Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
краще бавився. Подвіря вида лось зовсім чужим. ...А там над хрустальним по током, де є люди, дожидає дів чинка на кицьку. І хоч непри вітно й чужо дивилось на ньо го все довкруги, він почав роз глядатись по господарських будинках. А як зрадів, коли поміж ру- мовищем обсмалених бальків колишньої стодоли побачив кицьку. В тому місці, де вивела була малих. її великі, зеленої краски очі розглядались пере полохано довкруги. А коли хлопчик наблизився, щоб зловити, її очі стали ще більші. Хребет і хвіст напушив- ся і вона, прибираючи грізну поставу, готова була подря пати. ...А там чекає на неї Гафійка. — Мицько, не пізнаєш мене? Глухі кроки по порожніх кім натах зближались до виходу і господиня з клунком на плечах зачинила двері. — Поможіть зловити Миць- ку... — Хочеш? Зловимо, але вона знов утече тут на своє обійстя, де зросла. Здичіє і буде лазити по румовищах, а до чужого газдівства не звикне ніколи. Кицька пручалася, дряпала, аж Марія кинула її в підручний кошик. Великого зусилля треба було, щоб донести її у вижний конець села. Хлопчик зіпрів, задихався. Піт стікав йому з чола, коли за глянув дівчинку. Розрадувані очі сяли радістю, коли простя гав кошик у руки дівчинки. — Приніс? І подивилась квітками льону на хлопчика. У безмежному по диві покрутила кучерявою го лівкою, аж кіски забігали біля вух і задрижало дрібненьке, скляне намисто. І хоч кицька не мала привіт ного вигляду, обняла її та ту лила до себе. — Вона звикне. Я йду, дам їй теплого молока. Побігла на своє подвіря, розмахуючи крі- слатою спідничкою. Хлопчик обтер піт із чола за- мурзаною рукою, а тоді нахи лився над потоком, щоб обми тись. ІЗ ЛИСТІВ ДО РЕДАКЦІЇ Хоч кількома словами хочу висловити признання Редакції “Нашого Життя” за гарну ви давничу працю. Завсіди з вели ким нетерпінням очікую нового слідуючого числа жіночого журналу і жалію, що він прихо дить лише раз на місяць. Вва жаю, що кожна жінка повин на б передплатити цей журнал, — нажаль так воно в нас не є, а шкода... Припадково довелось мені почути, що редакція задумує зліквідувати сторінку для ді тей. Це мене занепокоїло, бо ж ця сторінка є одною чи не з найважніших сторінок у цім журналі. Діти — цеж наша май бутність — і їх виховання ле жить у наших руках. З браку ширшої дитячої літератури, ця ...Дівчинка буде бавитись Мицькою і не вийде до нього. А як Мицька знову втече? Тоді вийде до нього... Не треба було довго чекати. На другий день рано, коли ще навіть кіски не були перепле тені, стояла Гафійка біля воріт. — Нема Мицьки, знову вте кла... — На своє обійстя. — А вона це знає? — Знає... — То не йди вже за нею — хай буде там — їй там добре, як мені, не пішла б ніде... Подивилася на хлопчика. Йо го очі не були такі веселі, як перше. По обличчі розсунулась сумовита тінь. ...І їм було добре дома... Чи хотіли їхати з хати? А Гафійка, не чекаючи аж мама переплете кіски, сказала: — Піду з тобою бавитись, нарву тобі вогників над пото ком... Ти їх любиш? — Такі росли там далеко, бі ля моєї хати. І тепер вже дівчинка не диви лася на хлопчика. Вона взяла його за руку і бігла за вогни ками. ...Мицька хай собі сидить там... поміж згарищами... там вона звикла... Филаделфія, у січні 1953. скромна сторінка для дітей у Вашім журналі являється нераз дуже а дуже помічною кожній мамі. Коротенька казочка чи віршик із жіночого журналу може служити завсіди темою домашньої задачі (бо не всі діти мають змогу ходити до у- країнської школи), або також як звичайна лектура для дітей. Сьогодні саме я одержала “Наше Життя” і в нім знаходжу для всіх дітей щось до читання. Навіть для свого маленького синка, що ще не має повните три рочки є саме відповідний віршик про котика Марійки Підгірянки. Думаю, що мою думку поділяє багато інших ж^і- нок, лише не кожна може знай ти хвилинку вільного часу, щоб написати до Вас листа. Ангелина Самбірська Шикаґо, Ілл. Як спорудити декоративну тканину? (Уривок із листа) І ще одна справа. Вона тор кається відділу вишивок у „Н. Ж.“ Тут у нас, в Аргентині, на ші жінки — з браку українсь ких килимів у хатах — вишива ють килимові суроґати на міш ках волічкою. Але вони кори стуються вишивковими, хре стиковими або низинними взо- рами. Думаю, що треба би за стосувати окремі килимові взо- ри до того. Та де їх узяти? Чи не могло б “Н. Ж.” подати ко лись такі взори, що надавались би для килимів? До речі — такі ,,доморобні“ килими дуже при крашують xafy. Ми зі Славою, моєю товаришкою з універси тету, вийшли з того так, що зробили т. зв. пасяки, а по на шому верети, тобто вузькі, дов гі кусні вовняної з рівними нит ками тканини або юти зашили поперечними вузькими смуга ми червоно-чорною вовною. Вийшло зовнім непогано. Те пер узялися за міхи й вишива ємо — вона хрестиковий, а я низинний взір, але чи це пра вильно? Може нам щось про те напишете на сторінках ,,Н. Ж.“? Люба Вітошинська, Буенос Айрес. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
