Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12
— СФУЖО — Світова Федерація Українських Жіночих Організацій З Різдвяним Дзвоном! Розсіяні по цілій земній кулі, відірвані від рідного пня — ГОШМОСЬ зустріти Різдво Христове. Усюди йдуть приготування. Тисячі українських жінок ду має тепер про хатніяіпри,краси, ялинку, святочно накритий стіл. Це наш святий обовязок — прибрати домашнє вогнище на цей день. Але важніше від того — оте духо'ве свято одо завітає в нашу родину й нашу громаду. Рік у рік лунали дзвони по1 українській землі. Несли раді сну вістку про те, “іщо с нами Бог”! Отрясали людські душі з буденщини. Підносили їх понад щоденні хиіби й ворожнечі. Різдвяний дзвін луає тепер для нас ще голосніше. А ми чуйніше сприймаємо його, глибше вслухуємось у його мову. Він скріпить нас у вірі в перемогу, навіє нам силу витривати, увіллє надію на майбутнє. А над усе — навчитвінас любити брата свого і прощати. * Бо ми єдині українські жінки, що можемо його тепер по чути. Тисячі, міліони наших сестер не ‘знають від літ йото зву ку, не засідають до Святої вечері. До них линуть у цей день наші думки і привітання! Доложіи усіх сил! Ударним кличем для жіно чих організацій на 1950 рік — кладе СФУЖО справу бере- ження українських дітей від винародовлення, й у злуці з цим основування дитячих сад ків. Може дехто здивується. Не вже ж нема важніших, пильні- ших справ як дитячі садки? Невже ж це належить до жіно чих організацій? Починається тепер поширювати акція осно вування рідних Шкіл — хай вона й це бере на себе. Та дивним дивом громадян ство, а зокрема педагогічні кола недоцінюють цієї справи. Всю увагу звернено на шкіль ництво, ® Америці створено сітку парохіяльних шкіл, у Ка наді недільних. Для них вида но підручники і співаники. Те пер іде у пресі дискусія про поглиблення українського на вчання у тих школах. А про передшкілля, що криється під скромним найменням дитячого садку, неначе всі забули. 'Найкращі дослідники душі дитини стверджують однозгід- но, що те, чого дитина нав читься в перших, ще перед- шкільних роках, стає підста вою її характеру і світогляду на все дальше життя. Душа ди тини, як стверджує наука, не тільки сприймає все найлегше в найраньщих дитячих роках, але теж затримує це на все життя. Першою природною вчи телькою дитини є мати. Від неї переймає дитина перший великий дар — рідну мову. На рідних землях ми не вміли ці нити цього дару як слід. Аж серед чужого окруження ба чимо всю його вагу, коли пе ред нами стає небезпека ви- нанародовлення. Дехто з дав ньої іміграції думає, що нам; того не уникнути. Що дитина, коли виростає в чужому окру- женні, не може засвоїти собі рідної мови. Є такі батьки, що .потішають себе, що мова це менше важна прикмета. Голов не,, щоб людина не вирікалася свого походження, щоб при-1 знавалась, що вона українець чи українка. Безперечно, це теж треба цінити. Але це не може вистачати на довшу ме ту. Рідна мова є якраз тим мо гутнім джерелом життя, що не дає змарніти, загинути навіть тим, що від рідного пня від лучилися. Мова лучить людей в одно, хочби вони розбігли ся світами, як це з нами тепер сталося. Знаючи нашу мову, читаємо наші часописи, книж ки, мистецькі й наукові речі,, маємо образ того, що тво рить, чим живе наш цілий на род. Що більше, знаючи мо ву, людина набірає охоти й сама докинути своє слово, да ти щось із свсйєї душі, поділи тися з іншими своїм знанням, досвідом, талантом. Цим спо собом збагачує рідну культу ру і з байдужого глядача, стає творчою, рушійною одиницею. Отже від матері залежить, чи дитина піде в дальшу до рогу, обдарована скарбом чи ні. На матерях лежить цей о- бовязок плекати рідну мову в хаті. Від перших слів дитини й опісля говорити з нею тільки рідною мовою. Мати повинна впливати й на всіх домашніх, щоб не вживали чужої мови, а рідної не засмічували чужи ною. Не даремне ж називаємо рідну мову „матірною1”. Мати повинна знати й те, що її сло ва мають найбільше значення у дитини й до смерті не забу ваються. Але що старша дитина то більше відчуває потребу това риства ровесників. І тут постає перша небезпека; воно втікає до других дітей на вулицю. А від них не тільки нічого добро го не навчиться, але втратить той великий скарб, що його дістала вдома: рідну мову. Ця небезпека виринає також перед новоприбулими. Батьки звичайно йдуть до праці і му сять лишати дитину на цілий день. Який вихід? Треба дати дитину до чужого садку або лишити під .опікою добрих су сідів. Цілий день сприймає ди тина звуки чужої мови. І ці слова встискаються вже й у розмову з батьками. І так наші виховники й пе дагоги дістають у школах ди Влаштовуємо захист При 1631 Н. Френклин стріт стоїть малий двоповерховий іоудинок. Він ще покищо тихий. Та вже метушаться там люди, зво-зячи ліжка й інші речі. Влаштовується захист для вдів і< скитальщини. Наспіло вже багато речей. Ліжка й .кухонна лосуда, що їх пожертвували членки СУА. Та всього ще замало, що(б ула- дити всі кімати. Найіпотрібніше треба буде доповнити. Прийшла вістка зо скитальщини, що 26 вдів перейшли вже уїсі форімальності і мають пуститися в дорогу. До того ча су, цебто до половини січня, 1950, переходовий захист пови нен бути готовий. Двадцять шість жінок — матерей із дітьми — .починає но ву мандрівку. Привітаймо їх тепло і щиро на новому місці. І тут чекає їх нелегке життя, повне праці й турбот. Та допомо жім їм поставити перші кроки. JI. Б* тячу масу, що дуже слабо во лодіє мовою або говорить я- коюсь мішаниною. Значно трудніше починати з ними іпраїцю і значно менше можна осягнути в таких обставинах. її може розвинути дитячий садок. Це поміч матері не тіль ки в тому, що вона може спо кійно йти на працю. Виховни- ця в садку навчить дитину за бавкою-, того чого нераз важ ко досягнути матеїрі. Із рідної молитви, патріотичних пісень, віршиків дитина довідується про далекий рідний край. Ко жен образочок у книжці, кож на картинка на стіні розказує їй щось нового. Цілоденне вживання мови легко прив чить та призвичаїть дитину до неї. Оттому й повинні жіночі ор ганізаїції узятись за це ділс Заки наші шкільні комітет* виховники зрозуміють ваг, цієї справи, повинні ініціяти- ву до того, найбільший вклад праці, припильнування цілої акції дати жіночій організацій Кому ж вона має бути ближча, як не нам, жінкам, що з нас не- одна є матірю? І так всю нашу увагу опря муймо тепеїр на справу дитя чих садків. У всіх краях, де по селились наші люди, де живе й росте ціла наша надія — українська дитина. Олена Кисілевська. Савеля Стечишин Саскатун, Саекачеван. Жінка як геній Ніхто сьогодні не сумніва ється, що жінка наділена та ким самим розумом, як і чо ловік. Стара приказка: „В жінки довгий волос, а корот кий розум”, вже давно пішла в забуття. Рік-річно студент ки по університетах здобу вають відзначення у студіях і часто перевищають студентів мужчин в науці. В різних галу зях науки жінки займають ви значені становища і виконують свої відповідальності доско нало. Жінки письменниці здо бувають собі славу. Так само є знатні жінки мистці. В ко жній ділянці творчої праці знаходяться жінки. Та піроте у світі майже нема замітних жінок геніїв якоїсь важливої творчості. (Нема світової не- вмірущої слави жінок філосо фів, музиків, мистців, пись менниць і винахідниць. Не бу ло їх давніше, нема їх тепер. Чому нема жінок геніїв? Над цим вже неодні вчені приза- думувались поважно. Одні ви словлюють погляд, що довгі століття поневолення жінок не дали нагоди жінкам свобідно розвиватися. Репресії суспіль них законів придавлювали жінок духово й розумово. Аж ) двадцяте століття стало пер- ‘ шою епохою розвою жіночих здібностей. Від тепер можна сподіватись ґеніяльних про блисків у творчих працях жі нок. Це один погляд на спра ву, в якім безперечно є слуш ність. Знову другий погляд 0 - сновується на тім, що всяка визначна геніяльність це роз двоєння душі і збочення В 0- дну ділянку, ЩО' є цілком не природним для жінки. Духо вий устрій жінки не може пц порядкуватиея до такого ро: двою і дозволити на збоченн виключно в одну сферу КО'Ц том інших життєвих ділянок. У тім якраз жінка стоїть вище від чоловіка і у своїм духо вім розположенні є генієм над» геніяіми. Цей ПОГЛЯД учений дійсно кидає цікаве світло на жінок і на тлі модерної пси хології можна зрозуміти ос-* нову такого погляду. Всяка велика творчість це з'єднання розуму, почувань і уяви, яке бере верх над інши ми життєвими справами, від суваючи на бік усе, що не вя- жеться з цією творчістю-, як не важне. Таке наетавлення до життя є неприродне для жін ки. її місія це вічність життя. Вона є консерваторкою' люд ського роду і для такої рол* потрібна рівновага розуму і чуття. Для жінки це щось не природне ділити свою душ З свої емоції, пірнути в нереаль ність, коли вона відповідає за життя, за його продовження, за сучасність і майбутність, її почування, її мрії не можуть відгалужуватись у виключно один напрям коштом свого Дому і своїх дітей. Для неї її діти це найбільша творча пра
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12 
