Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ще дещо про море На воєнних кораблях Чорно морської Фльоти, як і по інших фльотах світу, вступ кожній жінці суворо заборонений за конами, а ще більш традицією, бо по останній це приносить нещастя для корабля. І якби яка жінка, напр., жінка старши ни даного корабля, пильно хо тіла б побачити чоловіка (по говорити по телефону може, бо в більшості всі воєнні кораблі получені телефонічно з бере гом), то може приплисти при ватним човном, але ближче приблизно 20 кроків підходити до воєнного корабля їй не віль но. Вийняток з цього буває: прийняття на воєнному кораб лі, баль (старшинський або ма троський), коли корабель ви значений для перегляду публі ки, ну й на госпітальних кораб лях фльоти під прапором Чер воно Хреста, де жінки викону ють обовязки медсестер. Коли жінка хоніла вийти за між за старшину воєнної фльо ти, то крім всяких формально стей, її будучий чоловік мусів мати апробату від зібрання старшин і від зібрання жінок цих старшин, чи вони приймуть її до товариства. Один із капі танів Чорноморської Фльоти, з родини колишніх гетьманів, придбав собі жінку — надзви чайну красуню — доньку одно го з арабських шейків. Він му сів за неї дати добрий викуп. Вона прийняла християнську віру і хоч частинно мала ан глійське виховання, в товари стві почувала себе дуже ніяко во. Чоловік був змушений пі- слати її до Парижа до спеціяль- ної школи світського вихован ня. По певному часі вона повер нулася цілком товариською па нею. Залишилась лише одна риса: вона до безумства кохала свого чоловіка і носила завжди при собі під корсажем кінджал. Коли в товаристві чоловік вів розмову з якоюсь панею, її ве ликі, гарні очі з поволокою нервово кидали блискавиці. І хоч рука її хватала за кінджал, проте паризьке виховання стримувало її і все було в по рядку. Севастопіль, чепурний, бі ленький і надзвичайно чистень кий порт, був головною базою Чорноморської Фльоти і в ньо му головно мешкали родини старшин і підстаршин цієї фльоти. І ось тут можна було зустріти серед їх жінок різні раси й різні кольори, крім — правда — чорних. Діти від цих мішаних, по більшості дуже згідливих і щасливих подруж, були дуже гарні. * * * — Та ж ви, моряки, в кожно му порті маєте жінку! ■— ска зала одна гарна пані, навіть із певним обуренням. — Воно не є так, бо ми не за ходимо до кожного порту... — одержала вона відповідь мо ряка. І в грунті речі воно не є так,- бо більшість жонатих моряків є добрими чоловіками і добри ми головами родин, лише умо- вини морської служби такі, о- собливо у плаванні кількамі сячна (раніш у вітрильні часи то навіть річна) відсутність із дому й інші службові причини, часом наводять на думку „ско чити в гречку" В Сінгапурі жінки-маляйки мастяться кокосовим маслом, яке має дуже і дуже немилий і міцний запах, так, що як ви хо чете розмовляти з такою па нею, до того ще обмаль убра ною, то мусите підходити до неї з надвітряного боку, себто, щоб вона у вас була в напрям ку вітру, бо тоді вітео у вели кій частині віднесе цей немилий запах. У 1911 році російський крей сер „Аврора" по дорозі на ко ронування ' с і а м с ь к о г о короля зайшов до Сінгапуру. Старший старшина (заступник команди ра) корабля впродовж цілого плавання з Кронштадту — а йшла тоді „Аврора", заходячи по дорозі в різні європейські й азійські порти, вже більш мі сяця — ніразу не сходив на бе ріг, а все був на кораблі. Але оце в Сінгапурі зїхав на беріг. Коло години 24-ої верталися з берегу матроси, підстаршини, старшини, і вахтовий началь ник корабля під час їх рапорту мусів непомітно затикати носа від кокосового запаху. Нареш ті о годині 24-ій прибув стар ший старшина. Вахтовий на чальник, віддаючи йому поша ну, носа не заткнув, бо це ж статечний капітан II. ранґи (ро дом між іншим з Полтавщини), який більш місяця не виходив ні в одному порті... і раптом на нього повіяло тим же немилим запахом... Що ж буває... Під час першої світової війни автор цих рядків побував у Трапезунді, де мав нагоду ба чити гарем турецького паші, губернатора „вілаєту". Паша евакуував частину його враз із дітьми перед наступом ворожо го війська. Та тих 18 його жі нок, що залишились, були ці каві й гарні. Багато з них були освічені, володіли чужими мо вами й тому морські старшини могли вільно розмовитись із ними. Яке ж було наше здиву вання, коли між гаремними жін ками виявилась українка з Бі лої Церкви на Київщині! Вона вже ледве володіла рідною мо вою та все ж зуміла розказати свою історію. Двадцять літ то му її викрали в Одесі й прода ли на жіночому ринку в Синопі цьому паші. Спершу вона го рювала, але потім привикла до гаремного життя. Найкращий доказ, що вона пізніше, коли виявилась можливість поверну тись додому, або виїхати до паші, вибрала те друге враз із усіми 18 жінками його. От, зда валось би, втікай із гарему-не- волі — а часом виходить інак ше!... Багато пригод і зустрічей приносить моряцьке життя. Та все це здобувається невигода ми далекої плавби. Хто раз полюбив морський простір, той ніколи не зможе вже його за бути. Святослав Шрамченко, капітан-лейт. Укр. Фльоти Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
