темряви вири нула боброва голова і страшні, жовті зуби, готові до нищівної роботи. Та тут затріщало щось, захрустіло і боброве тіло зва лилося в глибоку яму. — До наступу! — закричала голосно сова. — Бий, кусай, проганяй ворога! З дерева посипались каменю ки і груддя сухої глини прямо в боброві очі. Зайчики виско чили з укриття і жбурляли в яму пісок і дрібне ріща. Бобр стогнав і просив помилування. Останками сил видряпався на край ями, волочучи зломану но гу. Тоді знялися дикі бджоли й зо злістю кинулись на погану звірюку. — Так йому, так йому, — кричала люто сова, і дзьобнула бобра раз і другий в праву ло патку. Переляканий несподіваною о- бороною бобр ледве доволікся до своєї нори, вилизуючи свіжі рани. О, він ніколи не сподівав ся того, що малі, безпомічні звірки так хоробро захищати муть свою домівку. Ще тої са мої ночі бобр вибрався звідсіля геть, шукаючи нового захисту. А що сталося зі старим ду бом? Хоробрі звірки святкували велику перемогу. Вони зараз таки заліпили дубову рану гли ною і бджільним воском, сова заходилася біля цілющих ліків. А на дереві, на видному місці, написали звірятка великий на пис: „Це наш дуб, ми за нього бо ролися — і побідили!“ Іванна Савицька Вже вийшла з друку збірка віршів Іванни Савицької “СЕРЦЕ* Ціна 70 центів Замовляти в Централі СУА Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top