Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12
— СФУЖО — Світова Федерація Українських Жіночих Організацій З Різдвяним Дзвоном! Розсіяні по цілій земній кулі, відірвані від рідного пня — ГОШМОСЬ зустріти Різдво Христове. Усюди йдуть приготування. Тисячі українських жінок ду має тепер про хатніяіпри,краси, ялинку, святочно накритий стіл. Це наш святий обовязок — прибрати домашнє вогнище на цей день. Але важніше від того — оте духо'ве свято одо завітає в нашу родину й нашу громаду. Рік у рік лунали дзвони по1 українській землі. Несли раді сну вістку про те, “іщо с нами Бог”! Отрясали людські душі з буденщини. Підносили їх понад щоденні хиіби й ворожнечі. Різдвяний дзвін луає тепер для нас ще голосніше. А ми чуйніше сприймаємо його, глибше вслухуємось у його мову. Він скріпить нас у вірі в перемогу, навіє нам силу витривати, увіллє надію на майбутнє. А над усе — навчитвінас любити брата свого і прощати. * Бо ми єдині українські жінки, що можемо його тепер по чути. Тисячі, міліони наших сестер не ‘знають від літ йото зву ку, не засідають до Святої вечері. До них линуть у цей день наші думки і привітання! Доложіи усіх сил! Ударним кличем для жіно чих організацій на 1950 рік — кладе СФУЖО справу бере- ження українських дітей від винародовлення, й у злуці з цим основування дитячих сад ків. Може дехто здивується. Не вже ж нема важніших, пильні- ших справ як дитячі садки? Невже ж це належить до жіно чих організацій? Починається тепер поширювати акція осно вування рідних Шкіл — хай вона й це бере на себе. Та дивним дивом громадян ство, а зокрема педагогічні кола недоцінюють цієї справи. Всю увагу звернено на шкіль ництво, ® Америці створено сітку парохіяльних шкіл, у Ка наді недільних. Для них вида но підручники і співаники. Те пер іде у пресі дискусія про поглиблення українського на вчання у тих школах. А про передшкілля, що криється під скромним найменням дитячого садку, неначе всі забули. 'Найкращі дослідники душі дитини стверджують однозгід- но, що те, чого дитина нав читься в перших, ще перед- шкільних роках, стає підста вою її характеру і світогляду на все дальше життя. Душа ди тини, як стверджує наука, не тільки сприймає все найлегше в найраньщих дитячих роках, але теж затримує це на все життя. Першою природною вчи телькою дитини є мати. Від неї переймає дитина перший великий дар — рідну мову. На рідних землях ми не вміли ці нити цього дару як слід. Аж серед чужого окруження ба чимо всю його вагу, коли пе ред нами стає небезпека ви- нанародовлення. Дехто з дав ньої іміграції думає, що нам; того не уникнути. Що дитина, коли виростає в чужому окру- женні, не може засвоїти собі рідної мови. Є такі батьки, що .потішають себе, що мова це менше важна прикмета. Голов не,, щоб людина не вирікалася свого походження, щоб при-1 знавалась, що вона українець чи українка. Безперечно, це теж треба цінити. Але це не може вистачати на довшу ме ту. Рідна мова є якраз тим мо гутнім джерелом життя, що не дає змарніти, загинути навіть тим, що від рідного пня від лучилися. Мова лучить людей в одно, хочби вони розбігли ся світами, як це з нами тепер сталося. Знаючи нашу мову, читаємо наші часописи, книж ки, мистецькі й наукові речі,, маємо образ того, що тво рить, чим живе наш цілий на род. Що більше, знаючи мо ву, людина набірає охоти й сама докинути своє слово, да ти щось із свсйєї душі, поділи тися з іншими своїм знанням, досвідом, талантом. Цим спо собом збагачує рідну культу ру і з байдужого глядача, стає творчою, рушійною одиницею. Отже від матері залежить, чи дитина піде в дальшу до рогу, обдарована скарбом чи ні. На матерях лежить цей о- бовязок плекати рідну мову в хаті. Від перших слів дитини й опісля говорити з нею тільки рідною мовою. Мати повинна впливати й на всіх домашніх, щоб не вживали чужої мови, а рідної не засмічували чужи ною. Не даремне ж називаємо рідну мову „матірною1”. Мати повинна знати й те, що її сло ва мають найбільше значення у дитини й до смерті не забу ваються. Але що старша дитина то більше відчуває потребу това риства ровесників. І тут постає перша небезпека; воно втікає до других дітей на вулицю. А від них не тільки нічого добро го не навчиться, але втратить той великий скарб, що його дістала вдома: рідну мову. Ця небезпека виринає також перед новоприбулими. Батьки звичайно йдуть до праці і му сять лишати дитину на цілий день. Який вихід? Треба дати дитину до чужого садку або лишити під .опікою добрих су сідів. Цілий день сприймає ди тина звуки чужої мови. І ці слова встискаються вже й у розмову з батьками. І так наші виховники й пе дагоги дістають у школах ди Влаштовуємо захист При 1631 Н. Френклин стріт стоїть малий двоповерховий іоудинок. Він ще покищо тихий. Та вже метушаться там люди, зво-зячи ліжка й інші речі. Влаштовується захист для вдів і< скитальщини. Наспіло вже багато речей. Ліжка й .кухонна лосуда, що їх пожертвували членки СУА. Та всього ще замало, що(б ула- дити всі кімати. Найіпотрібніше треба буде доповнити. Прийшла вістка зо скитальщини, що 26 вдів перейшли вже уїсі форімальності і мають пуститися в дорогу. До того ча су, цебто до половини січня, 1950, переходовий захист пови нен бути готовий. Двадцять шість жінок — матерей із дітьми — .починає но ву мандрівку. Привітаймо їх тепло і щиро на новому місці. І тут чекає їх нелегке життя, повне праці й турбот. Та допомо жім їм поставити перші кроки. JI. Б* тячу масу, що дуже слабо во лодіє мовою або говорить я- коюсь мішаниною. Значно трудніше починати з ними іпраїцю і значно менше можна осягнути в таких обставинах. її може розвинути дитячий садок. Це поміч матері не тіль ки в тому, що вона може спо кійно йти на працю. Виховни- ця в садку навчить дитину за бавкою-, того чого нераз важ ко досягнути матеїрі. Із рідної молитви, патріотичних пісень, віршиків дитина довідується про далекий рідний край. Ко жен образочок у книжці, кож на картинка на стіні розказує їй щось нового. Цілоденне вживання мови легко прив чить та призвичаїть дитину до неї. Оттому й повинні жіночі ор ганізаїції узятись за це ділс Заки наші шкільні комітет* виховники зрозуміють ваг, цієї справи, повинні ініціяти- ву до того, найбільший вклад праці, припильнування цілої акції дати жіночій організацій Кому ж вона має бути ближча, як не нам, жінкам, що з нас не- одна є матірю? І так всю нашу увагу опря муймо тепеїр на справу дитя чих садків. У всіх краях, де по селились наші люди, де живе й росте ціла наша надія — українська дитина. Олена Кисілевська. Савеля Стечишин Саскатун, Саекачеван. Жінка як геній Ніхто сьогодні не сумніва ється, що жінка наділена та ким самим розумом, як і чо ловік. Стара приказка: „В жінки довгий волос, а корот кий розум”, вже давно пішла в забуття. Рік-річно студент ки по університетах здобу вають відзначення у студіях і часто перевищають студентів мужчин в науці. В різних галу зях науки жінки займають ви значені становища і виконують свої відповідальності доско нало. Жінки письменниці здо бувають собі славу. Так само є знатні жінки мистці. В ко жній ділянці творчої праці знаходяться жінки. Та піроте у світі майже нема замітних жінок геніїв якоїсь важливої творчості. (Нема світової не- вмірущої слави жінок філосо фів, музиків, мистців, пись менниць і винахідниць. Не бу ло їх давніше, нема їх тепер. Чому нема жінок геніїв? Над цим вже неодні вчені приза- думувались поважно. Одні ви словлюють погляд, що довгі століття поневолення жінок не дали нагоди жінкам свобідно розвиватися. Репресії суспіль них законів придавлювали жінок духово й розумово. Аж ) двадцяте століття стало пер- ‘ шою епохою розвою жіночих здібностей. Від тепер можна сподіватись ґеніяльних про блисків у творчих працях жі нок. Це один погляд на спра ву, в якім безперечно є слуш ність. Знову другий погляд 0 - сновується на тім, що всяка визначна геніяльність це роз двоєння душі і збочення В 0- дну ділянку, ЩО' є цілком не природним для жінки. Духо вий устрій жінки не може пц порядкуватиея до такого ро: двою і дозволити на збоченн виключно в одну сферу КО'Ц том інших життєвих ділянок. У тім якраз жінка стоїть вище від чоловіка і у своїм духо вім розположенні є генієм над» геніяіми. Цей ПОГЛЯД учений дійсно кидає цікаве світло на жінок і на тлі модерної пси хології можна зрозуміти ос-* нову такого погляду. Всяка велика творчість це з'єднання розуму, почувань і уяви, яке бере верх над інши ми життєвими справами, від суваючи на бік усе, що не вя- жеться з цією творчістю-, як не важне. Таке наетавлення до життя є неприродне для жін ки. її місія це вічність життя. Вона є консерваторкою' люд ського роду і для такої рол* потрібна рівновага розуму і чуття. Для жінки це щось не природне ділити свою душ З свої емоції, пірнути в нереаль ність, коли вона відповідає за життя, за його продовження, за сучасність і майбутність, її почування, її мрії не можуть відгалужуватись у виключно один напрям коштом свого Дому і своїх дітей. Для неї її діти це найбільша творча пра
Page load link
Go to Top