Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
краще бавився. Подвіря вида лось зовсім чужим. ...А там над хрустальним по током, де є люди, дожидає дів чинка на кицьку. І хоч непри вітно й чужо дивилось на ньо го все довкруги, він почав роз глядатись по господарських будинках. А як зрадів, коли поміж ру- мовищем обсмалених бальків колишньої стодоли побачив кицьку. В тому місці, де вивела була малих. її великі, зеленої краски очі розглядались пере полохано довкруги. А коли хлопчик наблизився, щоб зловити, її очі стали ще більші. Хребет і хвіст напушив- ся і вона, прибираючи грізну поставу, готова була подря пати. ...А там чекає на неї Гафійка. — Мицько, не пізнаєш мене? Глухі кроки по порожніх кім натах зближались до виходу і господиня з клунком на плечах зачинила двері. — Поможіть зловити Миць- ку... — Хочеш? Зловимо, але вона знов утече тут на своє обійстя, де зросла. Здичіє і буде лазити по румовищах, а до чужого газдівства не звикне ніколи. Кицька пручалася, дряпала, аж Марія кинула її в підручний кошик. Великого зусилля треба було, щоб донести її у вижний конець села. Хлопчик зіпрів, задихався. Піт стікав йому з чола, коли за глянув дівчинку. Розрадувані очі сяли радістю, коли простя гав кошик у руки дівчинки. — Приніс? І подивилась квітками льону на хлопчика. У безмежному по диві покрутила кучерявою го лівкою, аж кіски забігали біля вух і задрижало дрібненьке, скляне намисто. І хоч кицька не мала привіт ного вигляду, обняла її та ту лила до себе. — Вона звикне. Я йду, дам їй теплого молока. Побігла на своє подвіря, розмахуючи крі- слатою спідничкою. Хлопчик обтер піт із чола за- мурзаною рукою, а тоді нахи лився над потоком, щоб обми тись. ІЗ ЛИСТІВ ДО РЕДАКЦІЇ Хоч кількома словами хочу висловити признання Редакції “Нашого Життя” за гарну ви давничу працю. Завсіди з вели ким нетерпінням очікую нового слідуючого числа жіночого журналу і жалію, що він прихо дить лише раз на місяць. Вва жаю, що кожна жінка повин на б передплатити цей журнал, — нажаль так воно в нас не є, а шкода... Припадково довелось мені почути, що редакція задумує зліквідувати сторінку для ді тей. Це мене занепокоїло, бо ж ця сторінка є одною чи не з найважніших сторінок у цім журналі. Діти — цеж наша май бутність — і їх виховання ле жить у наших руках. З браку ширшої дитячої літератури, ця ...Дівчинка буде бавитись Мицькою і не вийде до нього. А як Мицька знову втече? Тоді вийде до нього... Не треба було довго чекати. На другий день рано, коли ще навіть кіски не були перепле тені, стояла Гафійка біля воріт. — Нема Мицьки, знову вте кла... — На своє обійстя. — А вона це знає? — Знає... — То не йди вже за нею — хай буде там — їй там добре, як мені, не пішла б ніде... Подивилася на хлопчика. Йо го очі не були такі веселі, як перше. По обличчі розсунулась сумовита тінь. ...І їм було добре дома... Чи хотіли їхати з хати? А Гафійка, не чекаючи аж мама переплете кіски, сказала: — Піду з тобою бавитись, нарву тобі вогників над пото ком... Ти їх любиш? — Такі росли там далеко, бі ля моєї хати. І тепер вже дівчинка не диви лася на хлопчика. Вона взяла його за руку і бігла за вогни ками. ...Мицька хай собі сидить там... поміж згарищами... там вона звикла... Филаделфія, у січні 1953. скромна сторінка для дітей у Вашім журналі являється нераз дуже а дуже помічною кожній мамі. Коротенька казочка чи віршик із жіночого журналу може служити завсіди темою домашньої задачі (бо не всі діти мають змогу ходити до у- країнської школи), або також як звичайна лектура для дітей. Сьогодні саме я одержала “Наше Життя” і в нім знаходжу для всіх дітей щось до читання. Навіть для свого маленького синка, що ще не має повните три рочки є саме відповідний віршик про котика Марійки Підгірянки. Думаю, що мою думку поділяє багато інших ж^і- нок, лише не кожна може знай ти хвилинку вільного часу, щоб написати до Вас листа. Ангелина Самбірська Шикаґо, Ілл. Як спорудити декоративну тканину? (Уривок із листа) І ще одна справа. Вона тор кається відділу вишивок у „Н. Ж.“ Тут у нас, в Аргентині, на ші жінки — з браку українсь ких килимів у хатах — вишива ють килимові суроґати на міш ках волічкою. Але вони кори стуються вишивковими, хре стиковими або низинними взо- рами. Думаю, що треба би за стосувати окремі килимові взо- ри до того. Та де їх узяти? Чи не могло б “Н. Ж.” подати ко лись такі взори, що надавались би для килимів? До речі — такі ,,доморобні“ килими дуже при крашують xafy. Ми зі Славою, моєю товаришкою з універси тету, вийшли з того так, що зробили т. зв. пасяки, а по на шому верети, тобто вузькі, дов гі кусні вовняної з рівними нит ками тканини або юти зашили поперечними вузькими смуга ми червоно-чорною вовною. Вийшло зовнім непогано. Те пер узялися за міхи й вишива ємо — вона хрестиковий, а я низинний взір, але чи це пра вильно? Може нам щось про те напишете на сторінках ,,Н. Ж.“? Люба Вітошинська, Буенос Айрес. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
